07 травня 2024 рокуСправа №160/1297/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
визнати протиправним, та скасувати рішення від 14.12.2023 року № 047050016804 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови в перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу роботи з 01.07.1993 по 13.09.1993, з 15.09.1993 по 15.03.1994, 02.03.1995 по 17.07.1997;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 12.12.2023 року та зарахувати до страхового стажу роботи періоди з 01.07.1993 по 13.09.1993, з 15.09.1993 по 15.03.1994, 02.03.1995 по 17.07.1997.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Пенсійним фондом за заявою ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу періодів його роботи, протиправно посилаючись на недоліки заповнення трудової книжки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/1297/24. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на позовну заяву вважає позовну заяву безпідставною і необґрунтованою, з огляду на те, що записи, внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях,. до страхового стажу не враховуються.
Позивачем надано трудову книжку від 19.11.2003 серії НОМЕР_1 і вкладиш до трудової книжки від 05.07.1993 серії НОМЕР_2 .
В порушення п. 3.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях титульна сторінка трудової книжки не містить записів про видачу вкладиша, а тому такий вкладиш не може вважатись дійсним.
Ухвалою суду від 07.03.2024 залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якості відповідача-2. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/1297/24.
Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надало.
Про розгляд справи відповідач-2 був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 11.03.2024 до його електронного кабінету позовної заяви і ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.12.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: з 01.07.1993 по 13.09.1993, з 15.09.1993 по 15.03.1994, з 02.03.1995 по 17.07.1997 та здійснити перерахунок пенсії.
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.12.2023 №047050016804 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на наступне.
Заявником надано трудову книжку від 19.11.2003 серії НОМЕР_1 і вкладиш до трудової книжки від 05.07.1993 серії НОМЕР_2 для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1993 (в рішенні помилково вказано з 02.03.1993) по 13.09.1993, з 15.09.1993 по 15.03.1994, з 02.03.1995 по 17.07.1997.
Про кожен виданий вкладиш на титульній сторінці трудової книжки зазначають серію та номер вкладиша згідно п. 3.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58. Зареєстрований таким чином вкладиш є невід'ємною частиною трудової книжки - без неї він недійсний.
Згідно п. 5.1. Інструкції №58 при втраті трудової книжки роботодавець повинен виписати іншу трудову книжку (дублікат) з написом «Дублікат» у правому верхньому куті першої сторінки.
Додатково зазначено, що для зарахування вищезазначених періодів роботи потрібно надати уточнюючі довідки, з зазначенням наказів про працевлаштування та звільнення з роботи. При потребі долучити довідки про реорганізацію підприємства.
Дії відповідача по незарахуванню йому всіх періодів роботи, позивач вважає протиправними та такими, що порушують законне право особи на отримання належного розміру пенсії.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).
За ч. 1 ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4.Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюються у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Дослідивши записи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 19.11.2003 і вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.07.1993 судом встановлено, що записи вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджують роботу і навчання позивача у спірні періоди, які не включені до страхового стажу:01.07.1993 по 13.09.1993, з 15.09.1993 по 15.03.1994, 02.03.1995 по 17.07.1997, що не заперечується і відповідачем-1.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Копії трудової книжки і вкладиша до трудової книжки , які є первинним джерелом інформації про стаж позивача підтверджують його роботу у спірні періоди і не потребують підтвердження додатковими документами.
Щодо посилання відвідача-1 на недоліки заповнення трудової книжки позивача і вкладишу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Інструкції №58 у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем.
Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка.
Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Виходячи з наведених правових норм на працівника не може бути покладена відповідальність за ведення трудової книжки.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
За встановлених обставин і вищенаведених правових норм, суд вважає, що позовні вимоги про зарахування позивачу вказаних періодів роботи підлягають задоволенню.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок пенсії з дати звернення із заявою про зарахування періодів роботи до страхового стажу і здійснення перерахунку пенсії з 12.12.2023.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, вказане Управління в даному випадку лише здійснює нарахування і виплату пенсії після здійснення перерахунку відповідачем-1, в ході розгляду справи встановлено, що діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не були порушені права позивача, суд приходить до висновку, що відповідач-2 є неналежним відповідачем у даній справі.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 968,96 грн. за квитанцією про сплату №6924-2489-2120-2382 від 12.01.2024 року.
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн .
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
Визнати протиправним, та скасувати рішення від 14.12.2023 року № 047050016804 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови в перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу роботи з 01.07.1993 по 13.09.1993, з 15.09.1993 по 15.03.1994, 02.03.1995 по 17.07.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 12.12.2023 року та зарахувати до страхового стажу роботи періоди з 01.07.1993 по 13.09.1993, з 15.09.1993 по 15.03.1994, 02.03.1995 по 17.07.1997.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона