ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" травня 2024 р. справа № 300/7062/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.
при секретарі Подольській Т.М.,
за участю:
представника відповідача: Креховецького І.М.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Адвокат Комарницький Едуард Григорович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинської міської ради Івано-Франківської області, за змістом якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2023 № 2274-33/2023 "Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса";
- на час розгляду справи зупинити дію рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2023 № 2274-33/2023 "Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає про те, що Долинською міською радою на її адерсу направлено повідомлення від 11.08.2023 № 830/05-17/35в щодо технічної інвентаризації земельних ділянок та рішення Долинської міської ради від 18.07.2023 № 2274-33/2023 «Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса», яким вирішено провести технічну інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я Калуського району Івано-Франківської області, з метою виявлення можливих технічних помилок при внесенні відомостей про земельні ділянки в Державний земельний кадастр та прийняття відповідних рішень щодо їх усунень. Звертає увагу суду на протиправність вищевказаного рішення відповідача з огляду на відсутність згоди власників земельних ділянок, (зокрема, і власного) на проведення інвентаризації таких земельних ділянок. Водночас, позивачка зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення перейняв на себе повноваження іншого органу, а саме Держгеокадастру, внаслідок чого, просить суд зазначене вище рішення скасувати.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 позовну вимогу ОСОБА_1 в частині зупинення на час розгляду справи дії рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2023 № 2274-33/2023 "Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса", яка за своїм змістом є заявою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - повернуто без розгляду (а.с.24-25).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення від 18.07.2023 № 2274-33/2023 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.26).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 здійснено перехід до розгляду справи № 300/7062/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі (а.с.59).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено (а.с.70).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - задоволено (а.с.77).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 300/7062/23 за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.106).
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.11.2023. У даному відзиві представник відповідача зокрема, звернув увагу суду на те, що кадастрові плани земельних ділянок, помилки у відомостях Державного земельного кадастру щодо яких виправляються, погоджуються з власниками таких земельних ділянок до внесення змін до відомостей до Державного земельного кадастру. Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про землеустрій» визначено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок або за рішенням сільських, селищних, міських рад. Відповідач зазначив про те, що підставою прийняття Долинською міською радою, як органу місцевого самоврядування, рішення від 18.07.2023 № 2274-33/2023 «Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса» стало звернення громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за номером 38 № КО/744 від 16.06.2023, які, власне, і клопотали про проведення інвентаризації земельних ділянок зазначених в заяві з метою встановлення можливих допущених помилок під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру та виявлення всіх землекористувачів, власників землі зі встановленням меж їх ділянок. Приймаючи вищенаведене рішення Долинська міська рада таким чином здійснювала свої надані законом повноваження як орган місцевого самоврядування та діяла на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого, просив відмовити в задоволенні позову (а.с. 30-33).
Відповіді на відзив на позовну заяву на адресу суду не находило, натомість, сторони направили ряд письмових пояснень у яких додатково мотивували власні правові позиції (а.с. 116-119, 140-142, 149-150).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, водночас, до проведення судового засідання станом на 23.05.24, надійшла його заява про подальший розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні представник відповідача щодо можливості адоволення адміністративного позову заперечив, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.
Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позов, врахувавши додаткові пояснення, встановив наступне.
16.06.2023 громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулися до Долинської міської ради із заявою щодо вжиття заходів для усунення помилок допущених у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельних ділянок при відведенні громадянам земельних ділянок по АДРЕСА_1 (а.с.36-38).
18.07.2023 за № 2274-33/2023 Долинська міська рада, розглянувши заяву від 16.06.2023, прийняла рішення про проведення технічної інвентаризації земельних ділянок, зазначених у заяві, з метою виявлення можливих технічних помилок при внесенні відомостей про земельні ділянки в Держаний земельний кадастр (а.с.7, 34-35).
11.08.2023 за № 830/05-17/35 в Долинською міською радою надіслано позивачці, як власниці земельних ділянок у с. Мала Тур'я Калуського району Івано-Франківської області, повідомлення щодо проведення їх технічної інвентаризації з проханням надати копію проекту землеустрою та контактні дані телефону (а.с.6).
Позивач, вважаючи рішення відповідача від 18.07.2023 за № 2274-33/2023 протиправним, звернулася до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III, Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 05.06 2019 № 476.
Відповідно до положень статті 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Приписами частин 1-4 статті 79-1 Земельного кодексу України обумовлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до статті 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
За змістом статті 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади, відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Як встановлено судом з матеріалів справи, гр. ОСОБА_1 належать на праві приватної власності три земельні ділянки із кадастровими номерами: 2622083001:02:001:0092, 2622083001:02:001:0091, 2622083001:02:001:0142 (а.с.8-19)
Предметом правового аналізу у даній справі є рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2023 № 2274-33/2023 "Про інвентаризацію земельних ділянок в АДРЕСА_1 , як таке, що на думку позивачки, порушує її суб'єктивне право на вільне володіння, користування та розпорядження належних їй на праві власності земельних ділянок, з огляду на протиправність такого рішення.
В даному аспекті суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» затверджено порядок проведення інвентаризації земель (далі - Порядок № 476), який визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель, в тому числі державної інвентаризації земель та земельних ділянок, під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель, в тому числі державної інвентаризації земель та земельних ділянок (далі - технічна документація).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 476 інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Пунктом 5 Порядку № 476 передбачено, що об'єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки, в тому числі ті, на яких розміщені меліоративні мережі або їх складова частина (складові частини).
Згідно із пунктом 6 Порядку № 476 інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок, сукупності земельних ділянок (частин земельних ділянок) сільськогосподарського призначення, гідротехнічна меліорація яких може забезпечуватися меліоративною мережею (меліоративними мережами) організації водокористувачів.
Крім того відповідно до пункту 7 Порядку № 476 вихідними даними для проведення інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній (цифровій) формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; електронних документів, що містять відомості про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект “Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру”) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. №1776-IV, крім проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; наказ Держгеокадастру або територіального органу Держгеокадастру (у разі проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок); графічні матеріали відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, на яких зазначено місце проведення робіт з державної інвентаризації земель, орієнтовну площу та кадастровий номер суміжної земельної ділянки (у разі проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок); відомості про меліоративну мережу або її складову частину (складові частини), надані замовником документації із землеустрою та/або Держрибагентством.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що інвентаризація земель та земельних ділянок є видом документації із землеустрою в розумінні Закону № 858-IV метою якої, зокрема, в даному випадку, є перевірка достовірності даних, їх правильності внесення до Державного земельного кадастру, що ґрунтується на системному вивченні та аналізі відомостей вихідних даних, що містяться зокрема і в містобудівній документації якою, як зазначалось вище є детальний план території.
Відповідно до змісту оскаржуваного рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2023 № 2274-33/2023 "Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса", судом встановлено, що відповідач розглянувши заяву громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про вжиття заходів для усунення помилок допущених у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельних ділянок при відведенні громадянам земельних ділянок по АДРЕСА_1 , з метою виявлення можливих технічних помилок при внесенні відомостей про земельні ділянки вирішив провести технічну інвентаризацію на 15 земельних ділянках, розташованих в с. Мала Тур'я Калуського району Івано-Франківської області (а.с.7).
Так, однією із підстав звернення до суду із вказаним позовом представник позивача вказує на те, що Долинська міська рада не уповноважена здійснювати державну інвентаризацію та перейняла на себе повноваження іншого органу при прийнятті рішення від 18.07.2023 № 2274-33/2023 "Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса".
Аналізуючи доводи сторін, суд вказує на таке.
За змістом частини 3 статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України. а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до стаття 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.
Частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» обумовлено, що документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи. Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Приписами статті 19 Закону України «Про землеустрій» унормовано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За змістом статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Питання щодо повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин також регулюється Земельним кодексом України.
Так, статтею 12 встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Зокрема, статтею 158 Земельного кодексу України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Частинами 3 та 4 вищевказаної статті зазначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах та у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Відповідно до статті 159 Земельного кодексу земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.
Окрім того, вказане питання також регулюється Постаново Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Так, згідно абзацу першого пункту 8 Постанови № 476 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення власників (розпорядників) земельних ділянок або рішення сільських, селищних, міських рад. Рішення про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву сільськогосподарського призначення приймається у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про землеустрій".
Пунктом 9 Постанови № 476 передбачено, що замовниками можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до пункту 26 Постанови № 476 за результатами проведення інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України "Про землеустрій".
Виходячи з аналізу чинного законодавства України не передбачено підстав, за яких відповідний орган має право відмовити у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки, у разі якщо наявні підстави для проведення такої інвентаризації, в тому числі і за бажанням землекористувача та/або органу виконавчої влади, адже інвентаризація земельних ділянок в даному випадку не змінює та не встановлює права власності на земельну ділянку, а лише спрямована на виявлення можливих наявних помилок земельної ділянки та шляхів для їх усунення.
Матеріалами справи підтверджено, що 16.06.2023 за № КО/744 власники земельних ділянок по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали заяву щодо вжиття заходів для усунення помилок допущених у відомостях земельного кадастру під час державної реєстрації земельних ділянок (а.с.36-38). За змістом вказаної заяви встановлено, що при проведенні геодезичними службами обмірів та винесення меж в натурі було з'ясовано, що ввесь масив (15 ділянок) зміщено відносно меж, що визначені в системі Державного земельного кадастру, внаслідок чого має місце перетин цих ділянок одна відносно другої, а також перетин з ділянками, які сформовані з проектної вулиці В. Чорновола, що виникли внаслідок технічної помилки.
Так, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр».
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Згідно статті 6 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство або державна установа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі, розробленні та забезпеченні функціонування програмного забезпечення для публічного моніторингу земельних відносин та інформаційної взаємодії з іншими державними електронними інформаційними ресурсами.
Відповідно до статті 9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно статтею 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 37 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Таким чином, інвентаризація не є правовстановлюючим юридичним фактом, не змінює обсягу прав та обов'язків землекористувачів, не має безпосередніх наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення майнових чи особистих немайнових відносин.
Суд зазначає, що в даному випадку завдяки інвентаризації землі можливе узгодження даних, наведених у документах, які посвідчують право на земельні ділянки із даними Державного земельного кадастру, що відповідає визначеній у пункті 2 Порядку меті інвентаризації земель - встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Таким чином, приймаючи рішення про інвентаризацію земель або відмову в її проведенні, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування здійснюють владні управлінські функції, визначені законодавством у сфері землеустрою.
Окрім того, варто вказати, що, якщо в наслідок проведення інвентаризації земельних ділянок і будуть виявленні певні технічні помилки, то згідно зі статтею 57 Закону № 858-IV кадастрові плани земельних ділянок, помилки у відомостях Державного земельного кадастру щодо яких виправляються, повинні бути погоджені з власниками таких земельних ділянок (якщо земельна ділянка перебуває у користуванні - також із землекористувачем).
В даному аспекті суд вказує на те, що стороні, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективність юридичного засобу захисту права людини це така його властивість, яка полягає у теоретичній спроможності та реальній здатності цього засобу забезпечити досягнення його соціальної мети захистити право людини.
Застосування будь-якого способу захисту права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя. Одними із критеріїв ефективності судового рішення по суті є: судове рішення забезпечить захист/відновлення порушеного/оспорюваного права/інтересу; у позивача не буде потреби ще раз звертатися до суду з іншими вимогами (виконання завдання судочинства); судове рішення можливо виконати.
Вищевказане кореспондується із положеннями статті 2 КАС України, за змістом якої метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав. Сам лише формальний розгляд справи і ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, яке завідомо не може захистити особу, не узгоджується з метою правосуддя.
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених спірним рішенням прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.
Крім того, у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).
Зокрема, Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2019 року в справі № 442/4174/16-а дійшов висновку, що: «…Наведене дає підстави для правового висновку, що належною формою захисту прав та інтересів власників землі або землекористувачів у разі виникнення земельного спору, розгляд якого попередньо здійснювався органами місцевого самоврядування або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до Глави 25 Земельного кодексу України, але з рішенням яких не погоджується сторона спору є звернення до відповідного суду із позовом про вирішення такого земельного спору, а не з позовом про оскарження рішення вказаних органів…».
На переконання суду, у вказаній справі позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки визнання протиправним та скасування рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2023 № 2274-33/2023 "Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса", жодним чином не вплине на обсяг прав та обов'язків позивача, оскільки встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу перевірятимуться (підтверджуватимуться або спростовуватимуться) під час проведення самої процедури інвентаризації, а не внаслідок самого рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2023 № 2274-33/2023 "Про інвентаризацію земельних ділянок в с. Мала Тур'я вул. Чорновола та вул. Стуса", яким тільки узгоджено проведення інвентаризації на земельних ділянках.
Відповідно, скасування спірного рішення відповідача не буде мати наслідком реального запобіганню порушенню або ж відновлення суб'єктивного права позивача, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.
Суд зазначає, що в даному випадку належним способом захисту є оскарження рішення/дії органу місцевого самоврядування, яким буде затверджено наслідки проведення інвентаризації з якими позивач не погоджується, після застосування самої процедури інвентаризації земельних ділянок.
Саме по собі припущення, що існування рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку - Долинської міської ради, як органу місцевого самоврядування, є таким, що якимось чином порушує охоронювані законом права та інтереси позивача не може бути єдиною, безумовною та беззаперечною підставою для визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Спосіб захисту своїх прав, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, по даній справі, відповідно, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, що по суті і є підставою для відмови у задоволені позову повністю.
Щодо посилань представником позивача на висновки в постановах Верховного Суду України від 29 квітня 2020 року в справі № 803/553/16, від 08 квітня 2020 року в справі № 520/2093/19 та від 18 листопада 2020 року в справі № 240/4867/18), то суд вказує на те, що згадані постанови є нерелевантним до спірних правовідносин, внаслідок чого, не можуть братися судом до уваги при вирішенні даного спору, оскільки правові висновки в зазначених справах зроблені виходячи з інших фактичних обставин справи та з урахуванням змісту відповідних правовідносин, які не є подібними у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач:
Долинська міська рада Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04054317, просп. Незалежності, 5, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, 77500).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі « 06» червня 2024 р.