06 червня 2024 року
м. Київ
справа №420/27750/23
адміністративне провадження № К/990/19621/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 420/27750/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій, з урахуванням уточнень, просив суд:
визнати протиправним та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. в частині, що стосується військового звання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести зміни до наказів № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. та виправити військове звання ОСОБА_1 «солдат» на військове звання «головний сержант»;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) різницю між отриманим посадовим окладом за військове звання «солдат» та неотриманим окладом за військове звання «головний сержант», за період з 30.03.2022 р. по 29.12.2022 р.;
стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень та судовий збір в розмірі 6871 гривень 04 копійки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного зазначення у наказах № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. військового звання ОСОБА_1 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказів № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. та виправити військове звання ОСОБА_1 «солдат» на військове звання «головний сержант». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (вкод ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3435,52 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року скасовано, в частині задоволення вимог про обов'язок військової частини НОМЕР_1 внести зміни у накази № 400 від 29.12.2022, № 79-РС від 22.08.2022, № 265 від 24.08.2022, № 110 від 30.03.2022, № 6-РС від 29.03.2022, № 49-РС від 19.06.2023, № 124-РС від 29.11.2022, №128-РС від 19.12.2022 та виправити військове звання ОСОБА_1 «солдат» на військове звання «головний сержант». Ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 внести зміни в накази № 400 від 29.12.2022, №79-РС від 22.08.2022, № 265 від 24.08.2022, № 110 від 30.03.2022, № 6-РС від 29.03.2022, № 49-РС від 19.06.2023 № 124-РС від 29.11.2022, №128-РС від 19.12.2022, зазначивши військове звання ОСОБА_1 , відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядок проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149. Змінено розподіл судового збору, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду в такій редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року - залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи, що ця справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпункти «а», «б» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Так, допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес, може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Проте касаційна скарга не містить аргументів та відповідних доказів на підтвердження, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Результат вирішення кожної подібної справи залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному конкретному випадку об'єму доказів. А отже, вирішення однієї справи з такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків. таким чином, обставини, на які посилається скаржник, не свідчать про наявність такого критерію як «суспільний інтерес».
Також Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.
Такі посилання скаржника мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Щодо посилання скаржника на підпункт «б» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів зазначає, що оскільки обґрунтування вказаного твердження скаржник не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі, Суд відхиляє такі посилання.
Суд зазначає, що лише загальні посилання на такі обставини, за відсутності вмотивованих аргументів, не дають підстав для висновку, що є підстави для відкриття касаційного провадження, з посиланням на підпункт «б» частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «б» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 420/27750/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак В.Е. Мацедонська