ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" червня 2024 р. справа № 300/1722/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у відмові у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням до страхового стажу даних трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме: період роботи з 12 травня 1992 року по 20 липня 1993 року - перебував у трудових відносинах з Малим підприємством "Кобзар" та працював на посаді шофера, звільнений з роботи по переводу в Асоціацію "Сервіс Покуття" 20 липня 1993 року (записи №11-12 у трудовій книжці від 30 липня 1981 року серія НОМЕР_2 ) та період з 20 липня 1993 року по 18 вересня 1999 року - перебував у трудових відносини з Асоціацією "Сервіс покуття", в подальшому Снятинський "Райпобуткомбінат" та працював на посаді шофера, звільнений з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства 18 вересня 1999 року (записи №13-14 у трудовій книжці від 30 липня 1981 року НОМЕР_2 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 дані трудової книжки від 30 липня 1981 року Б 1-І №842839, а саме: період роботи з 12 травня 1992 року но 20 липня 1993 року - перебував у трудових відносинах з Малим підприємством "Кобзар" та працював на посаді шофера, звільнений з роботи по переводу в Асоціацію "Сервіс Покуття" 20 липня 1993 року (записи №11-12 у трудовій книжці від 30 липня 1981 року серія НОМЕР_3 ) та період з 20 липня 1993 року по 18 вересня 1999 року - перебував у трудових відносини з Асоціацією "Сервіс покуття", в подальшому - Снятинський "Райпобуткомбінат" та працював па посаді шофера, звільнений з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства 18 вересня 1999 року (записи №13-14 у трудовій книжці від 30 липня 1981 року НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 жовтня 2023 року, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 2 протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи з 12 травня 1992 року по 20 липня 1993 року - перебував у трудових відносинах з Малим підприємством "Кобзар" та працював на посаді шофера, звільнений з роботи по переводу в Асоціацію "Сервіс Покуття" 20 липня 1993 року (записи №11-12) та період з 20 липня 1993 року по 18 вересня 1999 року - перебував у трудових відносини з Асоціацією "Сервіс покуття", в подальшому Снятинський "Райпобуткомбінат" та працював на посаді шофера, звільнений з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства 18 вересня 1999 року (записи №13-14), згідно записів у трудовій книжці від 30 липня 1981 року серія НОМЕР_2 . Позивачем зазначено, що вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу. Вказав, що основною причиною для відмови у призначенні пенсії та зарахуванні стажу згідно трудової книжки було неналежне її заповнення, а саме записи роботи затверджені печаткою, яка не відповідає назві підприємства. Проте, всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень, записи є послідовними. Окрім цього вказав, що позивач не повинен нести відповідальність за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, трудової книжки. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представниця Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте правомірно у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Підстав для зарахування оспорюваного стажу згідно даних трудової книжки у позивача немає, оскільки записи затверджені печаткою, яка не відповідає назві підприємства. Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у ньому. Вказав, що пенсійним органом правомірно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж 30 років. Так, страховий стаж позивача визначив: 23 роки 01 місяць 11 днів. Зазначив про неможливість зарахування період з 12.05.1992 по 20.07.1993, оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено відбитком печатки, відсутні дата та номер наказу про звільнення; період з 20.07.1993 по 18.09.1999, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, де назва підприємства не відповідає назві підприємства, в якій заявник був прийнятий на роботу, однак , частково враховано до страхового стажу період роботи відповідно до довідки про заробітну плату №15/08-40 від 05.01.2023, виданої архівним відділом №2 Коломийської РДА.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом установлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.01.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, долучивши трудову книжку НОМЕР_4 від 30.07.1981 та архівні довідки.
Звернення ОСОБА_1 було направлено для опрацювання в ГУ ПФУ в Тернопільській області. В результаті розгляду заяви ухвалено рішення від 02.02.2023 №092950011655 (протокол розрахунку від 24.01.2023) про призначення пенсії за віком з 23.10.2022. Страховий стаж для визначення права на призначення пенсії за віком було розраховано в розмірі 29 років 6 місяців 17 днів.
28.02.2023 ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення (№ НОМЕР_5 ) серії НОМЕР_6 .
Надалі, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 12.09.2023 звернулося до ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо перегляду рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що за матеріалами ЕПС №092950011655 безпідставно враховано до страхового стажу період з 20.07.1993 по 18.09.1999.
Надалі, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за наслідками перегляду рішення від 02.02.2023 №092950011655 про призначення пенсії за віком з 23.10.2022, прийнято рішення №092950011655 від 03.10.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.20).
Так, вказаним рішення ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю у необхідного страхового стажу - 29 років. Стаж для визначення права на призначення пенсії за віком становить 26 років 00 місяців 14 днів, страховий стаж - 23 роки 01 місяць 11 днів. Не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 12.05.1992 по 20.07.1993, оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено відбитком печатки, відсутні дата та номер наказу про звільнення; з 20.07.1993 по 18.09.1999, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, де назва підприємства не відповідає назві підприємства, в якій заявник був прийнятий на роботу, однак , частково враховано до страхового стажу період роботи відповідно до довідки про заробітну плату №15/08-40 від 05.01.2023, виданої архівним відділом №2 Коломийської РДА; період здійснення підприємницької діяльності з червня 2021 року по березень 2022 року, оскільки згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сплата страхових відсутня (а.с.20).
04.10.2023 ГУ ПФУ в Тернопільській області листом за №1900-0303-9/42261 повідомило відповідача 1, що при повторному перегляді документів, наявних в пенсійній справі із зауваженнями, викладеними в листі відповідач 2 погоджується. Вказав також, що страховий стаж приведений у відповідність. Рішення про призначення пенсії за віком №092950011655 від 24.01.2023 вважати не дійсним, а також долучено рішення про відмову в призначенні пенсії від 03.10.2023 №092950011655 в pdf форматі.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 11.10.2023 №0900-0215-8/50587 надіслало позивачу рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 03.10.2023 №092950011655 (а.с.19).
26.10.2023 відповідач 1 листом повідомив позивача, що відділом методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг в ході перевірки справи позивача за зверненням 17.01.2023 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (відділу обслуговування громадян №12) із заявою про призначення пенсії за віком з 22.11.2022. За матеріалами ЕПС №092950011655 безпідставно враховано до страхового стажу період з 20.07.1993 по 18.09.1999 відповідно до записів №13-14 трудової книжки НОМЕР_7 від 30.07.1981, оскільки записи затверджені печаткою, яка не відповідає назві підприємства. Стаж враховано відповідно архівної довідки про зарплату №15/08-40 від 05.01.2023, виданої архівним відділом №2 Коломийської РДА, а саме 20.07.1993-30.09.1993, 01.11.1993-31.10.1994 та 01.12.1994-15.05.1996. загальний страховий стаж позивача складає 26 років 0 місяців 14 днів. Роз'яснено, що для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно представити підтверджуючі документи про період роботи з травня 1996 року по вересень 1999 року (а.с.21-22).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, в частині незарахування періодів роботи з 12.05.1992 по 20.07.1993, з 20.07.1993 по 18.09.1999 та відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162), положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993.
Так, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення за правилами пункту 2.3. Інструкція №162 вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Виправлення виробляється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).
Відповідно до пункту 2.9. Інструкція №162 у розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
При необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнято за такою-то професією (посадою)" і в графі 4 повторюється дата і номер наказу (розпорядження) адміністрації, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом по розгляду трудових спорів, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, звільнений ..." і вказується нова формулювання.
У графі 4 в цьому випадку робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Згідно з пунктом 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_7 від 30.07.1981, яка наявна у матеріалах справи, позивач з 12.05.1992 по 20.02.1985 працював на малому підприємстві "Кобзар" на посаді шофера, прийнятий на роботу по переводу (запис №№11-12), з 20.07.1993 по 18.09.1999 працював в асоціації "Сервіс Покуття" на посаді шофера, прийнятий на роботу по переводу (запис №№13-14) (а.с.18).
Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні даного стажу позивача було не засвідчення відбитком печатки, відсутня дата та номер наказу про звільнення щодо запису №12, а також запис про звільнення №14 засвідчений печаткою де назва підприємства не відповідає назві підприємства в яке заявник був прийнятий на роботу.
Проте, суд зазначає, що у трудовій книжці чітко зазначено дати призначення та звільнення, посаду, підприємство на якому працював позивач, номера і дати наказів про прийняття на роботу і звільнення (окрім запису №12).
Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не може нести відповідальності за допущені порушення при заповненні його трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Більше того, недоліки заповнення трудової книжки не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Так, відповідно до законодавства відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця; трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає, а тому певні недоліки в заповненні трудової книжки, як то спосіб зазначення числа, не можуть слугувати підставою для незарахування трудового стажу позивачу.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 06.04.2022 у справі №607/7638/17.
Окрім цього, відповідачами також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, вищезазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваних періодів роботи позивачки до її трудового стажу.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за неналежний документообіг роботодавця.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, пенсійний орган має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
В той же час, відповідачами не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірний період його роботи.
Суд також зазначає, що вищевказані записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підписи відповідальних осіб (а.с.18).
Також, жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв'язку з чим йому необхідно підтверджувати трудовий стаж, пенсійним органом не виявлено.
Крім того, позивачем разом із заявою про призначення пенсії долучалися архівні довідки від 05.01.2023 №17/08-40, від 05.01.2023 №12/08-40, від 05.01.2023 №11/08-40, від 05.01.2023 №09/08-40, від 05.01.2023 №08/08-40, від 05.01.2023 №07/08-40, від 05.01.2023 №15/08-40, від 05.01.2023 №14/08-40, від 05.01.2023 №13/08-40.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Водночас, за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Додатково суд підкреслює, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відтак, територіальним органом Пенсійного фонду України не дотримані державні гарантії реалізації позивачем як застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законами України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періодів роботи позивача з 12.05.1992 по 20.07.1993 та з 20.07.1993 по 18.09.1999 до його страхового стажу.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9).
У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
На переконання суду, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції за прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав позивача та вважає, що належним способом захисту порушеного права є:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092950011655 від 03.10.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.05.1992 по 20.07.1993, з 20.07.1993 по 18.09.1999 та поновити ОСОБА_1 з 01.10.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому суд зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області є суб'єктом владних повноважень, що зобов'язаний вчинити дії на виконання рішення суду, оскільки відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як випливає із пункту 4.10 Порядку, після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією на переказ готівки №Пн3030806 від 07.03.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 211,20 грн (а.с.12).
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092950011655 від 03.10.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 12.05.1992 по 20.07.1993, з 20.07.1993 по 18.09.1999 та поновити з 01.10.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001).
Суддя Главач І.А.