Справа № 401/2283/23 ;
Провадження № 2/401/133/24
27 травня 2024 року місто Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючий суддя Макарова Ю.І.,
секретар Горбатюк К.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У липні 2023 року позивач звернувся до Світловодського міськрайонного суду із позовною заявою, згідно якої просить визнати недостовірною інформацію викладену ОСОБА_2 у спільноті «Відкритий Світловодськ» у соціальній мережі Facebook від 20.02.2022 та 27.04.2023 відносно нього. Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію у спільноті «Відкритий Світловодськ» у соціальній мережі Facebook від 20.02.2022 та 27.04.2023 відносно нього. Стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду в сумі 50000грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вищезазначеній соцільаній мережі відповідач 20.02.2022 розмістила оголошення наступного змісту: «Доброї ночі. Склалася така ситуація ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , бажає виписати свого неповнолітнього сина 13 років. Говорить «для того, щоб оформити субсидію». Будинок зареєстрований на його мати, не працює, має борги по аліментам в ромірі 30000грн. Лякає судом, як бути в цій ситуації. Дитину виписувати на буду!. Дякую.» У подільшому, відповідач 27.04.2023 розмістила оголошення в аналогічний спосіб такого змісту: «Всім добрий день. Хочу написати про одну особу, його навіть людиною не назвеш ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , який псує життя своїй дитині толі від злості, або від ненависті, або від лайна яке в ньому є. Я з сином живу в Чехії. Щоб син після війни знаходився в Чехії на законних підставах потрібен дозвіл батька. Ця «Людина» не надає дозвіл, хоче щось на заміну, щоб я відмовилась від аліментів, які він не платить!!! З дитиною не спілкується, та дитина і не хоче. Тоді питання, чому не дати дозвіл? Але я все зроблю щоб моя дитина була щасливою! ОСОБА_3 ». Вказані оголошення є предметом обговорення спільнотою особистості позивача до дня подання позовної заяви. Позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , яка важко сприйняла як наявність судової справи про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу батька, так і винесення на загальних осуд особистого життя позивача. Вказані події спровокували викидень у дружини на 8 тижні вагітності. Той факт, що через неправомірні дії відповідача позивач втратив дитину, завдало йому моральних страждань, які він оцінює в 50000 грн. 01.05.2023 позивач звернувся до ВП № 1 (м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з приводу розповсюдження відповідачем його персональних даних в порушення ст.. 32 Конституції України. 08.05.2023 надано відповідь на звернення, згідно якої не здобуто в ході перевірки заяви достатніх відомостей, які б підтверджували факт, викладений у заяві. З огляду на викладене, виходячи з положень ст.ст. 201, 297, 299 ЦК України, просив задовольнити позовні вимоги. (а.с.3-5)
09 серпня 2023 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних стосунках, від яких мають спільну дитин сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач декілька разів зверталась до позивача з проханням надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон. Разом з тим, відповідач кожен раз відмовляв у наданні такого дозволу. 16.09.2021 ОСОБА_2 отримала посвідку на проживання в Чеській республіці, у цей час дитина лишилась проживати з її батьками у м.Світловодську. Після початку вйськової агресії рф на території України, відповідач 16.03.2022 разом з сином в'їхала на територію Чеської республіки. Весь період часу, коли дитина проживала в м.Світловодську разом з батьками відповідача, позивач ним не цікавився, вихованням та матеріальним забезпеченням не займався, не опікувався його розвитком, навчанням на здров'ям. Через постійні перепони, які позивач чинив відповідачу та байдужість до їх сина, відповідач на початку 2022 року виклала пост у соціальній мережі Facebook, текст якого вже не пам'ятає. Щодо посту від 27.04.2023, текст якого викладено у позовній заяві, зазначає, що дана інформаціє відповідає дійсності. Так, позивач має заборгованість по аліментах, що підтверджується відповідним розрахунком станом на 17.07.2023. Також, Світловодським міськрайонним судом розглядалась справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу на довгострокове перебування дитини за кордоном без дозволу батька. Під час розгляду справи, ОСОБА_1 повідомив суду, що з сином не спілкується, ніде не працює, аліменти на утримання сина не сплачує. Тобто, зазначені твердження відповідача відповідають дійсності та підтверджують доказами. Зауважує, що позивачем не доведено належними та допутими доказами, що поширення цієї інформації порушує його особисті немайнові права. Згідно з абз. 1 ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження не можуть бути підставою для задоволення вимог про її спростування. Щодо відшкодування моральної шкоди, зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності шкоди, протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також вини останньої в її заподіянні. (а.с. 45-49)
Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії.
Ухвалою суду від 19 липня 2023 року відкрито загальне позовне провадження позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації. Справу призначено до підготовчого провадження на 29 вересня 2023 року
Ухвалою суду від 29 вересня 2023 року закрито підготовче провадження , призначено справу до судового розгляду по суті на 16 листопада 2023 року, яке відкладено за клопотанням представника відповідача.
24 листопада 2023 року за вмотивованим розпорядженням керівника апарату Світловодського міськрайонного суду, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду від 27 листопада 2023 року справа прийнята до провадження, призначено судовий розгляд по суті 15 січня 2024 року, який відкладено за клопотанням представника позивача.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем, суду надала показання, згідно з якими з 2019 року проживає разом з позивачем, у 2021 році зареєстрували шлюб. Їй відомо, що її чоловік співмешав з відповідачем та мають спільну дитину. З відповідачем особисто знайома з дитинства. ІНФОРМАЦІЯ_2 в мержі Facebook побачила пост відповідача з недостовірною інформацією щодо позивача, вказаний пост обговорювався спільнотою в коментарях. У подальшому був ще один пост з недостовірною інформацією. Через отриманий стрес, який виник у зв'язку з обговорюванням постів відповідача та судовим розглядом справи про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, вона втратила дитину на 8 тижні вагітності. Свідком надавався для огляду мобільний телефон, у якому міститься група «Відкритий ОСОБА_5 » у соціальній мережі Facebook. Оглядом в судовому засіданні встановлено, що обидва пости, інформація про які є предметом розгляду справи, відсутні.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем в мережі Facebook 20 лютого 2022 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У соціальній мережі "Facebook" створено групу "Відкритий ОСОБА_5 ", в якій розміщуються й оприлюднюються громадянами різноманітні дописи, відеоролики й публікації У відкритій, загальнодоступній групі " ІНФОРМАЦІЯ_4 автор ОСОБА_6 розмістила допис, в якому зазначено таку інформацію: «Доброї ночі. Склалася така ситуація ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , бажає виписати свого неповнолітнього сина 13 років. Говорить «для того, щоб оформити субсидію». Будинок зареєстрований на його мати, не працює, має борги по аліментам в ромірі 30000грн. Лякоє судом, як бути в цій ситуації. Дитину виписувати на буду!. Дякую.» У подальшому, 27.04.2023 автор ОСОБА_6 розмістила допис з наступним змістом: «Всім добрий день. Хочу написати про одну особу, його навіть людиною не назвеш ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , який псує життя своїй дитині толі від злості, або від ненависті, або від лайна яке в ньому є. Я з сином живу в Чехії. Щоб син після війни знаходився в Чехії на законних підставах потрібен дозвіл батька. Ця «Людина» не надає дозвіл, хоче щось на заміну, щоб я відмовилась від аліментів, які він не платить!!! З дитиною не спілкується, та дитина і не хоче. Тоді питання, чому не дати дозвіл? Але я все зроблю щоб моя дитина була щасливою! ОСОБА_3 ». (а.с.11, 12)
На час огляду судом у судовому засіданні групи " Відкритий Світловодськ " соціальної мережі "Facebook", учасником якої є свідок ОСОБА_4 встановлено, що вищевказані дописи відсутні.
Позивач являється батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 10)
В.о. директора КНП «Світловодська центральна районна лікарня» Світловодської міської ради, надано інформацію, що у громадянки ОСОБА_4 , був не уточнений поза лікарняний аборт входу при вагітності 8 тижнів 19.01.2023, було проведено вишкрібання порожними матки у зв'язку з кровотечею. (а.с. 23)
З поданих представником відповідача письмових доказів встановлено, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів на користь відповідача станом на 01.07.2023 в розмірі 49273, 16 грн. (а.с. 50)
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 25 квітня 2023 року, ухваленого за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про надання дозволу на довгострокове проживання дитини за кордоном без згоди батька, встановлено, що відповідач вказані позовні вимоги не визнав. (а.с.51-55)
Право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_7 . (а.с. 56-57).
Оцінка суду.
Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Щодо вимог позивача про визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та ділової репутації
Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії").
Інформація, поширена відповідачем щодо позивача в частині наявності заборгованості по аліментах, відмови у наданні дозволу на виїзд дитина за кордон відповідає дійсності з огляду на надані стороною відповідача докази.
З урахуванням обставин справи та контексту всієї іншої поширеної інформації щодо позивача, вказана інформація не містить безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтується на інформації, що містить оціночні судження і стосується критики особи та дій позивача.
При цьому не можуть бути спростовані думки, які виражені мовними засобами, зокрема, вживанням гіпербол, алегорій, сатири і за формою є брутальними.
Отже, позивач не довів факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання інформації недостовірною.
У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Разом з тим, відсутність підстав для визнання оспорюваної інформації недостовірною виключає необхідність спростування поширеної інформації.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне.
Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі N 487/6970/20 (провадження N 61-1132св22).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що в результаті розголошення відповідачем недостовірної інформації, яка була предметом обговорення користувачами соціальної групи "Відкритий Світловодськ», спровокувано у його дружини викидень на 8 тижні вагітності. Саме втратою дитини, позивач обґрунтовує спричинену моральну шкоду.
Разом з тим, будь-яких доказів щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між розповсюдженням інформації, які мали місце 20.02.2022 та 27.04.2023 та викиднем, який мав місце 19.01.2023, суду не надано.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведених норм процесуального права, які уособлюють змагальність процесу, позивач не довів завдання йому моральної шкоди.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інщі судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. У зв'язку з чим, судові витрати позивача, суд покладає на позивача.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
Судові витрати позивача віднести за його рахунок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку, визначеному ст. 355 ЦПК України, до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, що були відсутні в судовому засіданні, в той же строк з дня отримання його копії.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 15.09.2017 органом № 3531, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Ю.І. Макарова
"27" травня 2024 р.