Дата документу 06.06.2024
Справа № 334/2662/24
Провадження № 3/334/1322/24
06 червня 2024 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Запорізький області ДПП у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст.130 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 25.03.2024 року о 15 год. 30 хв. у м. Запоріжжі, бульвар Вінтера 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 530D, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: підвищена жвавість, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 в призначені судові засідання не з'явився про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Судом були використані всі можливі способи сповіщення правопорушника про час та місце розгляду справи, але вони виявилися марними. Неявка в судове засідання правопорушника, судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.
В зв'язку з чим, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 у відповідності до ст. 268 КУпАП, якою визначено, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 було достовірно відомо про складання відносно нього протоколу за ч.3 ст. 130 КУпАП, що підтверджується відеозаписом долученим до матеріалів справи та особистим підписом у протоколі, однак, він не цікавився провадженням у справі, про дати розгляду, якої міг також отримати інформацію за допомогою офіційних джерел, такий як веб сторінка суду.
За таких обставин відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 ..
Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали та відеозапис долучений до справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 25.03.2024 року серії ААД №885916, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП, даними відеозапису, який міститься в матеріалах справи, довідкою бази даних підсистеми «Адмінпрактика» з якої вбачається, що ОСОБА_1 має повторність за ст. 130 КУпАП, а саме: рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2023 року штраф 51000 грн. без позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року штраф 51000 грн. з позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 10 років, рапортом, направленням на огляд водія, архівом правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 2023 року, систематично вчиняв адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені ст. 130 КУпАП.
Дії водія ОСОБА_1 співробітниками УПП в Запорізькій області про порушення ним п. 2.5 ПДР України кваліфіковані вірно, так як згідно з п. 2.5 ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 3 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція) визначено, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно з п.п.2, 3, 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі-Порядок) огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п.3 Порядку огляд проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
- лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 4 Порядку встановлено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно довідки з бази даних підсистеми «Адмінпрактика» ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 позбавлений права керування усіма видами транспортних засобів строком на 10 років.
В ході судового розгляду, суду не надано жодного переконливого доказу, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
При визначенні адміністративного стягнення, суд враховую особу правопорушника, при цьому не встановлені обставини, які пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
Приймаючи до уваги вимоги Розділу Першого ПДР України, де зазначено, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом та має відповідне посвідчення водія, то до водія ОСОБА_1 , не може бути застосовано стягнення у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами, так як останній такого права позбавлений.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення згідно санкції визначеної ч. 3 ст. 130 КпАП України, у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки його вина підтверджується зібраними по справі матеріалами. Вказаний вид стягнення в даному випадку, вважаю доцільним і достатнім для його виправлення, а також попередження здійснення ним нових правопорушень.
Відповідно до ст.283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Як передбачено ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 33-35, 130 ч.2, 283-285 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп. на користь держави без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (Шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів.
Суддя: Козлова Н. Ю.