06 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/13364/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)», в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби в сумі 16812,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно при звільненні не виплачено компенсацію за неотримане речове майно.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач до суду направив відзив на позов, в якому просить залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.22 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 було задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Визнано поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити строк звернення до суду з даним позовом. Продовжено розгляд адміністративної справи № 240/13364/22.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
31.07.2020 позивача було звільнено з військової служби відповідно до наказу Державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» від 30.07.2020 №82/ОС-20.
При цьому, 05.11.2020 на ім'я начальника Державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» було подано рапорт від 05.11.2020 про здійснення виплати грошової компенсації за неотримане речове майно .
На звернення щодо виплати компенсації, позивачу надано відповідь листом від 24.12.2021, у якому вказано, що виплата буде можлива при наявності коштів на рахунках установи на відповідні цілі. Направлено, в тому числі, довідку про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, згідно з якою сума до виплати становить 16812,37 грн.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 №2713- IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.
Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 21 Закону №2713-IV).
Пунктом 1 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого 14.08.2013 року постановою Кабінету Міністрів України №578 (далі - Порядок №578), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Згідно п. 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Пунктом 23 Порядку №578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, державної установи Центр пробації відповідно до їх закупівельної вартості.
Відповідно до п. 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Відтак, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, у зв'язку з чим оформляється відповідна довідка.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивача звільнено зі служби у Державній установі "Коростенська виправна колонія (№71)".
Державною установою "Коростенська виправна колонія (№71)" складено довідку №68 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до якої загальна сума до виплати становить 16812,37 грн.
Доказів виплати відповідачем компенсації позивачу до суду не надано.
У контексті наведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3744-ІV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно.
При цьому, суд враховує, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 16812,37 грн.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні в сумі 16812,37 грн .
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, відповідачем не спростовано факт наявності у позивача права на отримання грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, у зв'язку з чим позов слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" (вул. Білокоровицьке шосе, 4,Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08563346) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.
Стягнути з Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 16812,37 грн.
Стягнути з Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа