06 червня 2024 рокуСправа № 300/6917/23 пров. № А/857/7675/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання влаштувати проїзд до домоволодіння, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року (суддя Чуприна О.В., м.Івано-Франківськ), -
У жовтні 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - Сільська рада) в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.45-54) просив:
визнати протиправною бездіяльність Сільської ради щодо не виконання рішення комісії викладеного у листі від 25.07.2022 №М-46 (далі - Лист), а саме: Влаштувати проїзд до домоволодіння гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 згідно вихідних даних Генерального плану с.Бистриця за 1981 рік (далі - Домоволодіння) з внесенням змін до існуючого генерального плану»;
зобов'язати відповідача влаштувати проїзд до Домоволодіння з внесенням змін до існуючого генерального плану.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідач безпідставно відмовляється виконувати своє ж рішення щодо облаштування проїзду до Домоволодіння скаржника, що відповідно призводять до порушення його прав на безперешкодне користування власним майном. Зазначає, що суд не позбавлений можливості самостійно визначити правильний спосіб захисту порушеного права позивача, який не суперечить закону і не може відмовляти у позові у разі обрання неправильного способу захисту права.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права через зобов'язання відповідача виконати відомості, зафіксовані у відповіді сільської ради на звернення позивача, які останній вважає рішенням суб'єкта владних повноважень по суті порушеного питання, є помилковим. Такий спосіб не відповідає встановленому законом порядку проектування, та як наслідок наступне фізичне влаштування вулиці, під'їзної дороги, проїзду, заїзду до відповідного об'єкту містобудування.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є власником Домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.04.2005 та відомостями Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №5003955491134 від 22.08.2023 щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 10632087 (а.с.11-13).
Рішенням виконавчого комітету Бистрицької сільської Ради депутатів трудящих Надвірнянського району (далі - Сільська рада Депутатів трудящих, Сільська рада-1 відповідно) від 07.03.1966 за №5 виділено ОСОБА_2 земельну ділянку під індивідуальне будівництво житлового будинку на «Секреторівці» 0,12 га біля гуртожитку з фонду сільської Ради, що підтверджується архівним витягом від 05.09.2016 за №М-40/04-10 на заяву від 11.08.2016 (а.с.14).
Позивач 18.05.2006 звернувся до Земельної комісії села Бистриця, в якій просив останню розглянути питання про під'їзну дорогу до його будинку (а.с.155).
Рішенням Сільської ради-1 від 13.08.2006 за №120-3/2006 погоджено дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки урочище Центр площею 0,02 га для будівництва літнього кафе, із земель запасу сільської ради (а.с.159).
Сільською радою-1 прийнято рішення від 08.11.2006 за №149-4/2006, у відповідності до якого ОСОБА_1 надано дозвіл на збір технічної документації для передачі у власність земельних ділянок на урочищі Центр для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку в кількості 0,4401 га (далі - Земельна ділянка; а.с.16, 149).
За результатами розгляду усного звернення позивача про вирішення спірного питання про виділення під'їзної дороги до його житлового будинку Сільською радою-1 прийнято рішення від 12.01.2007 за №332-5/2007, яким спірне питання вирішила розглянути на засіданні голів постійних комісій, вийти на місце і прийняти відповідне рішення (а.с.161).
Сільська рада-1 видала довідку від 27.04.2007 за №398/02-18 про те, що ОСОБА_1 користується Земельною ділянкою в АДРЕСА_2 площею 0,4401 га з 1990 року. Земельна ділянка з Держлісфондом не межує (а.с.166).
20.06.2007 земельна комісія села Бистриця розглянула заяву позивача про встановлення межі з земельною ділянкою суміжного землекористувача, про що складено відповідний акт (а.с.164).
05.11.2007 складено Акт земельної комісії села Бистриця, в якому рекомендовано ОСОБА_1 переробити матеріали приватизації земельної ділянки та погодити підписи з межівниками (а.с.160).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеніт» у 2007 році на замовлення позивача виготовлено план відновлення та узгодження зовнішніх меж земельних ділянок, які передаються у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, на Земельну ділянку з кадастровими номерами 2624080601:02:002:0018, 2624080601:02:002:0019 (а.с.18).
У 2007 році складено акт відновлення та узгодження зовнішніх меж земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 з суміжними землекористувачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.19-20).
Земельна комісія Сільської ради-1 розглянула заяву позивача про погодження межі в смузі затоплення річки, за результатами якої рекомендувала ОСОБА_1 поставити межівником громадянина ОСОБА_8 , оскільки суміжна земельна ділянка знаходиться в його користуванні та була надана для сінокосіння, про що складено акт від 13.03.2008 (а.с.163).
Сільською радою-114.03.2008 прийнято:
рішення за №848-16/2008, яким затверджено акт земельної комісії від 13.03.2008, рекомендовано позивачу поставити межівником ОСОБА_8 , а не як прибережну смугу (а.с.156);
- рішення за №849-16/2008, яким внесені зміни до рішення четвертої сесії п'ятого демократичного скликання від 08.11.2006 за №149-4/2006, а саме: надано дозволи ОСОБА_1 на збір технічної документації для передачі у власність земельної ділянки в межах населеного пункту на урочищі Центр площею 0,25 га для будівництва житлового будинку, обслуговування будівель та споруд і на розробку проекту відведення земельної ділянки в урочищі Центр площею 0,1901 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.138);
- рішення за №850-16/2008, яким скасовано рішення третьої сесії п'ятого демократичного скликання від 13.08.2006 за №120-3/2006 «Про погодження дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » так, як земельна ділянка знаходиться в природоохоронній зоні (а.с.173).
Позивач звернувся до Сільської ради із заявами від 17.03.2008, в яких просив:
- «….надати довідку «якою земельною ділянкою (площею) була у моєму користуванні до 01 січня 2006 року? « згідно погосподарської книги…» (а.с.165);
- «…надати довідку «Хто є на даний час (2008 рік) користувачами земельної ділянки, на якій виділена моя під'їзна дорога сесією сільської ради від 1966 року?», надати виписку з протоколу сесії сільської ради від 14.03.2008, де розглядалося моє питання про затвердження документації виготовлення державного акту про право власності земельної ділянки урочище Центр…» (а.с.168).
На заяву позивача від 17.03.2008 Сільська рада-1 надала відповідь від 24.03.2008 за №97/02-19, якою інформовано, що згідно погосподарської книги №2 за господарством ОСОБА_1 , станом на 01.01.2006, рахувалась земельна ділянка загальною площею 1,05 га, а за господарством матері ОСОБА_9 земельна ділянка площею 0,85 га (а.с.157).
Як слідує з листа від 24.03.2008 за №99-02-19, оформленого Сільською радою-1 у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 17.03.2008, питання під'їзної дороги розглядалось на узгоджувальній комісії в лютому 2007 року, повторне засідання відбудеться в квітні 2008 року, про точну дату буде повідомлено додатково (а.с.141).
02.07.2008 земельна комісія села Бистриця склала акт про те, що ОСОБА_1 захопив та скосив траву із частини земельної ділянки, яка є в користуванні громадянина ОСОБА_8 (а.с.150,178).
Листом від 04.09.2008 за №193/02-12 Сільською радою-1 у відповідь на заяву позивача від 15.08.2008 повідомлено останнього про положення частини 1, 2 статті 60, частини 1, 2 статті 61 Земельного кодексу України, за змістом яких з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги від берега річки шириною 25 метрів. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Так, як земельна ділянка знаходиться на віддалі до 25 метрів від річки Бистриця, тому рішення третьої сесії Бистрицької сільської ради від 13.08.2008 за №120-2/2006 скасовано рішенням від 14.03.2008 за №3850-16/2008 (а.с.167).
13.10.2008 ОСОБА_1 звернувся до Сільської ради-1 з заявою (а.с.142-143), в якій просив надати дозвіл на збір технічної документації проекту відведення земельної ділянки площею 09,02 га в урочищі «Центр», вказаного як прибережна смуга (зона затоплення) для сільськогосподарського використання (сінокосу).
Листом від 29.10.2008 за №254/02-19 Сільська рада-1 відмовила в задоволенні заяви позивача від 13.10.2008, у зв'язку з облікуванням земельної ділянки за жителем села Бистриця урочище Довжинець ОСОБА_8 , згідно погосподарських книг з 1971 року, і перебуванням її в його користуванні. Інформовано, що сесією Бистрицької сільської ради від 14.10.2008 за №977-20/2008 ОСОБА_8 надано дозвіл на збір технічної документації та залишено земельну ділянку в його користуванні. Сільською радою доведено до відома ОСОБА_1 про те, що дозвіл на збір технічної документації буде надано після підпису всіх межівників (а.с.172).
Позивач звернувся до Сільської ради-1 із заявою від 31.10.2008 в якій, серед іншого, просив надати список співмежівників для збору технічної документації з метою виготовлення державного акту на право власності в урочищі Центр площею 0,44 га (а.с.169).
У відповідь на таку заяву позивача сільська рада листом від 18.11.2008 за №274/02-19, поряд з іншим, повідомила про список межівників із шести осіб, та інформувала позивача, що згідно погосподарської книги №2 від 2007 року, за його господарством числиться земельна ділянка площею 0,25 га, а не 0,44 га, а тому дозвіл на збір технічної документації в АДРЕСА_2 буде надано на площу 0,25 га, а на площу 0,19 га потрібно буде виготовити проектно-кошторисну документацію для передачі у власність земельної ділянки по проекту відведення (а.с.171).
01.01.2009 земельна комісія села Бистриця склала акт, в які зафіксовані наступні обставини:
- ОСОБА_1 захопив та скосив траву з частини земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_8 і межує з земельною ділянкою позивача;
- ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_8 влаштував під'їзну дорогу до свого житлового будинку;
- ОСОБА_1 на зауваження комісії, викладені у відповідних актах, не реагує (а.с.151).
Рішенням Сільської ради-1 від 20.01.2014 за №268-20/2014 затверджено генеральний план села Бистриця, що підтверджується листом Сільської ради від 09.04.2021 за №Г-193 та не заперечується сторонами (а.с.26).
Актом земельної комісії від 13.05.2016 зобов'язано ОСОБА_1 встановити межу по межових мітках, які покладено земельною комісією. Згідно плану відводу 1966 року під'їзд до житлового приміщення було виділено з іншої сторони земельної ділянки, що на даний час знаходиться в користуванні ОСОБА_4 (а.с.24, 153, 177).
Земельна комісія села Бистриця встановила, що під'їзна дорога до житлового будинку позивача, згідно акту відводу земельної ділянки від 07.03.1966 проходить з іншої сторони і не проходить через земельну ділянку межівника ОСОБА_10 , про що складено відповідний акт від 13.09.2016 (а.с.25, 154, 176).
07.03.2018 ОСОБА_11 звернувся до Сільської ради-1 із заявою, в якій просив про вихід земельної комісії «для вирішення під'їзної дороги до будинку ОСОБА_1 » (а.с.139).
Сільською радою-1 прийнято рішення від 14.03.2019 за №290-23/2019, яким позивачу надано дозвіл на виготовлення детального плану території забудови земельної ділянки площею 0,02500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 і є в його користуванні (а.с.22).
ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 звернулись до Сільської ради з колективним зверненням від 12.05.2021, в якому просили внести на розгляд сесії Поляницької об'єднаної територіальної громади питання «…про внесення змін до генерального плану розвитку села Бистриця для виділення дороги для заїзду і безперешкодного обслуговування житлового будинку і господарських приміщень громадянина України жителя АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , який проживає з сім'єю (вищевказані прізвища) в даному населеному пункті, участок Центр. Під'їзна дорога, яка виділена 1967 році моєму батьку ОСОБА_13 сесією Виконавчого комітету села Бистриця, чітко вказано, де є заїзд до будинку…» (а.с.137).
Сільська рада надала відповідь від 09.04.2021 за №Г-193, в якій зазначила, що генеральний план села Бистриця затверджений рішенням Сільської ради-1 від 20.01.2014 за №268-20/2014, вказаним генеральним планом передбачений прохід (стежка) до домоволодіння позивача шириною 1,5 м (а.с.26).
31.01.2022 позивач звернувся до Сільської ради із заявою за підписами ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , в якій просили: «…визначити під'їзну дорогу до житлового будинку, господарських будівель та споруд і до земельної ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 …» (а.с.27-30).
За результатами розгляду заяви позивача від 31.01.2022 Сільською радою надано відповідь Листом наступного змісту: «…з комісійним виїздом на місце комісією вирішено: Влаштувати проїзд до домоволодіння гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , згідно вихідних даних генерального плану с. Бистриця за 1981 рік з внесенням змін до існуючого генерального плану...» (а.с.56).
ОСОБА_1 28.08.2023 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про заходи, які вжито на виконання рішення комісії від 25.07.2022 за №21-46 (а.с.130).
Виконавчий комітет Сільської ради у відповідь на адвокатський запит від 04.09.2023 за № С-554 листом від 01.09.2023 за №С-554 повідомив представника позивача про те, що згідно генерального плану села Бистриця за 2004 рік, проїзд до житлового будинку позивача за адресою АДРЕСА_1 , був не вказаний, оскільки частина земельної ділянки, по якій повинен був проходити під'їзд згідно генерального плану 1981 року знаходиться в користуванні жителів АДРЕСА_1 . Згідно вихідних даних генерального плану, з внесенням змін до існуючого генерального плану де буде внесено зміни, з даним проїздом до домоволодіння ОСОБА_1 (а.с.131).
В межах розгляду заяви позивача від 28.08.2023 Виконавчим комітетом Поляницької сільської ради надано відповідь від 29.09.2023 за №М-552, зміст якої є аналогічним до змісту відповіді від 01.09.2023 за №С-554 (а.с.129).
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів «а» і «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК) до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (частина перша статті 81 ЗК).
Частинами першою-другою статті 83 ЗК визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
В силу вимог частин першої-четвертої статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Статтею 159 ЗК передбачено, що земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 161 ЗК рішення органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання. Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
За змістом статті 1 Закону №3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини 1 статті Закону №3038-VI);
генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
детальний план території - це одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Правове регулювання, визначене частинами першою, другою статті 16 Закону №3038-VI, вказує на те, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 вказаного Закону. При цьому затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні, що не пов'язано із внесенням змін до неї, не потребує звернення до відповідних органів виконавчої влади для визначення державних інтересів, проведення громадського обговорення.
Тобто генеральний план населеного пункту і детальний план території є різними видами містобудівної документації.
Згідно з частиною третьою статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб'єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» та документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.
За змістом частин шостої, сьомої статті 17 Закону 3038-VI рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Частиною дев'ятою статті 17 Закону №3038-VI визначено, що строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Детальний план території в розумінні положень статті 19 Закону №3038-VI деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 12 пункту 30 «Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 (далі - Порядок) детальний план території розробляється з метою створення транспортної інфраструктури, організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів.
Підставами для прийняття рішення щодо розроблення або внесення змін до детального плану території є:
1) визначення необхідності розроблення детального плану територій у комплексному плані, генеральному плані населеного пункту;
2) реалізація затверджених відповідною сільською, селищною, міською радою програм розроблення містобудівної документації;
3) звернення Кабінету Міністрів України, обласної, районної держадміністрації щодо виникнення державної необхідності розміщення об'єктів державного, регіонального значення;
4) виникнення необхідності розміщення об'єктів, що забезпечують громадські інтереси;
5) необхідність узгодження положень раніше затверджених детальних планів територій з комплексним планом, генеральним планом населеного пункту, дія яких поширюється на територію, на яку поширюється дія детального плану території;
6) необхідність вирішення екологічних та інженерних питань;
7) необхідність реалізації інвестиційних програм і проектів;
8) результати містобудівного моніторингу виконання детального плану території, які містять пропозиції щодо внесення змін до відповідного детального плану території;
9) необхідність формування нових земельних ділянок (пункт 32 Порядку).
Як видно з матеріалів справи, станом на час набуття ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.04.2005, у власність Домоволодіння, діяв Генеральний план села Бистриця 1981 року. Рішенням Сільської ради-1 за №268-20/2014 затверджено генеральний план села Бистриця, що підтверджується листом Сільської ради від 09.04.2021 за №Г-193. Тобто на момент виникнення спірних правовідносин з 27.04.2005 по 19.01.2014 діяв Генеральний план села Бистриця за 1981 рік, а з 20.01.2014 по 06.10.2023 (день звернення до суду з цим позовом) Генеральний план села Бистриця за 2014 рік.
Водночас, в межах розглядуваного спору, спірним є питання відповіді Сільської ради, що викладена у Листі та її оцінка як акта чи рішення, що може впливати на права та інтереси позивача за наслідками вирішення цієї справи.
Так, згідно із статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (стаття 4 Закону №393/96-ВР).
Статтею 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Приписами частини першої статті 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії ради та рішень виконавчого комітету.
Як слідує з положень частини першої статті 157 ЗК земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Статтею 159 ЗК передбачено порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування. Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.
Порядок виконання рішень органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів викладений у статті 161 ЗК, згідно якої рішення органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання. Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.
За змістом Листа, в якому міститься інформація: «…з комісійним виїздом на місце комісією вирішено: Влаштувати проїзд до домоволодіння гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , згідно вихідних даних генерального плану с. Бистриця за 1981 рік з внесенням змін до існуючого генерального плану...», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що коментований лист є письмовою відповіддю, яка надана позивачу відповідно до Закону №393/96-ВР, а не рішенням органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів, прийнятим в порядку та розумінні статей 157, 159, 161 ЗК.
При цьому, вказаний Лист не містить відомостей, щодо порядку та строків його виконання, як в цілому, так і в частині внесення змін до існуючого генерального плану села Бистриця, а лише наданий позивачу в межах розгляду його заяви від 31.01.2022.
Крім того, позивач-апелянт в своїй заяві від 31.01.2022, на яку відповідачем надано відповідь Листом просив визначити під'їзну дорогу до житлового будинку, господарських будівель та споруд і до земельної ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 , не ставивши до Сільської ради вимог про внесення змін до Генерального плану села Бистриця 2014 року або про розроблення детального плану території щодо вказаної земельної ділянки.
У досліджуваному випадку, орган місцевого самоврядування не може здійснити визначення чи проектування вулиці, проїзду, заїзду до того чи іншого об'єкту містобудування поза межами внесення у встановленому порядку змін до містобудівної документації, зокрема, до генерального плану населеного пункту.
Таке проектування можливе або шляхом розроблення відповідних змін до генерального плану, або проекту детального планування відповідної території, чого у спірних відносинах не вимагалось, хоча єдиним правомірним способом вирішити порушене позивачем питання є саме розроблення, погодження і затвердження відповідних змін до генерального плану або проекту детального планування відповідної території населеного пункту.
Апеляційний суд також не заперечує право позивача на ініціювання перед органом місцевого самоврядування питання із влаштування під'їзної дороги до власного домоволодіння, не вказаної в чинній містобудівній документації, втім порушення такого питання, його реалізація, оскарження рішень, дій чи бездіяльності, а також зобов'язання відновити таке право повинно здійснюватися в порядку та спосіб встановлений законом.
Водночас, за загальним правилом, суд не вправі зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти дії чи прийняти певні рішення, якщо перед останнім попередньо не було у встановленому порядку ініційовано питання врегулювання правовідносин за відповідними правилами і процедурами, які визначені законом.
В розрізі викладених обставин, апеляційний суд погоджується з тим, що зміст оскаржуваного Листа, який на думку позивача-апелянта є рішенням суб'єкта владних щодо влаштування проїзду до його Домоволодіння, не містить відомостей про те, що певна комісія Сільської ради прийняла рішення, яке окремо викладено у формі письмового документа і, яке можна ідентифікувати як рішення суб'єкта владних повноважень в розумінні ЗК, Закону №3038-VI та пункту 19 частини першої статті 4 КАС (а.с.56).
Більше того, в матеріалах справи відсутнє рішення земельної комісії, про наявність якого вказує в першій позовній вимозі ОСОБА_1 .
В будь-якому випадку, реалізація відомостей, внесених відповідачем у Листі повинна здійснюватися в порядку Закону №3038-VI та інших нормативно правових актів щодо розроблення, погодження, розгляду і затвердження основної містобудівної документації населених пунктів.
Також є прийнятними доводи апелянта про те, що внесення змін до генерального плану входить до повноважень Сільської ради.
Втім, внаслідок довільного тлумачення правових норм ОСОБА_1 залишає поза увагою те, що в силу вимог частини чотирнадцятої статті 17, частини восьмої статті 19 Закону №3038-VI і підпунктом 5 пункту 44 Порядку №926 розгляд та прийняття рішення щодо затвердження проектів містобудівної документації здійснюється сільською, селищною, міською радою: комплексний план та генеральні плани населених пунктів - протягом трьох місяців з дня подання відповідного проекту містобудівної документації, детальний план території - протягом 30 днів з дня подання відповідного проекту містобудівної документації.
Позивач в заяві від 31.01.2022 не ініціював питання, не просив розробити відповідні проекти містобудівної документації - зміни до генерального плану чи детальний план території, а відповідь Сільської ради, оформлена Листом в межах положень Закону №393/96-ВР, не є остаточним рішенням, яке у встановленому порядку може вирішити влаштування проїзду до домоволодіння, а відповідно і за обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскарження бездіяльності щодо його не виконання є не належним і не ефективним способом захисту порушеного питання.
При цьому, також суд не може зобов'язати відповідача влаштувати проїзд до Домоволодіння ОСОБА_1 згідно вихідних даних генерального плану с. Бистриця за 1981 рік з внесенням змін до існуючого генерального плану, з огляду на те, що позивач не порушував перед відповідачем вимоги про внесення змін до Генерального плану села Бистриця 2014 року та не заявляв вимогу про розроблення детального плану території.
Відтак, відсутні підстави вважати, що у разі звернення ОСОБА_1 до Сільської ради з вимогою про внесення змін до Генерального плану села Бистриця 2014 року або про розроблення детального плану території його право буде порушено у майбутньому.
Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 6 червня 2024 року.