06 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/31586/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.10.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 1987 по 1990 р.,з 1991 року по 1995 рік, та період проходження строкової служби з 02.05.1978 по 10.05.1980 та призначити йому пенсію за віком з 24.10.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак отримав відмову, мотивовану відсутністю необхідного трудового стажу. Зазначив, що оскільки в трудовій книжці не містяться всі записи, однак ним подано архівні довідки, які підтверджують наявність трудового стажу, а тому відповідач не вправі ставити під сумнів їх дійсність. Вказав, що твердження відповідача про наявність розбіжностей у записах не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період та спростовувати сплату на його користь страхових внесків.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову стверджує, що заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким за результатами розгляду такої і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу - 18 років. Зазначає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та вмотивованими.
Ухвалою суду від 14.02.2023 залучено до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області до суду направлено відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що за результатами доданих документів до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі з 1987 року по 1990 рік згідно довідки №11 від 20.06.2018, оскільки в довідці не вказано по батькові; період роботи в колгоспі з 1991 року по 1995 року згідно довідки №183/06-16 від 06.04.2017, оскільки вказане по батькові особи ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним, а в долученій довідці про зарплату №183/06-16 від 06.04.2017 за цей період по батькові взагалі не вказане; період проходження строкової військової служби не зараховано з 02.05.1978 по 01.12.1979, оскільки у військовому квитку відсутня дата звільнення в запас. Відмітив, що згідно поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє. Стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, діяло в межах повноважень та на підставі чинних нормативно-правових актів.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено з матеріалів справи, 24.10.2022 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (64 роки) звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого від 27.10.2022 №063950003197 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, з підстав відсутності необхідного страхового стажу -18 років.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- період роботи в колгоспі з 1987 року по 1990 рік згідно довідки №11 від 20.06.2018, оскільки в довідці не вказано по батькові;
- період роботи в колгоспі з 1991 року по 1995 року згідно довідки №183/06-16 від 06.04.2017 оскільки вказане по батькові особи ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним, а в долученій довідці про зарплату №183/06-16 від 06.04.2017 за цей період по батькові взагалі не вказане:
- період проходження строкової військової служби не зараховано з 02.05.1978 по 01.12.1979, оскільки у військовому квитку відсутня дата звільнення в запас.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періодів роботи та строкової військової служби стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають чоловіки за наявності на дату досягнення відповідного віку страхового стажу, зокрема у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року -не менше 25 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті , право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 за наявності страхового стажу від 18 років.
У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.
У даному випадку дослідженню підлягає правомірність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з підстав недостатності у нього страхового стажу, оскільки не зараховано до страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби з 02.05.1978 по 01.12.1979 та період роботи в колгоспі з 1987 р. по 1990 р. згідно довідки №11 від 20.06.2018, з 1991 р. по 1995 р. згідно довідки №183/06-16 від 06.04.2017.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також необхідно вказати на встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
У даній справі підставою для незарахування періоду роботи в колгоспі з 1987 по 1990, згідно довідки №11 від 20.06.2018, з 1991 по 1995, згідно довідки №183/06-16 від 06.04.2017 до страхового стажу позивача слугувала відсутність в довідці по батькові та те, що вказане по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним, а в довідці про заробітну плату №183/06-16 від 06.04.2017 за цей період по батькові взагалі не вказано.
Суд зважає, що трудова книжка колгоспника, яка при звільненні мала бути видана власнику на руки, і яка (за умови внесення до неї зазначеної вище обов'язкової інформації) у безспірному порядку підтвердила б трудовий стаж роботи позивача у вказаному колгоспі, відсутня.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на архівну довідку, видану КРЕП Червоноармійської районної ради №11 від 20.06.2018 та архівні довідки Луцької районної ради №183/06-16 від 06.04.2017.
Вказані довідки підтверджують стаж роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім.. «Фрунзе» 1987-1990 роки та в КСП «Прогрес» село Гірка Полонка Луцького району Волинської області в 1991-1995 роках.
У постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином неточності при заповненні певних документів, а саме незазначення по батькові позивача в архівній довідці, не може впливати на достовірність зазначених даних, не може спростовувати факт перебування позивача із колгоспом у трудових відносинах та, як наслідок, не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у його страховий стаж.
Суд відмічає, що з поданої позивачем довідки чітко вбачаються періоди роботи позивача та довідка містить відомості про кількість відпрацьованих позивачем людино-днів.
Відповідачем не наведено та матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідна архівна довідка стосується іншої особи, аніж позивача.
Додатково суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відтак, незарахування стажу лише через незазначення по батькові у архівній довідці, є порушенням з боку пенсійного органу, що посягає на гарантовані Конституцією України права позивача. Умовою для зарахування стажу роботи в колгоспі, насамперед, є встановлення кількості відпрацьованих людино-днів позивачем, який перевищує встановлений мінімум.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби з 02.05.1978 по 01.12.1979, оскільки у військовому квитку відсутня дата звільнення в запас, то слід зазначити наступне.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи, є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Як свідчать матеріали справи, для призначення пенсії за віком, позивачем надано трудову книжку НОМЕР_1 , яка містить усі необхідні записи та підтверджує проходження служби позивача в Радянській Армії в період з 02.05.1978 по 10.05.1980.
Отже, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про періоди роботи та, зокрема, проходження строкової військової служби, які відповідають вимогам законодавства.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до трудового стажу. Записи та відмітки у військовому квитку роблять посадові особи районних (міських) військових комісаріатів, які відповідають за його видачу й заповнення.
При цьому жодних підстав вважати відповідні записи у військовому квитку позивача недійсними чи підробленими не вбачається. Записи завірено підписами військового комісару та командира військової частини, скріплені печатками військової частини, а тому підстави ставити під сумнів відомості, що містяться у військовому квитку, відсутні.
Відтак, подані позивачем документи в сукупності підтверджують проходження строкової військової служби за період з 02.05.1978 по 01.12.1979, згідно записів у трудовій книжці.
Отже, позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період проходження строкової військової служби саме з 02.05.1978 по 01.12.1979- згідно записів у трудовій книжці.
Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неточностей в довідках про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Так, визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та бухгалтерських документів.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд вважає, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії діяв всупереч законодавству у сфері пенсійного забезпечення, не зарахувавши до страхового стажу спірні періоди трудової діяльності у колгоспі з 1987 по 1990 рік, з 1991 по 1995 рік, та строкової військової служби з 02.05.1978 по 01.12.1979.
Отже, суд приходить до висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 02.05.1978 по 01.12.1979, періоди роботи з 1987 року по 1990 рік, з 1991 року по 1995 рік.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №063950003197 від 27.10.2022 року про відмову позивачу в призначенні пенсії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком з 24.10.2022.
Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача суд виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ккритеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, повторно розглянути заяву від 24.10.2022 року щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за ставкою в розмірі 992,40 грн при подачі адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №063950003197 від 27.10.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 02.05.1978 по 01.12.1979, періоди роботи в колгоспі з 1987 року по 1990 рік, з 1991 року по 1995 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 24.10.2022 року щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа