04 червня 2024 року
м. Харків
Справа № 638/1745/24
Провадження № 2/638/2991/24
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мартовицький Кирило Вікторович звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що 10 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що у встановленому законом порядку компетентним органом державної реєстрації актів цивільного стану, було зроблено відповідний актовий запис за номером 1532 та видано свідоцтво про шлюб.
Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 20 листопада 2007 року у книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис № 5004, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія № НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 23 травня 2018 року в книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис 2290, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини, що суперечить уявленням про сім'ю, права та обов?язки подружжя. Сторони спільно не проживать, спільне господарство не ведеться, шлюб набув формальних ознак.
Вважає подальше життя неможливим та таким, що суперечить її законним правам та інтересам. Збереження сім'ї неможливе, оскільки втрачені взаємні почуття любові та поваги. Спір щодо поділу майна відсутній.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2023 року визначено суддю-доповідача Яковлеву В.М.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2024 року вищевказана цивільна справа передана в провадження судді Яковлевої В.М.
Матеріали справи передані в провадження судді Яковлевої В.М. 30 січня 2024 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2024 року позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недолків, що містяться в ній.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 січня 2024 року позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недолків, що містяться в ній.
02 лютого 2024 року до суду від представника позивача - адвоката Мартовицького К.В. надійшла заява про усунення недоліків. Вимоги ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2024 року повністю не виконано.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2024 року позовну заяву поворно залишено без руху та надано строк для усунення недолків.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.
У судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.
Через канцелярію суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мартовицький К.В. подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України, однак повторно у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позовну заяву суду не надав.
Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, та, зі згоди позивача, на підставі ухвали суду, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
10 серпня 2007 року позивач уклав шлюб з відповідачем у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1532, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 10 серпня 2007року (а.с. 4).
Від шлюбу у сторін народилися діти: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 23 травня 2018 року; донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 05 жовтня 2016 року року (а.с. 7, 8).
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з статтями 21, 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України). шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (частина перша статті 55 СК України).
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей (частина 3 статті 109 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 114 та абзацу 2 частини 3 статті 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно із роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Cуди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року № 605/434/18 (провадження № 61-3235св19):
Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Статтею 113 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Таким чином, вирішення судом питання про прізвище, яке бажає мати той з подружжя, який змінював його під час державної реєстрації шлюбу, залежить від зазначення відповідних вимог у поданих до суду заяві або позові.
Встановивши, що шлюбно-сімейні відносини припинені, шлюб між сторонами носить формальний характер, сторони не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, проживають окремо, збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, суд доходить висновку про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя, та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Понесені позивачем судові витрати документально підтверджено квитанцією від 28.01.2024 у сумі 1211 грн. 20 коп.
Тому, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір, статті 141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 56, 104, 105, 109, 112 Сімейного кодексу України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 10 серпня 2007 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1532, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. витрати зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 04 червня 2024 року.
Суддя В. М. Яковлева