05 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1442/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом поданим адвокатом Антонюком Романом Валерійовичем в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
До суду надійшов адміністративний позов поданий адвокатом Антонюком Романом Валерійовичем в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС України у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), відповідно до якого просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 02.08.2023 №0001905-1304-0320 в частині нарахування податкових зобов'язань з транспортного податку фізичних осіб (25 000,00 грн) та пені (16 522,07 грн).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач отримала податкову вимогу від 02.08.2023 №0001905-1304-0320 про сплату податкового боргу у розмірі 41650,06 грн. Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги, податковий борг складає: 25000 грн - податкове зобов'язання та 16522,07 грн - пеня за прострочення сплати транспортного податку з фізичних осіб.
З нарахованими сумами позивач не погоджується, оскільки вони були нараховані на суму податкового боргу, що погашена після спливу 1095 денного строку з дня його виникнення, а отже сам борг набув статусу безнадійного. В той же час, згідно чинного податкового законодавства, нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється. Вважає прийняту податкову вимогу та рішення про опис майна протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач є платником транспортного податку в силу вимог підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 розділу XII ПКУ ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 ПКУ.
Оскільки в ІС «Податковий блок» в 2015 році було занесено відомості щодо платників, власників транспортних засобів за даними Міністерства економічного розвитку (ст.267 ПКУ), зокрема на автомобіль «LEXUS LX570», номер кузова Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.03.2024 3 JTJHY7AX8A4048210, державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску на підставі даних було сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення позивачу від 22.06.2015р. №460/Ж/03-18-17-04 на адресу: АДРЕСА_1 , яке станом на 13.08.2015 повернулося із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Також позивачу було сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року та нараховано 25 000 грн за платежем «транспортний податок з фізичних осіб», по даному податковому повідомленню-рішенню було розпочато процедуру стягнення податкового боргу, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року по справі №140/308/20 позов Головного управління ДПС у Волинській області задоволено повністю, відповідно до цього позивачем було сплачено до державного бюджету 25 000 грн.
У зв'язку з тим, що у платника була вже наявна недоїмка, так як платник не сплатив податкове повідомлення-рішення від 22.06.2015р. №460/Ж/03-18-17-04, відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України списання боргу відбулося у порядку черговості, а саме за дане повідомлення-рішення, у зв'язку з цим було нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 20%.
Відповідно до пункту 42.1. статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно із пунктом 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як вбачається зі змісту пункту 45.1. статті 45 ПК України, Платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пункту 3, пункту 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом МФУ №1204 від 28.12.2015, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовим календарним періодом визначено календарний рік.
З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Згідно з п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 розд. ХІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об'єкт оподаткування. Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Відповідно до п.7.3 ст. 7 ПК країни будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПК України і не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПК України та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Ставка вказаного податку встановлена відповідно до ст.267 ПК України. Так, відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст.267 ПК України.
Відповідно до пункту 267.6. статті 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Відповідно до п.126.1 статті 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно до п. 126.2. ст. 126 ПКУ у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищезазначене, Головне управлінням ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Дослідивши подані суду письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що в ОСОБА_1 виник податковий борг у 2015 зі сплати транспортного податку в розмірі 25 000 гривень, а також згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 26.03.2018 №1256884 нараховано транспортний податок в сумі 25 000 грн за терміном сплати 22.06.2018, станом на 31.12.2019 року податковий борг ОСОБА_1 становив 50000,00 грн.
У 2020 році ГУ ДПС у Волинській області звернулось до Волинського окружного адміністративного суду (справа №140/308/20) із позовною заявою про стягнення 25 000 грн податкового боргу зі сплати транспортного податку згідно ППР від 26.03.2018 №1256884. Водночас, податковий орган в межах даної справи зазначив, що загальна сума податкового боргу зі сплати транспортного податку (за 2015 рік та за 2018 рік) становить 50 000,00 грн, однак податковий борг за 2015 у сумі 25 000,00 грн є безнадійним та підлягав списанню.
Відповідно до платіжного доручення від 13.02.2020 №602941 ОСОБА_1 сплачено податковий борг в сумі 25 000 грн в межах справи №140/308/20, нарахованого згідно ППР від 26.03.2018.
29.08.2023 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом у якому, зокрема, просив відкликати податкову вимогу від 02.08.2023 №0001905-1304-0320 в частині нарахування податкових зобов'язань з транспортного податку фізичних осіб (25 000 грн) та пені (16 522,07 грн).
Листом ГУ ДПС у Волинській області №13547/6/03-20-13-04-06 від 15.09.2023 повідомлено позивача про те, що ГУ ДПС у Волинській області на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №140/6043/21 скасовано по КОР платника суму податкового боргу в розмірі 25 000,00 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 00/2056/0420 від 19.11.2020 та суму штрафних санкцій в розмірі 5 000,00 гривень.
Таким чином, станом на 15.09.2023 за даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС «Податковий блок» у фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг в сумі 41 522,07 грн (ППР від 26.03.2018 №1256884 на суму 25 000 грн та пеня за несвоєчасну сплату податкового боргу в сумі 16 522,07 грн) по транспортному податку з фізичних осіб. З врахуванням вищевикладеного, податковий борг ОСОБА_1 не підпадає під визначення безнадійного та податкова вимога не може бути відкликана.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкової вимоги, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку га строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункт 14.1 стаття 14 ПК України).
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В свою чергу, пунктом 101.1 статті 101 ПК України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті (1095 днів), податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.
Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
ПК України пеня визначена як спосіб забезпечення погашення податкового боргу. Таким чином, обов'язок сплати пені пов'язаний з обов'язком погашення податкового боргу (стаття 129 ПК України).
Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, обов'язок сплати пені пов'язаний з обов'язком погашення податкового боргу. Оскільки в межах спірних відносин сплата орендної плати здійснена поза межами 1095 днів (після спливу майже 10 років), а сам борг набув статусу безнадійного, нарахування пені на безнадійний борг є неправомірним. Відповідно, відповідач не мав права нараховувати податковий борг, після погашення позивачем безнадійного податкового боргу.
Винесення відповідачем податкової вимоги від 02.08.2023 №0001905-1304-0320, якою вимагається від позивача сплатити податковий борг у сумі 41650,06 грн, що є безнадійним, є недопустимим, з огляду на набуття таким податковим боргом статусу безнадійного до вжиття відповідачем відповідних заходів стягнення.
Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема, від 06.02.2018 у справі №К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19 висловлювалась правова позиція, згідно якої Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Частиною четвертою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Бездіяльність контролюючого органу щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу, оскільки, контролюючим органом, по закінченню строку давності не можуть вживатись заходи по стягненню податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), і за наслідком закінчення строку давності податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. При цьому бездіяльність посадових осіб органів державної податкової служби щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу не впливає на факт набуття податковим боргом статусу безнадійного.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності податкової вимоги ГУ ДПС у Волинській області від 02.08.2023 №0001905-1304-0320, відповідно, вказана податкова вимога підлягає скасуванню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в розмірі 3028,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 15.02.2024 №1281766881.
Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 02.08.2023 №0001905-1304-0320 в частині нарахування податкових зобов'язань з транспортного податку фізичних осіб (25 000,00 грн) та пені (16 522,07 грн).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679).
Суддя Ф.А. Волдінер