Справа № 947/7470/22
Провадження № 1-кп/947/269/24
05.06.2024 року
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Одесі кримінальне провадження №12022163480000168 від10.02.2022 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця п. Глобіно Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, маючого на утриманні двох дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 10.02.2022 року близько 09 години 15 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні стоматологічного кабінету лікаря ОСОБА_4 , розташованого в АДРЕСА_3 , умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, направленого на відкрите викрадання чужого майна, підійшов до розмовляючої із ним ОСОБА_4 та вирвав своєю правою рукою з її правої руки належний останній мобільний телефон марки «iPhone 8», в корпусі сірого кольору, імеі: НОМЕР_1 вартістю 3282 гривні 25 копійок, в якому знаходилась сім-карта оператора «Київстар», з ідентифікаційним мобільним номером абонента НОМЕР_2 , вартістю 50 гривень.
Після чого, ОСОБА_6 , не реагуючи на словесні вимоги ОСОБА_4 повернути їй вказаний мобільний телефон, вибіг із ним на вулицю та зник у невідомому напрямі, розпорядившись зазначеним майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_4 матеріальний збиток, на загальну суму 3332 гривень 25 копійок.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України не визнав та пояснив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає. Також пояснив, що він знайомий з потерпілою ОСОБА_4 , яка працює лікарем - стоматологом. Приблизно з лютого 2021 року потерпіла здійснювала лікування його зубів, за що він сплачував потерпілій грошові кошти. 10.02.2022 року приблизно о 09:20 годин він прийшов до ОСОБА_7 на прийом до її робочого кабінету. Після того, як він увійшов до кабінету, лікар сказала купити рукавички, на що він заперечив, оскільки кілька днів тому вже купував рукавички на суму 1960 грн., які передав їй особисто. У відповідь ОСОБА_4 заявила, що він їй винен 1585 гривень за стоматологічну терапію (лікування). Вона при ньому взяла аркуш паперу і почала записувати цифри, на підтвердження вартості виконаних нею робіт. В кінцевому результаті за її розрахунками загальна сума грошей склала 8600 грн. Із загальної суми 8600 грн. залишалася сума грошей 1585 грн - це залишок грошей, який він повинен був їй донести за вкладку. Він звернувся до неї і попросив видалити вкладку у зубі, оскільки у нього сильно боліла вся щелепа, біль віддавав у скроневу частину голови, на що ОСОБА_4 відповіла, що якщо йому щось не подобається, то він може знайти іншого лікаря, та відмовилася надавати йому медичну стоматологічну допомогу при гострому болю.
Він не погрожував потерпілій і не вихоплював у неї з рук її телефон. ОСОБА_8 цю розмову він записав на свій телефон. Наприкінці розмови він заявив, що в такому разі буде змушений звернутися зі скаргою на її дії до правоохоронних органів, оскільки вона не тільки не надала йому допомогу за гострого зубного болю, не виконала роботу до кінця, незважаючи на те, що гроші ним сплачувалися за її вимогами авансом.
У відповідь, ОСОБА_4 сказала, що в неї все "схоплено” і він нічого не доведе, а скаржитися на неї куди-небудь марно. На той момент, крім нього і потерпілої нікого з медперсоналу або відвідувачів у кабінеті не було. Після цього він пішов з кабінету. На вулиці на відстані 2-3 метрів від вхідної двері стоматологічного кабінету ОСОБА_4 звернулась до нього з проханням нікуди не скаржитись, а вона в свою чергу поверне йому половину витрачених ним грошових коштів. Після чого ОСОБА_4 побачила на протилежній частині дороги свідка ОСОБА_9 , яку покликала підійти. Він в цей час швидко направився до автомобілю, де його чекали дружина і дитина, яких потрібно було відвезти до лікаря. Вважає, що потерпіла і свідки його оговорили, надали суду неправдиві свідчення, оскільки він не вчиняв кримінального правопорушення.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 , пояснила, що вона тривалий час працює лікарем-стоматологом. Обвинувачений ОСОБА_6 був її пацієнтом, який лікувався в неї на протязі п'яти років. На початку січня 2022 року обвинувачений ОСОБА_6 звернувся знову, щоб провести комплексне лікування зубів. Один із етапів лікування було розпочато у січні 2022 року, однак ОСОБА_6 не розрахувався за це лікування. Станом на 10.02.2022 року ОСОБА_6 був винен 1085 гривень, у зв'язку з цим потерпіла ОСОБА_4 відмовилася продовжувати лікування ОСОБА_6 , поки він не розрахується за попереднє лікування. 10.02.2022 року ОСОБА_6 запізнився на прийом та почав сваритися з потерпілою ОСОБА_4 , просив детально розписати скільки коштує його лікування в стоматологічній поліклініці. Вона розписала на аркуші паперу скільки коштує лікування і вони почали сперечатися на підвищених тонах.
Обвинувачений ОСОБА_6 , захотів щоб йому повернули всі гроші, почав скаржитися, що нею було не якісно проведено лікування зубів та почав все записувати на свій телефон. Вона відповіла йому, що він нічого не докаже. Вона теж захотіла записати відео та взяла свій телефон, який обвинувачений вихопив у неї з правої руки та сказав, що, коли вона віддасть йому гроші, тоді він його поверне. Вона побігла за іншим телефоном до санітарного блоку, ОСОБА_6 пішов за нею та закрив її у приміщенні санітарного блоку, виражався нецензурною лайкою, погрожував, вимагав повернути йому гроші. Потім ОСОБА_6 випустив її з кабінету та продовжував вимагати, щоб йому повернули гроші. Згодом вони вийшли на вулицю, стояли перед кабінетом, ОСОБА_6 вимагав повернути гроші. Навпроти йшла сусідка ОСОБА_10 , яку вона попросила викликати кого-небудь і тоді ОСОБА_6 сказав: «я все зрозумів», розвернувся та почав тікати, а вона з ОСОБА_11 за ним. ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля та поїхав. Після чого вони викликали поліцію з телефону сусідки на ім'я ОСОБА_12 . Також потерпіла повідомила суду, що свій телефон «Iphone-8» купувала біля ринку «Привоз» за 6 тисяч гривень, в якому магазині купила телефон вказати не може, проте зазначила, що він розташований вздовж ринку «Привоз» по вул. Новощепний ряд, продавця описати не може. Є квитанція що підтверджує покупку, телефон був в належному стані без пошкоджень, сірого кольору, сім карта з номером НОМЕР_2 оператор «Київстар». Згодом вона спілкувалась з обвинуваченим, якого просила повернути телефон та казала, що поверне гроші йому, розмову вона записала на мобільний телефон.
Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_13 пояснив, що він є працівником поліції, тимчасово виконував обов'язки начальника ВП № 4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, близько 10.00 години ранку 10.02.2022 року до ВП № 4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, надійшло повідомлення, що в АДРЕСА_3 , в стоматологічній клініці, пацієнт, який знаходився в кабінеті лікаря ОСОБА_4 , відкрито викрав мобільний телефон та зник у невідомому напрямку. Ним було здійснено телефонний дзвінок на номер телефону потерпілої ОСОБА_4 , на який відповів чоловік. Оскільки йому було відомо, що особу, яка викрала телефон у потерпілої звати ОСОБА_14 , то він запитав чоловіка чи дійсно він ОСОБА_14 , пояснив ситуацію, що буде кримінальна справа на попросив повернути мобільний телефон, на що чоловік відповів, що не буде нічого пояснювати та вимкнув телефон. Згодом ОСОБА_6 приходив до ВП № 4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області із захисником. На його питання про причини такого вчинку, ОСОБА_6 відповів, що допустив дурість.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , пояснила, що вона давно знає потерпілу ОСОБА_4 . Вона протягом року до події працювала в пункті прийому макулатури неподалік з стоматологічною поліклінікою, яка розташована в АДРЕСА_3 , який розташований на відстані близько 50 метрів. 10.02.2022 року вранці було шумно, вона визирнула з приміщення на вулицю та побачила, що біг чоловік, у нього в руках було щось сірого кольору, схоже на мобільний телефон, за ним бігла потерпіла ОСОБА_4 та кричала «віддай, поверни». За нею бігла ще одна жінка із собакою. Чоловік трохи призупинився, обернувся та зник за поворотом. Його обличчя вона не бачила. Коли ОСОБА_4 повернулась, то розповіла, що у неї вкрали смартфон.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , пояснила, що знає потерпілу ОСОБА_4 . п'ятнадцять років, лікувала у неї зуби. Взимку 2022 року вранці вона гуляла із собакою по АДРЕСА_3 приблизно в 4-5 метрів від стоматологічного кабінету, звідки через відчинене вікно в стоматологічному кабінеті чула, як відбувалася емоційна розмова між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 .. ОСОБА_4 просила його повернути телефон. Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вийшли на вулицю, ОСОБА_6 в руці він тримав два телефони, один із них був жовтого кольору, такий як у потерпілої ОСОБА_4 . Вона спитала ОСОБА_4 чи потрібно викликати поліцію, на що ОСОБА_4 відповіла, що потрібно. В цей час потерпіла ОСОБА_4 просила ОСОБА_6 віддати її телефон, але він втік.
Крім того, судом досліджені письмові докази і процесуальні документи, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, а саме:
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022163480000168 від 10.02.2022 року;
-протокол прийняття заяви ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення від 10.02.2022 року
-протокол огляду електронного документа від 15.02.2022 року, яким оглянутий DVD-R диск в якому міститься відеозапис, відтворений у судовому засіданні, відповідно до якого 10.02.2022 року близько 09:33 годині ранку ОСОБА_6 рухається швидким шагом до паркувального майданчика, що розташований на узбіччі дороги, де сідає за кермо автомобіля марки «Mercedes-Smart Fortwo Electric» чорного кольору, що ОСОБА_6 не заперечував у судовому засіданні;
- протокол огляду електронного документа від 18.02.2022 року, яким оглянуто DVD-R диск 18.02.2022 № CPDR47G-CSHWP03-934 4113 з відеозаписом, наданим потерпілою органу досудового розслідування та відтворений у судовому засіданні, яким зафіксовано як потерпіла розмовляє по мобільному телефону на гучному зв'язку. Також у протоколі викладена стенограма телефонної розмови.
- протокол огляду місця події від 10.02.2022 року, з ілюстрованою фото таблицею, вході якого, в присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , було оглянуто місце події, а саме: приміщення стоматологічного кабінету, яке розташовано в одноповерхневому будинку за адресою: АДРЕСА_3 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2022 року, в ході якого у присутності понятих потерпіла ОСОБА_4 впізнала на фото під номером 3 із чотирьох пред'явлених фотознімків ОСОБА_6 , як особу, який шляхом ривку з руки відкрито викрав мобільний телефон марки «Iphone-8», за адресою: АДРЕСА_3 .
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2022 року, в ході якого у присутності понятих, свідок ОСОБА_16 впізнав на фото під номером 2 із чотирьох пред'явлених фотознімків ОСОБА_6 , як особу, який шляхом ривку з руки потерпілої ОСОБА_4 відкрито викрав мобільний телефон марки «Iphone-8», за адресою: АДРЕСА_3 .
- постанова про визначення електронного документа речовим доказом від 16.02.2022 року, відповідно до якої, визнано речовим доказом два аркуші копії записної книги щодо обліку відвідування стоматолога ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .
- постанови про визнання речовими доказами від 15.02.2022 року, від 18.02.2022 року;
- товарний чек, долучений потерпілою, в якому зазначено, що 10.01.2022 року вартість мобільного телефону марки «iphone-8» imei: НОМЕР_1 складає 6000 гривень;
- висновок експерта №СЕ-19/116-23/12591-ТВ від 19.08.2023 року, за результатами проведення товарознавчої експертизи, відповідно до якого, ринкова вартість мобільного телефону марки «iphone-8» imei: НОМЕР_1 об'єм пам'яті 2/64ГБ, за цінами вторинного ринку України, станом на 10.02.2022 року становить - 3282, 25 гривень.
- звуко-відеозапис на диску СD, долучений стороною захисту та відтворений у судовому засіданні, відповідно до якого обвинуваченим ОСОБА_6 , зафіксовано його спілкування з потерпілою ОСОБА_4 10.02.2022 року у приміщенні стоматологічного кабінету, з якого встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відбувається словесна суперечка з приводу здійснених лікарем ОСОБА_4 стоматологічних послуг ОСОБА_6 , який висловлює невдоволення якістю лікування, звинувативши ОСОБА_4 у неякісному лікуванні. Також розмова між зазначеними особами містить з'ясування питань, пов'язаних з сумами оплати наданих послуг лікарем, які ОСОБА_6 вважає неякісними та має намір скаржитися, на що потерпіла відповідає йому, що він нічого не докаже. Проте, зазначений відеозапис не містить фіксування факту відкритого викрадення мобильного телефону, належного потерпілій, обвинуваченим ОСОБА_6
- фототаблиця долучена стороною захисту із зображенням місця події із зазначенням взаєморозташування та відстані стоматологічного кабінету та пункту прийому макулатури, ширини дороги, пішохідного тротуару, відстані до фасаду стоматологічного кабінету.
На підставі досліджених доказів, показань учасників судового провадження, суд дійшов до наступних висновків.
Вимогами ст.91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу положень ст.ст.92-93 КПК України вбачається, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно припису ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно ч. 1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ч. 1 ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.
Зазначена позиція викладена у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у спарві № 455/844/16-к.
Суд не бере до уваги досліджені судом витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022163480000168 від 10.02.2022 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10.02.2022 року та постанови про визнання дисків відеозаписів речовими доказами від 15.02.2022 року, 16.02.2022 року та від 18.02.2022 року, оскільки вказані процесуальні документи, з огляду на положення ст. 84 КПК України, не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України.
Досліджені судом протокол огляду електронного документа від 15.02.2022 року, яким оглянутий DVD-R диск та відеозапис, відтворений у судовому засіданні, підтверджує пересування обвинуваченого ОСОБА_6 10.02.2022 року близько 09:33 годині ранку до паркувального майданчика, що розташований на узбіччі дороги, де він сідає за кермо автомобіля марки «Mercedes-Smart Fortwo Electric» чорного кольору.
Зазначений протокол огляду електронного документа та відеозапис суд визнає належним і, допустимим доказом, отриманим в у порядку, встановленому КПК України, підтверджує факт перебування обвинуваченого 10.02.2022 року близько 09:33 годині в районі розташування стоматологічного кабінету, який відповідно до обвинувального акту є місцем вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 , що не оспорюється учасниками судового провадження та не заперечується обвинуваченим. Проте є недостатнім доказом для доведення винуватості обвинуваченого, оскільки жодним чином не доводить обставин, викладених в обвинувальному акті щодо відкритого викрадення обвинуваченим ОСОБА_6 мобільного телефону у потерпілої ОСОБА_19 у приміщенні стоматологічного кабінету;
Щодо протоколу огляду електронного документа від 18.02.2022 року та відеозапис, наданий потерпілою органу досудового розслідування та відтворений у судовому засіданні, яким за версією сторони обвинувачення містить запис телефонної розмови 12.02.2022 року між потерпілою ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_6 , який заперечує обвинувачений та який сторона захисту просить визнати недопустимим доказом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Долученим потерпілою відеозаписом, зафіксовано як потерпіла розмовляє по мобільному телефону на гучному зв'язку з невстановленою особою. Також у протоколі слідчим викладена стенограма телефонної розмови, із зазначенням учасників телефонної розмови як ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , що є припущенням сторони обвинувачення, оскільки після доручення потерпілою зазначеного відеозапису, органом досудового розслідування не здійснено жодних процесуальних дій для встановлення чи спростування у порядку, встановленому нормами КПК, факту даної телефонної розмови, дати та часу цієї розмови, учасників розмови, розташування мобільних телефонів та їх номерів. Тому, досліджений протоколу огляду електронного документа від 18.02.2022 року та відеозапис суд визнає допустимим доказом, оскільки він отриманий у відповідно до норм КПК України. Проте суд визнає зазначені докази неналежними, оскільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, не достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не підтверджені іншими доказами та не достатнім для підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Протокол огляду місця події від 10.02.2022 року, з ілюстрованою фото таблицею суд вважає належним, допустимим доказом, але недостатнім для підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту, зазначених в обґрунтування заявлених клопотань про визнання неналежними і недопустимими доказами товарного чеку, долученого потерпілою, в якому зазначено, що 10.01.2022 року вартість мобільного телефону марки «iphone-8» imei: НОМЕР_1 складає 6000 гривень та висновку експерта № СЕ-19/116-23/12591-ТВ від 19.08.2023 року, за результатами проведення товарознавчої експертизи, які перевірені судом, суд дійшов наступних висновків.
За клопотанням сторони захисту під час судового розгляду був допитаний свідок ОСОБА_20 , який суду пояснив, що він є приватним підприємцем, зареєстрований з березня 2017 року, як ФОП « ОСОБА_20 » ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , займається продажем будівельних матеріалів. Йому зателефонував адвокат та повідомив, що є товарний чек із печаткою, яка нібито підтверджує продаж ним мобільного телефону. Також зазначив, що в його магазині здійснюється продаж тільки будівельних матеріалів, печатка зберігається постійно в магазині, потерпілу ОСОБА_4 він не знає, приміщень магазину в районі ринку «Привоз» не має. Печатка магазину, яка вказана на товарному чеку, почерк та бланк не схожі на його печатку та почерк, а у бланку різна кількість рядків на відміну від його бланку.
За викладених обставин, суд визнає товарний чек, долучений потерпілою, в якому зазначено, що 10.01.2022 року вартість мобільного телефону марки «iphone-8» imei: НОМЕР_1 складає 6000 гривень неналежним, недопустимим і не достовірним доказом, оскільки він не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів та зазначений товарний чек отриманий в порушення порядку, встановленого КПК України.
Водночас, суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо визнання неналежним і недопустимим доказом висновку експерта №СЕ-19/116-23/12591-ТВ від 19.08.2023 року, за результатами проведення товарознавчої експертизи з наступних підстав.
Відповідно до ЗУ «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Експертизи, що проведені в даному кримінальному провадженні віднесені за своїм видом до криміналістичної експертизи.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ст.4 зазначеного вище Закону).
У вищезазначеному висновку експерта зазначено про те, що останній попереджений про кримінальну відповідальність, що відповідає вимогам закону та інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.98 № 53/5 (абзац чотирнадцятий пункту розділу ІV).
За викладених обставин судом не встановлено підстав для визнання висновку експерта №СЕ-19/116-23/12591-ТВ від 19.08.2023 року неналежним і недопустимим доказом, оскільки зазначеним висновком підтверджена вартість мобільного телефону, який визначений предметом кримінального правопорушення, проте не долучений до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу, тобто висновок підтверджує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та висновок експерта отриманий у відповідності до норм КПК України.
Тому суд визнає висновок експерта належним і допустимим доказом, проте не достатнім для підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо протоколів пред'явлення для впізнання за фотознімками від 16.02.2022 року потерпілій ОСОБА_4 , а також свідку ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2022 року, судом встановлено, що в порушення вимог ст. 228 КПК України свідком ОСОБА_16 перед пред'явленням особи для впізнання не зазначені зовнішній вигляд та прикмети особи, за якими вона може впізнати особу, а також обставини за яких вона бачила особу, яка буде пред'явлена для впізнання, зазначені обставини, які не відповідають дійсності та суперечать обставинам, викладеним свідком ОСОБА_16 в ході її допиту у якості свідка у судовому засіданні.
Зокрема, свідком у протоколі пред'явлення для впізнання зазначено, що вона може впізнати чоловіка, який 10.02.2022 року о 09 годин в стоматологічному кабінеті за адресою: АДРЕСА_3 пограбував стоматолога на ім'я ОСОБА_21 , в якої той вирвав телефон, що не відповідає дійсності та не є обставинами, за яких свідок ОСОБА_16 бачила обвинуваченого ОСОБА_6 , якого вона в подальшому впізнала за фотознімками, оскільки не була очевидцем викладених нею обставин, у приміщенні стоматологічного кабінету присутня не була.
Крім того, у протоколі свідок ОСОБА_16 після впізнання особи під номером 2, яким є ОСОБА_6 , зазначила такі ж самі обставини вчинення кримінального правопорушення, очевидцем яких вона не була, та зазначила, що впізнала зазначену особу за загальними ознаками обличчя, формою носа, формою вух та бров, не конкретизуючи ознаки.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_16 у судовому засіданні, відповідно до яких судом встановлено, що вона 10.02.2022 року гуляла з собакою на відстані 4-5 метрів від стоматологічного кабінету, звідки через відчинене вікно в стоматологічному кабінеті вона чула, як відбувалася емоційна розмова між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_4 просила його повернути телефон.
Зазначені показання свідка ОСОБА_16 узгоджуються з показаннями обвинуваченого та потерпілої в частині того, що свідок ОСОБА_16 перебувала на вулиці на протилежній частині дороги від стоматологічного кабінету, де знаходились потерпіла ОСОБА_4 і обвинувачений ОСОБА_6 , та яку потерпіла покликала підійти.
Тому, з урахуванням зазначених показань і досліджених фототаблиць із замірами відстані від пішохідного тротуару до фасаду стоматологічного кабінету, ширини проїзної частини, суд вважає, що свідок ОСОБА_16 не мала можливості, перебуваючи на вулиці бачити обставини, викладені у протоколі пред'явлення для впізнання, які відбувались у приміщення стоматологічного кабінету, як і не могла чути зміст розмови потерпілої і обвинуваченого через відкрите вікно стоматологічного кабінету, оскільки відповідно до відеозапису з місця події, яким зафіксована розмова вищезазначених осіб у стоматологічному кабінеті 10.02.2022 року, а також відповідно до ілюстративної таблиці до протоколу огляду місця події від 10.02.2022 року встановлено, що вікна у стоматологічному кабінеті 10.02.2022 року при спілкування потерпілої з обвинуваченим та безпосередньо після такої розмови при проведенні огляду, закриті. Також суд вважає, що свідок ОСОБА_16 перебуваючи на вулиці на значній відстані від обвинуваченого та потерпілої, не мала можливості розгледіти та запам'ятати форму носа, вух та брів обвинуваченого ОСОБА_6 .
Суд враховує, що процесуальні порушення, допущені органом досудового розслідування при проведенні пред'явлення особи до впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_16 , які встановлені в ході судового розгляду, спричинили появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії, які неможливо усунути за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування, тому суд дослідивши та проаналізувавши його зміст, перевірив та співпіставив з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження, визнає протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 16.02.2022 року свідку ОСОБА_16 обвинуваченого ОСОБА_6 недопустимим доказом.
Аналогічна процедура впізнання обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілою ОСОБА_4 проведена відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознимками від 16.02.2022 року, а саме в порушення вимог ст. 228 КПК України потерпілою ОСОБА_4 перед пред'явленням особи для впізнання не зазначені зовнішній вигляд та прикмети особи, за якими вона може впізнати особу.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 був пацієнтом потерпілої ОСОБА_4 , неодноразово відвідував стоматологічний кабінет, де потерпіла здійснювала його лікування, тому їй були добре відомі його зовнішній вигляд та прикмети, тому не викликає сумнівів факт впізнання потерпілою обвинуваченого ОСОБА_6 , який не заперечує перебування 10.02.2022 року у стоматологічному кабінеті та спілкування з потерпілою ОСОБА_4 .
Суд враховує, що встановлені порушення не є істотними, а є суттєвими, що породжують сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії, втім такі сумніви, а саме обставини, викладені у протоколі потерпілою ОСОБА_4 , при яких вона бачила ОСОБА_6 , можуть бути перевірені шляхом співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження та в подальшому надання оцінки судом.
На підстави викладено судом не встановлено підстав для визнання протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2022 року з потерпілою ОСОБА_4 недопустимим доказом.
Суд критично оцінює і не бере до уваги показання свідка ОСОБА_13 , який станом на 10.02.2022 року тимчасово виконував обов'язки начальника ВП № 4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, та здійснення ним телефонного дзвінка та розмова з невстановленою особою не мають доказового значення у кримінальному провадженні, не доводять та не спростовують обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Також суд критично оцінює і не бере до уваги показання свідка ОСОБА_15 , відповідно до яких вона 10.02.2022 року перебуваючи на роботі у пункті прийому макулатури із значної відстані бачила чоловіка, обличчя якого вона не бачила, який біг, тримаючи щось у руках, а за ним бігли ОСОБА_4 і ОСОБА_16 , оскільки зазначені показання не доводять обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до відповіді на адвокатський запит, наданої орендатором магазину №20» ОСОБА_22 встановлено, що магазин АДРЕСА_4 в період з 01.01.2022 року по 01.03.2022 року не працював, що викликає сумніви факту перебування свідка ОСОБА_15 на місці події.
На підставі викладеного суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, крім іншого, повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Саме на прокурора та слідчого, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу (обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), належності та допустимості доказів покладено на слідчого, прокурора.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно частини третьої статті 17 КПК України підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Частиною четвертою статті 17 КПК України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своєму рішенні, а згідно ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Національне законодавство України повністю узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Суд зазначає, що обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов'язаний із злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинувачених по суті означає, що одна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинувачених і служить гарантією досягнення істини у справі.
Про це також йдеться у справі "Барбера, Мессеге І Хабардо проти Іспанії"" від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного".
Враховуючи наведене, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального провадження не була доведена під час судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності та взаємозв'язку були б достатніми для прийняття рішення про доведеність його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
За встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, враховуючи недоведеність в суді вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим та вичерпність можливостей збирання доказів, що є підставою для визнання обвинуваченого невинуватим, суд дійшов висновку про необхідність виправдати обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України - за недоведеністю вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
За викладених обставин, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_6 необхідно залишити без розгляду.
Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходив з положень ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувався.
Керуючись ст. ст. 337, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 186 КК України та виправдати його, у зв'язку з недоведеністю його вини у пред'явленому обвинуваченні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувався.
Речові докази: по кримінальному провадженню - DVD-R диски з відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6050 гривень - залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з моменту проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1