06 травня 2024 рокуСправа №160/5648/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати противоправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 005699 про порушення законодавства про автомобільний транспорт ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», 50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд.1, код з ЄДРПОУ 24432974 - 18 вересня 2023 о 12:40 хв., м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, зупинка Проміжна допущено порушення ст.ст. 34,48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010р. за № 946/18241) відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом № 004467 від 18 вересня 2023 року, постановлено стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, про неправомірне застосування до нього адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки перевезення здійснювалися в межах його власної господарської діяльності, будь-які відомості про надання послуг перевезення на договірних умовах відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року відкрито провадження у справі №160/5648/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
09.04.2024 через систему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач не погоджується з викладеними в позовній заяві доводами, посилаючись на наступне.
Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Статтею 48 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Саме суб'єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб'єктом господарювання.
При цьому здійснення перевезення за власний кошт свідчить про перевезення для власних потреб Згідно з ТТН автомобільним перевізником зазначено позивача, а відтак твердження позивача про те, що послуг вантажного перевезення позивачем не надавалося є неправдивими.
Товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення вантажу.
Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. На підставі викладеного, під час рейдової перевірки було встановлено, що у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15.09.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на ділянці, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, зупинка Проміжна 18.09.2023 під час перевірки транспортного засобу марки КАМАЗ-тягач номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом номерний знак НОМЕР_2 .Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 і НОМЕР_4 , зареєстровані за ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» під керуванням водія ОСОБА_1 відповідно до посвідчення водія НОМЕР_5 .
Результати перевірки оформлені актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №004467 від 18.09.2023, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, чим порушено п. 3.3. наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010.
У тому числі порушення, відповідальність за які, передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абзац 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього закону, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. ТЗ обладнано аналоговим тахографом.
Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу позивача направлено повідомлення №73429/23/24-23 від 26.09.2023 про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка була призначена на 11.10.2023.
11.10.2023 представником ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті направлені заперечення до актів №004532, №004467 від 18.09.2023.
В запереченнях представником зазначено, що підприємство не згодне з винесеними актами з тих причин, що відповідальність за відсутність тахографу стосується виключно міжнародних автомобільних перевезень та передбачена абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водії транспортних засобів штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн.). Вищезазначене також підтверджується ст.ст. 20, 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», які передбачають використання тахографів на транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів.
11.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, враховуючи допущене ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» порушення ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорта та зв'язку України 24.06.2010 №385, відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» , що підтверджується актом №004467 від 18.09.2023, прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №00569.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її безпідставною, незаконною і такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративного господарського штрафу.
Згідно ч 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року №2344-III (Закон №2344-III).
Постановою Кабінету України №103 від 11.02.2015, затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті ( з подальшими змінами_, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення №103).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.09.2021 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», Державна служба з безпеки на транспорті оптимізувала шляхом реорганізації міжрегіональні територіальні органи в територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби. Таким чином , Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізувалося у Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.
З огляду на викладене, Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (Закон № 2344-III).
За ч. 12. ст.6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 17 ст. 6 Закону №2344-ІІІ встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
За визначенням у ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пунктів 1, 2 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За п. 14 Порядку рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто, вказаний перелік не є вичерпним, і при необхідності під час перевірки можуть бути витребувані інші документи, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Абзацом 3 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція № 385), якою встановлено порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів .
За визначенням у п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
За п. 2.4.Інструкції № 385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог конструкцій таких транспортних засобів.
Пунктом. 2.5., 2.6 Інструкції № 385 встановлено, що тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210 х 297 мм) щільністю 100 г/м2 або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
З приводу доводів позивача, що ТОВ «Арселор Міттал Кривий Ріг» не є суб'єктом господарювання, який проводить діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажу і здійснював перевезення вантажу для власної господарської діяльності, суд зазначає наступне.
На підставі п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктом 6.3 Положення №340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Таким чином, наведеною нормою передбачено виключний випадок, коли водій веде індивідуальну контрольну книгу водія - в разі якщо транспортний засіб не обладнано тахографом.
Враховуючи, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України він зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21, від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.
Щодо питання чи є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону в частині наявності при перевезенні вантажу документів, передбачених Інструкцією № 385 (протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія), суд зазначає наступне.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
Згідно ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Правила № 363).
Згідно з розділом 1 Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа-суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами
Відповідно до п. 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1).
За змістом підпунктів 11.4 і 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.
Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов'язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.
Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.
Під час перевірки водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу ТТН №80249644 від 18.09.2023, де автомобільним перевізником було зазначено АМКР, замовником -ТОВ «Ливарно-механічний завод», вантажовідправником «АрселорМіттал Кривий Ріг», вантажоодержувачем ТОВ «Ливарно-механічний завод».
Вказані обставини свідчать, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу на замовлення іншої особи власним автомобільним транспортом із використанням найманої праці водія, тобто надавалася транспортна послуга.
Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов'язковими при її оформленні.
Будь-яких інших документів на спростування відомостей, що саме ПАТ «Арслор Міттал Кривий Ріг» було автомобільним перевізником згідно ТТН, наданої водієм транспортного засобу під час його перевірки позивачем не надано.
При цьому, посилання позивача на те, що у відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» не здійснює такий вид економічної діяльності як здійснення перевезення пасажирів та вантажів є помилковими, позаяк сама по собі відсутність реєстрації суб'єктом підприємництва певного виду господарської діяльності не є безумовним свідченням того, що така діяльність ним не здійснюється.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.
Таким чином, встановивши з матеріалів справи, що позивач може здійснювати діяльність з перевезення вантажів автомобільним транспортом і транспортний засіб був обладнаний цифровим тахографом, доводи Товариства, що воно здійснювало перевезення для власних потреб і на нього не поширюються положення Інструкції №385, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій при проведенні рейдової перевірки та прийнятті оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77 ,90, 139, 242-246,255 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви заявою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 005699 від 11.10.2023 - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона