06 червня 2024 року м. Ужгород№ 260/3691/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмову провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області , у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Білинця В.О. про накладення штрафу від 14.05.2024 року у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №73004423.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/5082/23 без поважних причин.
В той же час, позивач зазначає, що стягувачу було виконано перерахунок пенсії після набрання рішенням законної сили в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. З 01 жовтня 2023 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована заборгованість в розмірі 12600,00 грн за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано матеріали виконавчого провадження.
05 червня 2024 року до суду від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження та відзив на позовну заяву.
У поданому відзиві відповідач вказує, що на постанову про відкриття виконавчого провадження, боржником повідомлено державного виконавця про те, що пенсія стягувачу виплачується з урахуванням рішення суду.
Однак, стягувачем надано державному виконавцю копію листа ГУ ПФУ в Закарпатській області, з якої слідує, що розмір пенсії обмежено максимальним розміром.
У зв'язку з невиконанням рішення суду, відповідач вважає, що оскаржувана постано винесена правомірно.
Відповідно до статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року в адміністративній справі № 260/5082/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням індексації з 01.03.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2023 році» без обмеження максимальним розміром.
Вказане рішення набрало законної сили 21.09.2023 року.
05.10.2023 року у даній справі видано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2023 році» без обмеження максимальним розміром.
10.10.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік Н.В. відкрито виконавче провадження ВП № 73004423 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05.03.2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/5082/23 Вказана постанова була направлена до ГУ ПФУ в Закарпатській області для виконання.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем надано відповідь від 20.10.2023, відповідно до якої вказує, що стягувачу виконано перерахунок пенсії згідно рішення суду 27.09.2023 року у добровільному порядку. З 01 жовтня 2023 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована заборгованість в розмірі 12600,00 грн за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
До вказаного листа долучено відомість від 27.09.2023 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023, відповідно до якого підсумок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації за 2023 рік склав 30024,37, з урахуванням максимального розміру пенсії 30024,37 грн.
У подальшому 29.03.2024 року відповідачем направлено позивачу вимогу щодо виконання виконавчого листа №260/5082/23 від 05.10.2023.
У відповідь на вказану вимоги, позивачем надано аналогічні пояснення щодо виконання рішення суду у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 14.05.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинцем В.О. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП № 73004423 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404 примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України № 1404 встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Як вже встановлено судом, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2023 ВП №73004423 позивачем надано відповідь від 20.10.2023, відповідно до якої вказує, що стягувачу виконано перерахунок пенсії згідно рішення суду 27.09.2023 року у добровільному порядку. З 01 жовтня 2023 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована заборгованість в розмірі 12600,00 грн за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду в Закарпатській області на звернення ОСОБА_1 від 12.03.2024 року надано відповідь від 11.04.2024 року, з якої слідує, що позивачем на виконання рішення суду від 22.08.2023 по справі №260/5082/23 здійснено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, у розмірі визначеному станом на дату, з якої судом зобов'язано провести такий перерахунок (01.03.2023)!!!!
Та згідно наведеного розрахунку пенсії ОСОБА_1 слідує, що підсумок пенсії (з надбавками) склав 33824,37 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 30024,37 грн.
Як вбачається із відомостей про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , здійсненого після набрання рішенням суду по справі №260/5082/23 законної сили, боржником обмежено суму пенсії максимальним розміром.
З викладеного слідує, що виплата пенсії позивача всупереч судовому рішенню у справі № 260/4762/23, яким було зокрема зобов'язано позивача нараховувати та виплачувати з здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, проводиться з обмеженням максимальним розміром з 01 липня 2022 року.
При цьому, предметом розгляду адміністративної справи № 260/5082/23 було саме обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час проведення перерахунку з 01 березня 2023 року, а зобов'язальна частина рішення містила початкову дату проведення перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії без часового обмеження в майбутньому.
Однак, здійснюючи відповідний перерахунок, позивач з 01 березня 2024 року знову виплачує пенсію стягувачу з обмеженням її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, пенсію і надалі обмежено максимальним розміром, жодних доказів, які б свідчили про перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, суду не надано.
Також позивачем не зазначено поважних причин нездійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, не зазначено діючої норми, яка б дозволяла обмежити пенсію максимальним розміром та, відповідно, не надано суду жодних доказів, що підтверджували об'єктивну неможливість виконання такого перерахунку.
Водночас суд зазначає, що з часу прийняття Закарпатським окружним адміністративним судом рішення по справі № 260/5082/23 пенсійне законодавство в частині, що стосується застосування обмеження пенсій максимальним розміром, не зазнало змін, а тому позивач мав виконувати рішення суду так, як було зобов'язано його резолютивною частиною.
Суд зауважує, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах передбачено частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону № 3668-VI. Однак, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ визнані такими, що не відповідають Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення, а тому не можуть застосовуватись у спірних відносинах.
У постанові від 16 грудня 2021року у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Суд звертає увагу, що, незважаючи на наявність у постановах КМУ від 16 лютого 2022 року № 118 та від 24 лютого 2023 року № 168 вимог про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.
Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат.
Під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні №260/5082/23, що набрало законної сили.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV з наступними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Але у разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку соціальних та пенсійних виплат орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, про які вже зазначалося.
У цьому випадку змін законодавства (зокрема норм статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб») не відбувалось.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не виконало рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі № 260/5082/23 без поважних причин, оскільки, як слідує з матеріалів справи, розмір перерахованої пенсії виплачується у межах максимального розміру.
Таким чином, суд вказує на те, що рішення суду у справі №260/5082/23 на підставі якого видано 05.10.2023 року виконавчий лист №260/5082/23 Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області не виконано, оскільки не здійснено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання рішення суду з поважних причин.
Поважними в розумінні Закону №1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17 та від 12 грудня 2018 року в справі №821/1568/16.
17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Отже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Отже виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
В межах спірних правовідносин позивачем не надано жодних доказів, які б засвідчували наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або про неможливість його виконання у терміни, визначені виконавцем. Жодних доказів боржником ні виконавцю, ні до суду у цій справі не надано.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат у розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4 код ЄДРПОУ 20453063) до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області (88000, м.Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови від 14.05.2025 у виконавчому провадженні №73004423 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СуддяЮ.Ю.Дору