Справа № 296/4665/24
1-кс/296/1903/24
Іменем України
29 травня 2024 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання, подане представником власника майна ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 , про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні №12022060520000153 від 05.11.2022 року, -
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до суду із вказаним клопотанням у якому просить суд частково скасувати арешт на автомобіль марки "ЗИЛ 131", спеціалізований вантажний - спеціалізований платформа, д.р.н. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , із напівпричепом без реєстраційного номеру, в частині скасування позбавлення права на користування та розпорядження.
В обґрунтування клопотання вказує, що ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області №287/438/24 від 07.03.2024 року накладено арешт, зокрема на автомобіль марки "ЗИЛ 131" д.р.н. НОМЕР_1 із напівпричепом без реєстраційного номеру з забороною відчуження, розпорядження та користування.
Вказує, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відносно майна на яке накладено арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Як свідчать матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 органом досудового слідства кримінальне провадження не відкривалося та йому не повідомлялося про підозру про вчинення будь яких кримінальних правопорушень, передбачених КК України. ОСОБА_3 також не є обвинуваченим або особою яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Даний автомобіль є єдиним джерелом для утримання та прожиття родини ОСОБА_3 , який надає послуги з перевезення вантажів вантажним автомобілем марки "ЗИЛ 131" д.р.н. НОМЕР_1 . Майже три місяці ОСОБА_3 позбавлений можливості працювати та заробляти, що суттєво позначилося на утриманні його сім'ї.
Вважає, що оскільки на даний час з автомобілем "ЗИЛ 131" д.р.н. НОМЕР_1 проведені всі необхідні процесуальні та слідчі дії, тому в подальшому застосуванні заходу щодо заборони користування та розпорядження вказаним автомобілем відпала потреба.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, повідомлявся.
Слідчий суддя зазначає, що слідчий двічі не з'явився в судове засідання. 24.05.2024 року розгляд клопотання було відкладено за заявою слідчого. Про наступне засідання слідчий був повідомлений 24.05.2024 року та був обізнаний про розгляд справи 29.05.2024 року о 10 год. 10 хв.
Разом з тим, в судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_4 повідомив, що слідчий 27.05.2024 року, з порушенням строків, надіслав на його адресу повістку про виклик для допиту в якості свідка ОСОБА_5 на 10год. 00 хв., інтереси якого він представляє також, знаючи, що на розгляді перебуває вказане клопотання.
Такі дії слідчого вказують на свідоме створення умов для неявки в судове засідання.
Враховуючи обставини справи, повторну неявку слідчого в судове засідання, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання по суті.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 170 КПК України, Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з цим, слідчий суддя враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Із змісту вищезазначених норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.
З матеріалів справив вбачається, що ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області №287/438/24 від 07.03.2024 року накладено арешт, зокрема на автомобіль марки "ЗИЛ 131" д.р.н. НОМЕР_1 із напівпричепом без реєстраційного номеру з забороною відчуження, розпорядження та користування.
З пояснень представника власника майна, а також з урахуванням строку арешту, вбачається, що розумні строки для арешту минули, слідчим проведені всі необхідні експертизи.
При цьому, слідчий в судове засідання не з'явився, в заперечення клопотання не надав жодного доказу, доводів представника власника майна щодо відсутності підстав для подальшого арешту з позбавленням права користування не спростував.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на тривалість арешту, виходячи з пропорційності обмеження права власності, мету накладення арешту, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме щодо скасування арешту на автомобіль в частині позбавлення права користування.
Клопотання щодо скасування арешту на напівпричіп без реєстраційного номеру задоволенню не підлягає, оскільки не доведено право власності ОСОБА_3 на вказане майно.
На підставі частини 3 статті 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області №287/438/24 від 07 березня 2024 року на автомобіль марки ЗИЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_1 у рамках кримінального провадження №12022060520000153 від 05.11.2022 року в частині позбавлення права на користування.
В решті вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1