Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2903/24
31.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого-судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення опіки над нею та призначення її опікуном.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що позивачка ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідними (неповнорідними) сестрами. Мають спільну матір - ОСОБА_4 .
Рідним батьком малолітньої ОСОБА_5 є ОСОБА_2 - відповідач.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали у фактичних шлюбних відносинах, проте шлюб не реєстрували. Ця та інші обставини, що мають юридичне значення, встановлені у Рішенні Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18.02.2020 у справі №299/160/20.
За змістом цього Рішення, у вересні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини та почали проживати окремо, при цьому їх спільна дитина - ОСОБА_5 - залишилася проживати разом із матір'ю ОСОБА_4 та перебувати на її утриманні та вихованні.
ОСОБА_4 змушена була звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки, як встановлено судом і зазначено у рішенні, батько дитини ОСОБА_2 не брав участі у матеріальному утриманні доньки, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.
Вказаним рішенням суду позов задоволено, з ОСОБА_2 вирішено стягувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання їх спільної доньки ОСОБА_5 у розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Проте, відповідач не сплачував аліменти, не брав належної участі у матеріальному утриманні доньки і в інших формах.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її донька ОСОБА_5 залишилася без батьківського піклування. Тому позивачка, як рідна сестра, прийняла дитину у свою сім'ю, утримує її, займається її вихованням, забезпечує її побут, навчання, піклується про її життя та здоров'я.
Батько дитини не виконував і не виконує батьківські обов'язки. Не сплачував аліментів на її утримання. Не має з донькою емоційного зв'язку, не брав участі у організації її життя, забезпеченні побуту, навчання, не проявляв піклування про її здоров'я.
Він не спілкується із донькою, не бере участь у її житті, не цікавиться її розвитком, навчанням, здоров'ям, не маючи для цього перешкод.
Тому, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 та призначити її опікуном сестри.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Хемишинець Е.І. у судове засідання не з'явилися. Представник позивача подала до суду клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте направив до суду заяву, відповідно до змісту якої позовні вимоги визнає повністю, просив розгляд справи провести без його участі.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Виноградівської міської ради в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, попередньо на виконання ухвали суду направив до суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та подання про призначення ОСОБА_1 опікуном.
Суд, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.11.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Виноградівського РУЮ у Закарпатській області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 є неповно рідною сестрою ОСОБА_3 , про що свідчить її свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 03.04.2024 року.
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , учениці 4-Б класу Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ст.. №1 батько із дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся.
27.05.2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування Виноградівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно вказаного висновку позбавлення ОСОБА_2 3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде відповідати інтересам дитини, так як встановлено, що батько дитини не проживає з нею та не піклується про її духовний і фізичний розвиток, не займається вихованням та розвитком, матеріально не забезпечує, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, тому ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Виходячи з положень ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_2 , відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Проаналізувавши надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази ухилення відповідача від участі у вихованні дитини, оскільки він не проживає із донькою, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, внаслідок чого не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча перешкод йому ніхто не чинив.
Будь-яких доказів щодо безпідставності позовних вимог та доказів своєї участі у вихованні дитини відповідач ОСОБА_2 суду не надав.
Таким чином, оскільки факт ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає, що є підстави для позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої лоньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно відповідних положень ст.164 Сімейного Кодексу України.
Щодо вирішення питання про встановлення опіки та призначення опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачку ОСОБА_1 судом встановлено наступне.
Органом опіки та піклування виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області надано суду подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над її малолітньою сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Опіка і піклування є особливою формою державної турботи про малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх дітей (з 14 до 18 років), що встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ст. 243 СК України).
Згідно ст.ст. 55, 58 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Відповідно до ч.3. ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Отже, , оскільки, судом вирішено питання про позбавлення батьківських прав щодо батька дитини ОСОБА_2 , а мати ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд дійшов висновку про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавленою батьківського піклування та призначення її опікуном ОСОБА_1 відповідно до подання органу опіки та піклування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 150, 164, 165, 243 СК України, положеннями Конвенції про права дитини, ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст..ст. 55,58,60, ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_4 , опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 31.05.2024 року. Повний текст рішення виготовлено 06.06.2024 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо