Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
06 червня 2024 року Справа №200/2981/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача: військової частини НОМЕР_1
про: визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у не нарахуванні у невиплаті усіх видів грошового забезпечення за період його військової служби за період з 21 лютого 2023 року по 23 травня 2023 року, зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити усі види грошового забезпечення за період його військової служби за період з 21 лютого 2023 року по 23 травня 2023 року,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у не нарахуванні у невиплаті усіх видів грошового забезпечення за період його військової служби за період з 21 лютого 2023 року по 23 травня 2023 року, зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити усі види грошового забезпечення за період його військової служби за період з 21 лютого 2023 року по 23 травня 2023 року.
У зв'язку з тим, що позовна заява була подана без дотримання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року позовна заява була залишена без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду уточненої позовної заяви із визначенням видів грошового забезпечення, які, на думку позивача, протиправно не виплачено відповідачем, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
22 травня 2024 року позивачем до суду надано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, мотивовану тим, що позивач до 23.05.2023 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , та не мав можливості вчасно належним чином підготувати документи для позову до суду.
Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що визначені позивачем у його заяві підстави пропущення строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані поважними у розумінні КАС України.
В зв'язку з чим ухвалою суду від 24 травня 2024 року продовжено термін для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у не нарахуванні у невиплаті усіх видів грошового забезпечення за період його військової служби за період з 21 лютого 2023 року по 23 травня 2023 року, зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити усі види грошового забезпечення за період його військової служби за період з 21 лютого 2023 року по 23 травня 2023 року.
Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду уточненої позовної заяви із визначенням кола відповідачів у справі та із визначенням видів грошового забезпечення, які, на думку позивача, протиправно не виплачено відповідачем або відповідачами, обґрунтуванням протиправності дій відповідача або відповідачів та зазначенням доказів неправомірності таких дій, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
04 червня 2024 року позивачем до суду надано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду мотивовано тим, що до 23.05.2024 року позивач перебував на військовій службі та не мав можливості звернутися до суду з даним позовом, однією з обставин пропуску строку звернення з відповідним позовом до адміністративного суду є те, що військова частина не надала розрахунків нарахувань та виплат грошових винагород за період військової служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 .
Також у вказаній заяві зазначено, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області та надав відповідну довідку на підтвердження зазначених фактів.
Позивач після свого звільнення потребував відпочинку та певної реабілітації після проходження військової служби, в тому числі безпосередньої участі у бойових діях.
Крім того у своїй заяві позивач зауважив на рекомендації Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, а саме, щодо виваженого підходу до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та продовження за можливості цих строків щонайменше до кінця воєнного стану.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом першим статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.»
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. N 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Враховуючи, що пунктом 1 глави ХІХ КЗпП України встановлено, шо під час дії карантину строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину тримісячний строк звернення до суду, перебіг якого почався під час дії карантину є продовженим (1) під час дії карантину та (2) на строк дії такого карантину, тобто, на строк до 30.06.2023 включно.
Таким чином з 30 червня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом із тим, позовні вимоги позивача необхідно оцінювати як вимоги про нарахування та виплату невиплаченого грошового забезпечення, яке в свою чергу охоплюється поняттями заробітна плата і оплата праці.
Позивача було звільнено з військової служби 23.05.2023 року відповідно до наказу № 143 по стройовий частині.
В даному наказі зазначено про необхідність утримання надмірно нараховане грошове забезпечення з 21 лютого по 23 травня 2023 року, що є спірним питанням по даній справі.
Відповідно до положень статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Позовну заяву подано до суду 15 травня 2024 року, тобто, майже через рік після звільнення позивача.
Суд зазначає, що строки звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати чітко регламентовано чинним законодавством.
Відповідно до положень частини другої статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Щодо посилання представника позивача на те, що позивач після свого звільнення потребував відпочинку та певної реабілітації після проходження військової служби, в тому числі безпосередньої участі у бойових діях та не мав змоги звернутися до суду у визначений законом строк, суд зазначає, до матеріалів справи не додано жодного доказу в обґрунтування даного твердження.
Разом з тим, з наданих позивачем доказів не вбачається об'єктивної неможливості звернутися до суду з даним позовом у встановлені чинним законодавством строки або його намагання вирішити спір у досудовому порядку до 19.02.2024 року, тобто, дати звернення представника позивача до відповідача із відповідним адвокатським запитом.
Верховний Суд після 02.03.2022 року неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (ухвала КАС ВС від 10.03.2023 року у справі №540/1285/22).
Суд зазначає, що правові позиції щодо застосування норм КАС України стосовно підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягають застосуванню автоматично, не мають універсального характеру, без урахування обставин конкретної справи, що розглядається судом, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №154/3029/14-ц.
В даному випадку позивачем не зазначено будь-яких підстав, що виникли у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, які б об'єктивно перешкоджали останньому звернутися до суду з даною позовною заявою у встановлені строки.
Крім того, пропущений позивачем строк звернення до суду є значно більшим, аніж визначений чинним законодавством строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Таким чином, викладені позивачем обставини поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом не є поважними у розумінні КАС України.
В зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що позивачем не виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Також суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у не нарахуванні у невиплаті усіх видів грошового забезпечення за період його військової служби за період з 21 лютого 2023 року по 23 травня 2023 року, зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити усі види грошового забезпечення за період його військової служби за період з 21 лютого 2023 року по 23 травня 2023 року.
2. Повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Суддя В.В. Олішевська