06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 160/30761/23
адміністративне провадження № К/990/14996/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/30761/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Круговий О.О., судді Щербак А.А., Шлай А.В.)
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.12.2019 включно;
1.2. зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення 4033,14 грн на місяць у загальній сумі 87043,45 грн за період з 01.03.2018 року по 18.12.2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, залишеною без змін Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.
2.2. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правил пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, а також з того, що позовні вимоги в цій справі вже були предметом розгляду позову у справі №160/3020/22, за результатами якого ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.
ІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі, просив ці судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. 08.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини, в якій просив (справа №160/3020/22):
визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.12.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4033,14 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язати військову частину нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4033,14 грн за період з 01.03.2018 по 18.12.2019 включно в сумі 87043,45 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року у справі №160/3020/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104562026), у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №160/3020/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108485643) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року у справі № 160/3020/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.12.2019 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язано військову частину нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.12.2019 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №160/3020/22 набрала законної сили 16.01.2023 року.
9. 23.11.2023 року позивач звернувся знову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини про визнання протиправною її бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.12.2019 включно та зобов'язання військову частину нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення 4033,14 грн на місяць у загальній сумі 87043,45 грн за період з 01.03.2018 року по 18.12.2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, позиція Верховного Суду
10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
14. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
17. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
18. Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 у сумі 47043,56 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; щодо невиплати в повному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, включно в розмірі 4138,23 грн на місяць у загальній сумі 88673,93 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
19. Суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, що також переглядається в касаційному порядку, відмовив у відкритті провадження у цій справі.
20. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги викладені в позовній заяві від 23.11.2023 року вже були предметом розгляду позову у справі №160/3020/22.
21. При цьому суди встановили, що предметом оскарження в адміністративній справі №160/3020/22 була відмова відповідача у здійсненні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2019 по 18.12.2019 в сумі 87043,45 грн. Відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу.
22. Позов в цій частині було подано з підстав того, що відповідач, здійснивши розрахунок індексації грошового забезпечення за вказаний період, дійшов висновку про те, що сума виплат за березень 2018 року перевищує індексацію, відтак позивач не має права на виплату індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
23. У справі №160/3020/22 суд дійшов висновку, що позивач має право на проведення індексації його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.12.2019, водночас суд вказав, що визначення конкретної суми індексації віднесено до повноважень відповідача як роботодавця.
24. Позивач зазначив, що на виконання рішення суду в адміністративній справі №160/3020/22 відповідач не здійснив нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.12.2019 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а лише констатував, що, здійснивши розрахунок індексації грошового забезпечення за вказаний період, відповідач вирішив, що сума виплат за березень 2018 року перевищує індексацію, відтак позивач не має права на виплату індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
25. Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з адміністративним позов в цій справі.
26. Враховуючи це суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що предмет оскарження у справі № 160/3020/22 є тотожним предмету оскарження в цій справі, водночас звертаючись до суду з цим позовом, позивач фактично порушує питання щодо належного виконання рішення у справі № 160/3020/22.
27. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
28. Оскільки позивач подав адміністративний позов щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо якого є таке, що набрало законної сили, рішення суду (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №160/3020/22) Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій адміністративній справі.
29. З огляду на це Верховний Суд вважає необхідним наголосити, що тотожними визнаються позови, у яких одночасно збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
30. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
31. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
32. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
33. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
34. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
35. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
36. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав.
37. Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України КАС України є одночасна сукупність наступних умов:
- тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);
- наявність рішення, постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи;
- набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
38. Надаючи оцінку тому, чи є тотожними вимоги заявлені у цій справі, до тих, що були розглянуті у справі № 160/3020/22, суди попередніх інстанцій правильно врахували, що Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
39. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанови від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43).
40. У постанові від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
41. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому.
42. З урахуванням цього суди попередніх інстанцій правильно висновували, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення та стягнути з відповідача самостійно обраховані суми індексації.
43. Верховний Суд наголошує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
44. Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та приписи норм процесуального закону, Верховний Суд вважає правильним висновок судів про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
45. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.
46. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
47. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
49. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська