04 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2295/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-XII); зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати період проживання станом на 01 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з часу виникнення права на призначення пенсії (з 01 грудня 2023 року).
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та 07 лютого 2024 року він звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Проте рішенням ГУ ПФУ у Львівській області йому відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше 3 років.
Із таким рішенням позивач не погоджується та зазначив, що статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, підтверджується відповідним посвідченням (3 категорія), яке видається, зокрема, тим особам, які постійно проживали (працювали) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років. Він від народження по 01 січня 1988 року, з 01 квітня 1992 року по 15 лютого 1993 року проживав у селі Нові Червища Волинської області, а з 30 березня 1993 року й до цього часу - у селищі міського типу Маневичі Волинської області. Ці населені пункти віднесено до зони гарантованого добровільного відселення й довідки органу місцевого самоврядування долучено до заяви про призначення пенсії. Також, навчаючись у Тернопільському фінансово-економічному інституті (з 01 вересня 1987 року по 19 червня 1992 року), зимові та літні канікули, а також період проходження виробничої практики, як стверджує позивач, він проводив у домогосподарстві батьків у селі Нові Червища.
На переконання позивача, він має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII, зокрема, з урахуванням початкової величини зниження пенсійного віку (3 роки) у зв'язку із проживанням з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року у зоні гарантованого добровільного відселення (де проживає і на цей час), а всього на 6 років.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.45-49). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Львівській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року. Документами, які були надані позивачем до заяви, підтверджено факт проживання (роботи) останнього у зоні гарантованого (добровільного) відселення станом на 01 січня 1993 року лише 01 рік 10 місяців 17 днів, що є недостатнім для набуття права на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Не можуть бути враховані періоди його навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті з 01 вересня 1987 року по 01 січня 1988 року та з 01 квітня 1992 року по 19 червня 1992 року з огляду на знаходження закладу у населеному пункті, не віднесеному до зони радіоактивного забруднення.
Відповідач 1 вважає, що його рішення є законним, а підстави для його скасування - відсутні.
У відзиві на позов ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги заперечило та у їх задоволенні також просило відмовити (а.с.40-41), зазначивши, що після реєстрації поданої до ГУ ПФУ у Волинській області заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого від 14 лютого 2024 року №032950009598 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не дотримана основна умова - проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років. Відповідач 2 зауважив, що з 01 вересня 1987 року по 26 червня 1992 року ОСОБА_1 перебував на територіях, які не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення (з 01 вересня 1987 року по 26 червня 1992 року навчався у Тернопільському фінансово-економічному інституті, а з 27 червня 1988 року по 25 серпня 1989 року проходив строкову військову службу).
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією (а.с.13).
07 лютого 2024 року, тобто у віці 54 роки, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого від 14 лютого 2024 року №032950009598 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих мотивів, що підтверджений період проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить менше 3 років - всього 01 рік 10 місяців 17 днів. До проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано періоди навчання з 01 вересня 1987 року по 01 січня 1988 року та з 01 квітня 1992 року по 19 червня 1992 року у Тернопільському фінансово-економічному інституті з огляду на розташування навчального закладу у населеному пункті, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Також зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 07 місяців 27 днів (а.с.31).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 26 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Отже, особи, які мають статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, можуть реалізувати право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та на підставі довідки органу місцевого самоврядування про період проживання на території радіоактивного забруднення Пенсійний орган визначає, на скільки років відповідно до статті 55 Закону №796-XII можливо зменшити заявнику вік та страховий стаж, встановлений частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV.
Підставою для відмови ОСОБА_1 рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 14 лютого 2024 року №032950009598 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ вказано непідтвердження фактичного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року на підставі поданих довідок органу місцевого самоврядування та, як наслідок, відсутність підстав для зменшення пенсійного віку (а.с.31).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Постанова №106).
Як видно з відомостей паспорта громадянина України (а.с.9) ОСОБА_1 народився в селі Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області.
Відповідно до довідки старости Новочервищанського старостинського округу Прилісненської сільської ради від 19 червня 2023 року №1783 (а.с.15) ОСОБА_1 з 01 січня 1983 року по 01 січня 1988 року, з 01 квітня 1992 року по 15 лютого 1993 року був зареєстрований та проживав в селі Нові Червища Волинської області. Ця довідка видана на підставі погосподарських книг.
Також з відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено, що 03 листопада 1992 року ОСОБА_1 призначено на посаду державного податкового інспектора у Державну податкову інспекцію по Маневицькому району (а.с.22).
Довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 22 червня 2023 року №3777 (а.с.16) підтверджено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований у селищі міського типу Маневичі Волинської області у період з 30 березня 1993 року й дотепер. Довідка видана на підставі будинкової книги.
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 село Нові Червища Волинської та селище міського типу Маневичі Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Водночас за змістом рішення від 14 лютого 2024 року №032950009598 відповідач 1 дійшов висновку, що період проживання у селі Нові Червища станом на 01 січня 1993 року фактично становить 01 рік 10 місяців 17 днів, виключивши період навчання позивача у Тернопільському фінансово-економічному інституті з 01 вересня 1987 року по 01 січня 1988 року та з 01 квітня 1992 року по 19 червня 1992 року з тих підстав, що місто Тернопіль не входить у перелік населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з дипломом серії НОМЕР_3 (а.с.17) ОСОБА_1 дійсно навчався у Тернопільському фінансово-економічному інституті. Відповідно до відомостей архівної довідки від 01 лютого 2024 року №126-35/245 (а.с.20) наказом від 25 серпня 1987 року №165-ст він був зарахований студентом 1 курсу денної форми навчання; наказом від 16 червня 1988 року №166-ст ОСОБА_1 надана академічна відпустка з 27 червня 1988 року у зв'язку з призовом до армії, а наказом від 07 вересня 1989 року №220-ст його допущено до занять студентом 2 курсу денної форми навчання після звільнення в запас з лав армії. На підставі наказу від 19 червня 1992 року №192-ст позивач відрахований з інституту у зв'язку із закінченням навчання.
Однак суд не погоджується із викладеним у рішенні від 14 лютого 2024 року №032950009598 висновком про відсутність у позивача станом на 01 січня 1993 року факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 04 лютого 1993 року було видано посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3) як такому, що “постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1993 рр” (а.с.13). Також факт видачі цього посвідчення підтверджено довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 22 червня 2023 року №3778 (а.с.14). Тож наявність такого посвідчення підтверджує факт проживання або роботи станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення).
Отже, відмова ГУ ПФУ у Львівській області у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону.
Довідкою старости Новочервищанського старостинського округу Прилісненської сільської ради від 19 червня 2023 року №1783 (а.с.15) підтверджено, що позивач у період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року проживав в зоні гарантованого добровільного відселення (у селі Нові Червища), що є підставою для зменшення пенсійного віку на початкову величину (3 роки).
Враховуючи наявність у позивача посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення (безперервно з 1993 року понад 20 років), суд дійшов висновку, що позивач відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років (максимальний).
За змістом спірного рішення у позивача наявний страховий стаж 34 роки 07 місяців 27 днів. Тобто, умова щодо страхового стажу для призначення пенсії за віком виконується.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 14 лютого 2024 року №032950009598 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тих підстав, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01 січня 1993 року становить менше трьох років. Тому позовні вимоги про визнання протиправними дій належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 14 лютого 2024 року №032950009598, оскільки внаслідок прийняття цього рішення порушено право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення. Натомість ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тож дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Львівській області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача (вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23).
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку). При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 14 лютого 2024 року №032950009598 та зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ з 01 грудня 2023 року, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ у Львівській області судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн, понесення яких в розмірі 1211,20 грн підтверджується квитанцією від 26 лютого 2024 року №1291105799 (а.с.8, 34).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 лютого 2024 року №032950009598 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 01 грудня 2023 року пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк