05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 640/28352/20
адміністративне провадження № К/990/33130/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Файдюк В.В., Собків Я.М.) у справі за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій,
Головне управління ДПС у місті Києві (далі - позивач, Управління, податковий орган) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, платник, ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з рахунків у банках, що обслуговують платника, на користь Управління податковий борг у сумі 4223845,13 грн, з якого: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2147582,11 грн, у тому числі пеня у розмірі 569447,11 грн; податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 1916551,38 грн, з яких пеня у розмірі 492276,63 грн; військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 159711,64 грн, в тому числі пеня у розмірі 41022,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за даними інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 має податковий борг перед держаним бюджетом у розмірі 4223845,13 грн, що складається з: боргу по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1916551,38 грн; боргу з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 159711,64 грн; боргу з податку на додану вартість у сумі 2147582,11 грн. Податковий борг виник у зв'язку з непогашенням платником грошових зобов'язань, визначених йому контролюючим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.2018 №0108384203, №0108454203, №0108524203, №0108334203, рішеннями Управління про застосування штрафних санкцій від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203, які були прийняті на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.10.2018 №3981/26-15-42-03-30/2875315358.
ФОП ОСОБА_1 04.12.2020 подав до суду зустрічний позов до Управління, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 19.10.2018 №0108384203, №0108454203, №0108524203, №0108334203, рішення Управління про застосування штрафних санкцій від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203, вимогу Управління від 19.10.2018 №Ф-322 про сплату боргу (недоїмки), податкову вимогу Управління від 22.05.2020 №41282-10.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 14.01.2021 прийняв вказаний зустрічний позов платника з первісним позовом Управління та об'єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 18.01.2022 залишив без розгляду зустрічний позов платника від 04.12.2020 в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Управління від 19.10.2018 №Ф-322 про сплату боргу (недоїмки).
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 18.01.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022, закрив провадження у даній справі за зустрічним позовом платника від 04.12.2020 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0108334203, №0108384203, №0108454203, №0108524203, рішень від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.08.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022, позов задовольнив повністю: стягнув з платника, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на користь Управління податковий борг у сумі 4223845,13 грн, з якого: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2147582,11 грн, у тому числі пеня у розмірі 569447,11 грн; податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 1916551,38 грн, у тому числі пеня у розмірі 492276,63 грн; військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 159711,64 грн, у тому числі пеня у розмірі 41022,08 грн. У задоволенні зустрічного позову платника від 04.12.2020 в частині визнання протиправною та скасування вимоги Управління від 22.05.2020 №41282-10 відмовив.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив зі встановлених в судовому процесі обставин щодо несплати податкового боргу, який виник у зв'язку з непогашенням платником грошових зобов'язань, визначених йому контролюючим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.2018 №0108384203, №0108454203, №0108524203, №0108334203, рішеннями Управління про застосування штрафних санкцій від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203, які були прийняті на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.10.2018 №3981/26-15-42-03-30/2875315358.
ФОП ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову про стягнення податкового боргу та задовольнити зустрічний позов платника про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Управління від 22.05.2020 №41282-10.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 посилається на неврахування судами, що зазначений вище податковий борг виник внаслідок визначення контролюючим органом вказаних вище податкових зобов'язань за результатами перевірки та з підстав виключення контролюючим органом платника з реєстру платників єдиного податку за рішенням Управління від 19.11.2018 №26-15-13-14-26/2975315358 про виключення платника з реєстру платників єдиного податку, яке було визнане протиправним та скасоване рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №640/21003/18, яке набрало законної сили. Скаржник доводить відсутність у платника податкових зобов'язань і, відповідно, зазначеного вище податкового боргу.
Управління відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не подало, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.12.2022 відкрив провадження за касаційною скаргою платника та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 05.06.2024.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом в період з 18.09.2018 по 24.09.2018 проведено документальну позапланову перевірку платника щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 01.10.2018 №3981/26-15-42-03-30/2875315358 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого платником не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 4 квартал 2016 року, 2017 рік;
пункту 177.2 статті 177 ПК України, в наслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1139419,80 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 301519,80 грн, за 2017 рік в сумі 837900,00 грн;
пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в наслідок чого позивачем занижено і не сплачено військовий збір у розмірі 94951,65 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 25126,65 грн, за 2017 рік в сумі 69825,00 грн;
пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в наслідок чого платником подані не за встановленою формою звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2017 роки;
абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в наслідок чого платником не нараховано і не сплачено єдиний внесок у сумі 116666,00 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 23485,00 грн, за 2017 рік в сумі 93181,00 грн;
пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.4, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абзацу «е» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в наслідок чого платником не нараховано і не сплачено до бюджету податок на додану вартість за 2016 рік у сумі 331508,00 грн; за 2017 рік у сумі 931000,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018:
№0108524203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1578135,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1262508,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 315627,00 грн;
№0108334203, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 340,00 грн;
№0108454203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору на 118689,56 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 94951,65 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23737,91 грн;
№0108384203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1424274,75 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1139419,80 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 284854,95 грн;
Також контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки прийняті рішення від 19.10.2018:
№0108494203, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 340,00 грн за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
№0108484203, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 14015,10 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Окрім зазначеного, за наслідками перевірки контролюючим органом сформовано вимогу від 19.10.2018 №Ф-322 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 116666,00 грн.
У подальшому Управлінням направлено платнику податкову вимогу від 22.05.2020 №41282-10, відповідно до якої станом на 21.05.2020 сума податкового боргу платника становить 4198147,29 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень у частині, що є предметом касаційного оскарження, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За вимогами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. В разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Відповідно до пунктів 95.3-95.4 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суди, дійшовши до висновку про наявність у платника податків податкового боргу у сумі, визначеній контролюючим органом, та підстав для стягнення такого боргу, не встановили підстави виникнення податкового боргу у заявленій відповідачем сумі, з якого часу виник податковий борг, факт погашення чи непогашення суми податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі, на час звернення контролюючим органом з позовом до суду, наявність підстав для прийняття оспорюваної вимоги, а також безперервність існування такого боргу з часу направлення податкових вимог, не перевірено і не надано оцінку даним облікової картки платника щодо наявності податкового боргу з урахуванням підстав його виникнення.
Дані обставини мають важливе значення, оскільки, як вже зазначалось, у разі відсутності заборгованості у будь-який період після направлення вимог, такі вимоги вважаються відкликаними.
Не досліджувалось і питання безнадійності такого боргу та які заходи вживалися по його стягненню контролюючим органом.
Відтак, належна правова оцінка факту узгодженості грошових зобов'язань та виникнення податкового боргу судами попередніх інстанцій не надана, а тому під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене вище, встановити дійсні обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити обґрунтоване і законне судове рішення.
За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв'язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова