06 червня 2024 рокуСправа № 160/11780/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними окремих пунктів наказу, -
07.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 року № 620 «Про призначення службового розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 »;
-визнати протиправним та скасувати пункт 16 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 року № 620 «Про призначення службового розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 ».
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою суду від 13.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету адвоката Гулько Жанни Вікторівни, у позивача та відповідача; заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Копія ухвали суду від 13.05.2024 скеровано представнику позивача адвокату Гулько Жанні Вікторівні на вказану нею у позові електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та отримана 17.05.2024.
27.05.2024 до суду засобами поштового зв'язку від представника позивача адвоката Гулько Жанни Вікторівни надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій вона повідомила про отримання ухвали суду 17.05.2024, до якої долучила адміністративний позов (уточнений) із зазначенням відомостей про відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача, та наявність електронного кабінету адвоката Гулько Ж.В., а також подано клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви.
В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 № 620 «Про призначення службового розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 », наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2022 № 633 «Про продовження проведення строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 №620», було проведено службове розслідування. Відповідно до витягу з Наказу №67 від 01.05.2022 за свою особисту недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків в період з 24.02.2022 по 30.03.2022 спричинили втрату військового майна військової частини НОМЕР_2 та за порушення вимог статей 11, 16, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 4, 17 розділу І, пункту 1 розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359 та пункту 16 розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 командиру військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 оголошено сувору догану, притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності в рахунок відшкодування заподіяної державі шкоди в розмірі 4794952 (чотири мільйони сімсот дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 52 копійки та позбавлено премії, та додаткової винагороди за травень 2022 року в повному обсязі. 17.03.2024 під час переведення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 позивачу стало відомо про щомісячне відрахування коштів з грошового забезпечення на виконання вимог п.16 протиправного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 року № 620 «Про призначення службового розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 ». Разом з тим, позивачу не було відомо про притягнення його до відповідальності, оскільки відсутній його підпис про ознайомлення з наказом та відсутній акт про відмову його ознайомитись з ним, оскільки про наявність дисциплінарного стягнення позивачу стало відомо лише під час переведення на службу до іншої військової частини. Враховуючи, що позивачу не було відомо про притягнення його до відповідальності відповідно до наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 №620, оскільки відсутній його підпис про ознайомлення з наказом та відсутній акт про відмову від ознайомлення з ним, та той факт, що позивач дізнався про порушення його прав лише 17.03.2024 зробили неможливим своєчасне звернення до суду із цим позовом.
Розглянувши клопотання представника позивача адвоката Гулько Ж.В. про поновлення строку на подання позовної заяви, суд доходить висновку про його необґрунтованість та наявність підстав для повернення позову з наступного.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно із частиною 1, абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати протиправними та скасувати пункт 2 та пункт 16 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 №620 «Про призначення службового розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 ».
Отже, предметом позову є пункти 2 та 16 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 №620, за змістом якого командиром Військової частини НОМЕР_1 наказано:
« 1.Комісії у складі: голова комісії - заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майор ОСОБА_2 ; члени комісії - заступник начальник тилу логістики військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 ; заступник начальника озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 ; офіцер відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_5 , провести службове розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 .
2.Матеріали службового розслідування надати мені до 20.04.2022.
3.Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
4.Наказ довести до особового складу в частині, що його стосується.».
Суд звертає, інших пунктів, які позивач просить визнати протиправними та скасувати, оскаржуваний наказ не містить.
При цьому, на обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача адвокатом Гулько Ж.В. у позові зазначено, що за результатами службового розслідування, призначеного оскаржуваним наказом від 13.04.2022 №620, позивача притягнуто до відповідальності, що наказ за наслідками службового розслідування прийнятий з порушенням норм матеріального права, та процедури, визначеними Законом України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» та Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року №608, що зумовило звернення до суду щодо його оскарження.
Однак, докази такого оскарження позовні матеріали не містять.
До позовних матеріалів долучено наказ командира Військової частини від 01.05.2022 №67 «Про результати службового розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 », призначеного оскаржуваним наказом №А0693 від 13.04.2022 №620.
Відповідно до пункту 2 наказу командира Військової частини від 01.05.2022 №67 «Про результати службового розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 » за порушення вимог статей 11, 16, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 4, 17 розділу І, пункту 1 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359 та пункту 16 розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440, командиру Військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 оголошено сувору догану, притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності в рахунок відшкодування заподіяної державі шкоди в розмірі 4794952,52грн. та позбавлено премії та додаткової винагороди за травень 2022 рік в повному розмірі.
Відповідно до пункту 16 наказу командира Військової частини від 01.05.2022 №67 «Про результати службового розслідування стосовно втрат та нестач матеріальних засобів військової частини НОМЕР_2 » помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби занести до книги обліку грошових стягнень та нарахувань частини 4794952,52грн. (чотири мільйони сімсот дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 52 копійки) відносно командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 .
Отже, саме відповідно до пунктів 2, 16 наказу від 01.05.2022 №67 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та до матеріальної відповідальності в розмірі 4794952,52грн.
За таких обставин, з прийняттям наказу від 01.05.2022 №67, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та до матеріальної відповідальності в розмірі 4794952,52грн., позивачу достеменно відомо про результати службового розслідування, призначеного наказом від 13.04.2022 №620, який позивачем оскаржується у цій справі.
Однак, за захистом порушеного права позивач звернувся до суду із цим позовом лише 01.05.2024 (згідно із відомостями на поштовому конверті, в якому надійшов позов), тобто із значним пропуском місячного строку, встановленого КАС України.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача адвокатом Гулько Ж.В. подано клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою, однак в якому не вказано жодних обставин, що об'єктивно унеможливлювали реалізацію позивача його права щодо своєчасного звернення до суду із цими позовними вимогами з урахуванням фактичної обізнаності позивача щодо порушених прав та інтересів, а також не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Доводи представника позивача про те, що позивачу не було відомо про службове розслідування та його результати, що його не ознайомлювали з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а про щомісячне відрахування коштів з грошового забезпечення на виконання наказу від 01.05.2022 №67 він дізнався лише з 17.03.2024 під час переведення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , цілком безпідставні, оскільки такі обставини не свідчать про не обізнаність позивача про порушення прав.
Суд звертає увагу, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісячно, а відтак з неотриманням грошового забезпечення або отриманням його у неналежному розмірі (зменшеному розмірі) такому військовослужбовцю достеменно відомо про порушення його прав та інтересів.
За таких обставин, з неотриманням грошового забезпечення у належному розмірі позивачу достеменно відомо про порушення його прав та інтересів у спірних правовідносинах.
При цьому, стверджуючи про обізнаність позивача про щомісячне відрахування коштів з грошового забезпечення на виконання наказу від 01.05.2022 №67 лише з 17.03.2024, жодних доказів відповідному не надано.
Звернення позивача за правничою допомогою лише 29.04.2024 не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
З огляду на викладене, клопотання про поновлення строку звернення до суду не обґрунтоване, не містить належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом без зайвих зволікань з часу обізнаності про порушення його прав, відтак позивачем не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому таке клопотання задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Отже, станом на 06.06.2024 вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 13.05.2024, виконані частково, оскільки представником позивача хоч і повідомлено про наявність електронного кабінету у адвоката та відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача, а також подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, однак без наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду із цим позовом, та доказів на їх підтвердження.
Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Гулько Жанни Вікторівни про поновлення строку на подання позовної заяви - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними окремих пунктів наказу - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова