Справа № 930/2189/23
Провадження № 22-ц/801/1135/2024
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.
Доповідач:Оніщук В. В.
06 червня 2024 рокуСправа № 930/2189/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
за апеляційною скаргою адвоката Гончара Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Шелюховського М. В. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У серпні 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір CL-242725.
На виконання умов вказаного договору АТ «Кредобанк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
21 грудня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №2, відповідно до умов якого АТ «Кредобанк» відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором CL-242725 від 09 грудня 2019 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 .
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №2, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) становить 86 710,75 грн.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №CL-242725 від 09 грудня 2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Росвен Інвест Україна» на момент подачі позову становить 86 710,75 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 62 409,82 грн, заборгованості по відсотках - 24 300,93 грн.
16 червня 2023 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості. Однак, відповідач всі звернення проігнорував, вимогу не задовольнив, погашення заборгованості не здійснив, чим грубо порушив права позивача.
Посилаючись на викладене, ТОВ «Росвен Інвест Україна», звернувшись в суд із даним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 86 710,75 грн, а також судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллінецького міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість по кредитному договору №CL-242725 від 09 грудня 2019 року, у розмірі 86 710,75 грн, а також судовий збір у розмірі 2 684 грн.
У рішенні суду зазначено, що проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором, такі дії відповідача є неправомірними, а тому суд вважав позовні вимоги TOB «Росвен Інвест Україна» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року суддю ОСОБА_2 замінено на суддю ОСОБА_3 .
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року справу призначено до розгляду на 06 червня 2024 року в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відносини за кредитним договором між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 припинилися 21 грудня 2019 року після відступлення права вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Відповідач взяв кредит у розмірі 67 073,13 грн, значну частину тіла кредиту у розмірі 52 770 грн він погасив, проте залишився винним ще 86 710,75 грн не фінансовій установі, де отримував кредитні кошти, а позивачу, який не є фінансовою установою і викупив права на кредит за 5 289,36 грн, що є неспіврозмірним.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2024 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
09 грудня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір CL-242725 (а. с. 8-10, том 1).
Банк зобов'язався надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому Кредитному договорі (п. 1).
Сума та валюта кредиту - 67 073,13 грн (п. 2.1).
Дата видачі кредиту - 09 грудня 2019 року (п. 2.2).
Строк (термін) кредитування - 48 місяців терміном до 08 грудня 2023 року (п. 2.3).
За користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 55% річних (п. 4.1).
Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою, визначеному п. 4.1 договору з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту у повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору (п 4.2).
Загальні витрати позичальника по кредиту становлять 101 717,43 грн (п. 4.4).
Реальна процентна ставка становить 71,19% (п. 4.5).
Загальна вартість кредиту становить 168 780,56 грн (п. 4.6).
Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та/або додатками до нього (п. 6.1).
Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток № до цього Кредитного договору). Всього Позичальник зобов'язаний здійснити 48 щомісячних платежів по 3 518 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 48 місяців з дати укладання Кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми Щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 09.12.2019 до 08.12.2023 погашаються в однаковому порядку. Якщо будь-який термін здійснення платежів за договором про споживчий кредит припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то платежі повинні бути здійснені у попередній робочий день (п. 6.2).
Позичальник щомісячно, здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п.6.2. Кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється у такому порядку: Для здійснення належного погашення кредиту Позичальник зобов'язаний щомісячно не пізніше дати погашення Щомісячного платежу, встановленої Графіком платежів, забезпечити внесення (готівкою у касі Банку або безготівковим переказом) на Транзитний рахунок суми коштів. що відповідає розміру Щомісячного платежу, з врахуванням рекомендацій Банку, передбачених п. 2.9. Кредитного договору; останній щомісячний платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту, процентах та комісіях, неустойки, що передбачені Кредитним договором (п. 6.3).
Погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється у наступній черговості: 6.6.1. У першу чергу: 6.6.1.1. Прострочені платежі по сплаті процентів користування Кредитом; 6.6.1.2. Прострочені платежі по поверненню Кредиту (основного боргу); 6.6.2. У другу чергу: 6.6.2.1. Поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування Кредитом; 6.6.2.2. Поточні платежі по поверненню Кредиту (основного боргу); 6.6.3. У третю чергу: 6.6.3.1. Прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені Кредитним договором; 6.6.3.2. Поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені Кредитним договором; 6.6.3.3. Пеня штрафи та інші види неустойки; 6.6.3.4. Дострокові платежі по поверненню кредиту на наступний місяць/місяці. Сторони не мають права змінювати черговість погашення заборгованості за цим Кредитним договором, в тому числі шляхом зазначення в платіжних документах призначення платежу, що порушує черговість, визначену п. 6.6. Кредитного договору (п. 6.6).
За несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим Кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання Позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Кредитного договору не може перевищувати 15% (п'ятнадцяти відсотків) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (п. 7.1).
Банк має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати у заставу свої права за кредитним договором (п. 10.3.3).
Відповідно до графіку платежів за кредитним договором CL-242725 від 09 грудня 2019 року відповідач зобов'язався здійснити 48 щомісячних платежів, починаючи з 09 січня 2020 року по 08 грудня 2023 року у розмірі 3 518 грн. Усього платежів на суму 168 780,56 грн, з яких 67 073,13 грн - основна сума кредиту, 101 707,43 грн - відсотки за користування кредитом (а. с. 13, том 1).
Аналогічні умови погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту (а. с. 16-17, том 1).
21 грудня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 2, відповідно до умов якого АТ «Кредобанк» (Клієнт) відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна» (Фактор) права вимоги у повному обсязі за плату та під фінансування від ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло від АТ «Кредобанк» права вимоги у повному обсязі за плату (а. с.19-24, том 1).
За (під) відступлення Прав Вимоги на умовах цього Договору Фактор зобов'язаний здійснити оплату (надати фінансування) Клієнту в безготівковій формі шляхом переказу коштів на Рахунок Клієнта в день укладення цього Договору в загальній сумі 7 892 184,62 грн (сім мільйонів вісімсот дев'яносто дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні 62 копійки). Суми, в яких Фактор зобов'язаний здійснити оплату (надати фінансування) Клієнту за (під) відступлення Прав Вимоги на умовах цього Договору щодо кожної із Заборгованостей, визначені в Додатку №l до цього Договору (п. 4.1).
На а. с. 27, том 1 знаходиться платіжне доручення № 4203 від 21 грудня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплатило АТ «Кредобанк» 7 892 184,62 грн.
Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору АТ «Кредобанк» відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна» у повному обсязі право вимоги за кредитним договором CL-242725 від 09 грудня 2019 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 у розмірі 86 710,75 грн, розмір оплати за відступлення права вимоги становить 5 286,36 грн (а. с. 26, том 1).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором CL-242725 від 09 грудня 2019 року заборгованість за кредитом становить 86 710,75 грн, з яких 62 409,82 грн заборгованість за тілом кредиту, 24 300,93 грн заборгованість за відсотками (а. с. 28, том 1).
Згідно із довідкою АТ «Кредобанк» №229/2733/23 від 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 здійснив оплату за кредитним договором у такому розмірі: 4 663,31 грн - основна сума боргу; 48 138,69 грн - відсотки. Останній платіж здійснено відповідачем у квітні 2021 року (а. с. 87, том 1).
На а. с. 97-111, том 1 містяться квитанції про сплату заборгованості за кредитом.
На а. с. 137-249, том 1, а. с. 1-184, том 2 виписка по особовому рахунку ОСОБА_1
16 червня 2023 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості (а. с. 4, 7).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Одним із різновидів зобов'язання є кредитний договір, який укладається між сторонами відповідно до вимог ст. ст. 1046-1050, 1054-1056 ЦК України та відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, при цьому кредитний договір укладається в письмовій формі.
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України передбачено, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Встановлено, що 09 грудня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-242725, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 67 073,13 грн строком на 48 місяців до 08 грудня 2023 року та зобов'язався повернути тіло кредиту та узгоджені сторонами договору відсотки за користування кредитом здійснюючи щомісячні ануїтетні платежі у розмірі 3 518 грн. Загальна вартість кредиту відповідно до умов договору становить 168 780,56 грн, із яких 67 073,13 грн - тіло кредиту, 101 707,43 грн - відсотки за користування кредитом.
Умови договору та факт отримання кредитних коштів стороною відповідача не оспорюються.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 періодично здійснював погашення заборгованості (січень 2020 року - травень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, лютий 2021 року - квітень 2021 року) на загальну суму 52 802 грн, з яких АТ «Кредобанк» було зараховано 4 663,21 грн за тілом кредиту, 48 138,69 грн за відсотками відповідно до графіку погашення заборгованості.
Таким чином відповідно до розрахунку заборгованості залишок заборгованості за кредитним договором №CL-242725 від 09 січня 2019 року становить 86 710,75 грн, з яких 62 409,82 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24 300,93 грн - заборгованість за відсотками.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1182 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Як встановлено, 21 грудня 2021 року між первісним кредитором АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-242725 від 09 січня 2019 року у розмірі 86 710,75 грн, з яких 62 409,82 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24 300,93 грн - заборгованість за відсотками.
Право первісного кредитора відступити право вимоги третім особам прямо передбачено умовами договору кредиту (п. 10.3.2).
Відтак, позивачем доведено перехід до нього права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.
Слушними є доводи апеляційної скарги про те, що відносини за кредитним договором між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 припинилися 21 грудня 2019 року, проте право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача, а отже, зобов'язання у відповідача із повернення кредитних коштів виникло перед ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розмір оплати за відступлення права вимоги є значно нижчим від розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки сторони договору факторингу самостійно узгоджують його умови, зокрема, і щодо його ціни.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 зроблено такі висновки.
Право вимоги, яка відступається (продається), може мати, так звані номінальну вартість та реальну вартість. 7.10. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.
Реальна вартість права вимоги, як і будь якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, зокрема, попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а у процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.
Тобто реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент в залежності від ряду обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.
Велика Палата Верховного Суду виснує, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.
Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).
У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2024 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Проте такі доводи є безпідставними, адже як видно із розрахунку заборгованості відповідачеві не були нараховані жодні платежі за прострочення виконання.
Апеляційний суд враховує, що жодних доказів виконання умов кредитного договору № CL-242725 від 09 січня 2019 року щодо погашення заборгованості належним чином перед первісним кредитором або ж позивачем у справі ОСОБА_1 суду не надав, а отже, на думку колегії суддів, заявлений розмір заборгованості у розмірі 86 710,75 грн є доведеним належними та допустимими доказами.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Гончара Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. К. Медвецький
С. К. Копаничук