вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2024 р. Справа№ 910/13444/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024
у справі № 910/13444/23 (суддя Балац С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
про стягнення коштів,
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - позивач; ПрАТ "Харківенергозбут"; апелянт) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (надалі - відповідач; Концерн РРТ) заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 8 від 01.04.2022 у сумі 1 992 689,96 грн, пені - 571 415, 71грн, 3% річних - 37 273,19 грн та інфляційних втрат - 111 473,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.04.2022 № 8, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за період з червня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 2 712 852,29 грн, з яких: 1 992 689,96 грн - основна заборгованість, 571 415,71 грн - пеня, 37 273,19 грн - 3% річних та 111 473,43 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" основну заборгованість - 1 992 689,96 грн, 3% річних - 37 273,19 грн, інфляційні втрати - 111 473,43 грн та витрати по сплаті судового збору - 32 121,55 грн. В частині позовних вимог про стягнення 571 415,71 грн пені в позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд, серед іншого, зазначив, що оскільки договір регулює відносини між сторонами спору, як учасниками ринку електричної енергії та приймаючи до уваги, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період заборгованості відповідача за укладеним між сторонами спору договором (червень 2022 року - лютий 2023 року), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 571 415,71 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. В іншій частині позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Харківенергозбут" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23 в частині відмови у стягненні пені у сумі 571 415,71 грн за період з 19.05.2022 по 31.05.2023 і судового збору у розмірі 8 571, 23 грн та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути на користь ПАТ "Харківенергозбут" пеню за період з 19.05.2022 по 31.05.2023 у сумі 571 425,71 грн та судовий збір у розмірі 8 571,23 грн, а в іншій частині спірне рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції, в частині відмови в стягненні пені, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 236 ГПК України, оскільки є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та у зв'язку з невідповідністю висновків обставинам справи.
Апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 571 415,71 грн., за період з 19.05.2022 по 31.05.2023, місцевим господарським судом застосовано положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) (в подальшому - Постанова НКРЕКП), за п. 16 якої передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", на період воєнного стану. При цьому, суд першої інстанції вказав, що період нарахування пені позивачем заявлено такий, який входить в період дії воєнного стану та суперечить обов'язковому для виконання рішенню НКРЕКП, а тому є неправомірним, в зв'язку з чим у задоволенні вимоги про стягнення пені за період з 19.05.2022 по 31.05.2023 у сумі 571 415,71 грн. слід відмовити. У зв'язку з викладеним позивачем зазначається, що система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо. Тобто Постанова НКРЕКП (підзаконний акт) має меншу юридичну силу перед законами - ЦК України та ГК України, адже не знаходиться на одному ієрархічному рівні, відповідно не може бути спеціальним законом, який згідно з наведеним має перевагу над кодифікованим законом (ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України, та ГК України), який передбачає право сторін на застосування в договорі заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання. Наведене в пункті 16 Постанови НКРЕКП формулювання саме про зупинення, а не припинення/скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану, по суті свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми ЦК України та ГК України (закону), а ні норми договору, щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/13444/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23 призначено на 01.05.2024.
19.04.2024 до апеляційного господарського суду від Концерну РРТ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23 - без змін. Відповідачем вказується, що позаяк укладений між позивачем і відповідачем договір регулює відносини між останніми, як учасниками ринку електричної енергії та беручи до уваги, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період заборгованості (червень 2022 року - лютий 2023 року) відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 571 415,71 грн задоволенню не підлягає. Окрім цього, правова позиція правомірності зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період воєнного стану, також закріплена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23 відкладено на 27.05.2024.
Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині та прийняти нове про задоволення позовних вимог про стягнення пені.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.04.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 8 (надалі - Договір; Договір постачання), відповідно до предмету якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1.1 Договору).
Розділом 5 Договору постачання визначені: ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії, а саме, зокрема:
- розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором відповідача з оператором системи розподілу/передачі (п. 5.5 Договору);
- оплата рахунка позивача за цим Договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.7 Договору);
- якщо відповідач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, позивач має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії відповідачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (п. 5.8 Договору);
- відповідач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через позивача, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції яка є додатком до цього Договору (п. 5.10 Договору).
Пунктом 12.4 Договору визначено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Положеннями пункту 12.5 Договору передбачено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови відповідача від сплати позивачу за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Умовами пункту 5 Комерційної пропозиції № 1Р (додаток № 2 від 01.04.2022 до Договору) та пункту 5 Комерційної пропозиції № 1/23 Р (додаток № 2 від 01.01.2023 до Договору) передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається відповідачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем.
Рахунок на попередню оплату надається відповідачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п. 4 даної комерційної пропозиції.
Рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах позивача. В разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється відповідачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Між сторонами Договору укладено додаткову угоду від 01.05.2022 № б/н про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату в період з квітня 2022 року по лютий 2023 року, а саме:
- за квітень 2022 року на суму 207 446,58 грн з ПДВ, строк оплати - 18.05.2022;
- за травень 2022 року на суму 214 105,04 грн з ПДВ, строк оплати - 14.06.2022;
- за червень 2022 року на суму 173 725,46 грн з ПДВ, строк оплати - 13.07.2022;
- за липень 2022 року на суму 227 030,80 грн з ПДВ, строк оплати - 15.08.2022;
- за серпень 2022 року на суму 274 611,19 грн з ПДВ, строк оплати - 13.09.2022;
- за вересень 2022 року на суму 308 567,45 грн з ПДВ, строк оплати - 12.10.2022;
- за жовтень 2022 року на суму 663 676,58 грн з ПДВ, строк оплати - 16.11.2022;
- за листопад 2022 року на суму 387 128,81 грн з ПДВ, строк оплати - 15.12.2022;
- за грудень 2022 року на суму 496 208,26 грн з ПДВ, строк оплати - 13.01.2023;
- за січень 2023 року на суму 574 330,93 грн з ПДВ, строк оплати - 14.02.2023;
- за лютий 2023 року на суму 483 196,85 грн з ПДВ, строк оплати - 14.03.2023.
Втім, відповідачем не здійснено розрахунку за Договором в період з червня 2022 року по лютий 2023 року, що призвело до звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 992 689,96 грн.
За висновками суду першої інстанції, оскільки жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 1 992 689,96 грн сторонами спору не подано, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 1 992 689,96 грн.
Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23 позивачу відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені на суму 571 415,71 грн, що і є предметом апеляційного розгляду у цій справі.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Укладеним сторонами Договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені (п. 5.8. Договору).
У зв'язку із тим, що у правовідносинах сторін має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 571 415,71 грн. за період з 19.05.2022 по 31.05.2023.
Однак, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Так, пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Підпунктом 16 пункту 1 постанови № 332 НКРЕКП (доповненим згідно постанови № 413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку.
При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п. 1 ч. 2 ст. 17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Постанова НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, якою доповнено постанову № 332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, станом на день вирішення спору (04.03.2024) по суті, Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 (який затверджений Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX) строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Також, як правильно вказав місцевий господарський суд, зазначеною постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише постачальником універсальних послуг, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційним господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.09.2022 у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Окремо, судова колегія звертає увагу на висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, викладених у спорі про скасування рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 17 933 524,59 грн, згідно яких, по-перше, постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності. По-друге, рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії. При цьому Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. По-третє, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
За таких обставин, зважаючи, що Договір регулює відносини між сторонами спору, як учасниками ринку електричної енергії, і такий правочин розроблено, в тому числі, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», з огляду на те, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період заборгованості (червень 2022 року - лютий 2023 року) відповідача за укладеним між сторонами Договором, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови позивачу у заявленій ним до стягнення за період з 19.05.2022 по 31.05.2023 з відповідача пені в сумі 571 415,71 грн., та вважає такі висновки правильними та вмотивованими.
В свою чергу, з цих підстав колегією суддів відхиляються доводи апелянта у цій частині, як необґрунтовані.
Поряд із цим, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в спростування викладених позивачем в апеляційні скарзі доводів у вказаних межах.
Також колегія суддів зазначає, що спірне рішення в частині стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат не оскаржується.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги, що ухвалене судом першої інстанції оскаржуване рішення, в частині відмови у стягненні пені, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 236 ГПК України, оскільки є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та у зв'язку з невідповідністю висновків обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Харківенергозбут" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13444/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут".
4. Справу № 910/13444/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.06.2024.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак