(про відмову у заміні сторони або третьої особи)
06 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/24077/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву про заміну позивача на його правонаступника в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про заміну сторони її правонаступником.
Заявником в обґрунтування поданої заяви зазначено, що його мати - ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак він як спадкоємець, має право на отримання недоодержаної суми пенсії.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ -13559341) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) з 01.02.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01.02.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908,00 грн судового збору.
Рішення суду у справі №240/24077/21, відповідно до вимог ст.255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили.
Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду 05 липня 2022 року направлено виконавчі листи.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі змісту довідки Овруцької державної нотаріальної контори №334/02-14 від 19.02.2024 ОСОБА_2 являється єдиним спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що зі смертю особи, незалежно від її статусу, пов'язаний інститут спадкування, що регламентується, головним чином, нормами цивільного права.
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин, які виникли у цій справі, суд зазначає, що особливість пенсійних (публічно-правових) відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов'язані з особою пенсіонера, а відтак після смерті цієї особи зобов'язання Пенсійного фонду України, за загальним правилом, не можуть бути об'єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям.
Вказані положення зазначеного закону дають змогу дійти висновку, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, за загальним правилом, здійснюється у позасудовому порядку (добровільно) органами Пенсійного фонду України членам сім'ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
У разі відсутності членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в межах цього строку суми пенсій можуть входити до складу спадщини.
Сума пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера охоплює собою всю суму заборгованості Пенсійного фонду України, у тому числі, кошти, які нараховані на виконання рішення суду, але невиплачені.
Суд зазначає, що ключовим питанням у такій категорії справ є не тільки наявність підстав для правонаступництва у спірних відносинах та можливість заміни стягувача у виконавчому провадженні у зв'язку зі смертю позивача (стягувача) пенсіонера, а також і ефективність обрання заявником способу захисту права на виплату недоотриманих сум коштів, шляхом звернення до суду у порядку статей 52, 379 КАС України.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України).
Відтак, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26.06.2019 у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 08.04.2022 у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Відтак, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне вказати, що тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини.
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28.11.2023 у справі №420/244/20, від 05.12.2023 у справі №420/18164/21 та від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог даної заяви.
Керуючись статтями 52, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну позивача у справі на правонаступника.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Панкеєва