06 червня 2024 року
м. Київ
справа №120/1170/23
адміністративне провадження № К/990/18262/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/1170/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 28 грудня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» перерахунок його грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 28 грудня 2021 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/1170/23 - повернуто особі, яка її подала.
10 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/1170/23. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/1170/23 залишено без руху, а скаржнику надано строк для усунення її недоліків. Зокрема, необхідно було надіслати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
30 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Заява обґрунтована тим, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційну скаргу було повернуто, у зв'язку із неналежним обґрунтуванням порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Користуючись правом на повторне звернення до Верховного Суду з такою касаційною скаргою, військова частина НОМЕР_1 подала цю касаційну скаргу через підсистему «Електронний суд» 10 травня 2024 року.
Заявник просить врахувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
З урахуванням цих обставин скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження є направлення повторної касаційну скаргу скаржником у найкоротший строк.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою є правом сторони, а не обов'язком, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Як вбачається із матеріалів касаційного провадження, оскаржуване рішення прийнято судом апеляційної інстанції 15 грудня 2023 року. Вперше із касаційною скаргою відповідач звернувся до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 15 січня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав на касаційне оскарження. Копію ухвали про повернення касаційної скарги скаржником отримано 06 лютого 2024 року, що підтверджується наявною інформацією у Діловодстві Верховного Суду.
Повторно касаційну скаргу подано до Верховного Суду 10 травня 2024 року, тобто через 3 місяці після отримання ухвали Верховного Суду від 31 січня 2024 року про повернення касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, то колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Колегія суддів не заперечує того, що вказані скаржником обставини могли ускладнити дотримання строку на касаційне оскарження, однак указані доводи не підтверджені достатніми та належними доказами.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що хоч вперше касаційна скарга була подана з дотриманням процесуального строку, проте не можна вважати, що повторно подана касаційна скарга є такою, що подана без зволікань та у розумний строк, а саме через 3 місяці днів після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги та з урахуванням часових меж з моменту, коли відповідач отримав оскаржуване судове рішення до моменту його оскарження.
Отже, зважаючи на значний пропуск строку (майже 6 місяців з моменту прийняття оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та більше 3 місяців з моменту отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги до моменту подання цієї касаційної скарги) на касаційне оскарження, клопотання скаржника про його поновлення з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску такого строку, адже є такою, що залежить виключно від волі особи, яка подає касаційну скаргу, а тому не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/1170/23.
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/1170/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/1170/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко