м. Вінниця
06 червня 2024 р. Справа № 120/10571/23
Вінницький окружний адміністративний суд у склад головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до: управління забезпечення примусового виконання у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про: визнання протиправною та касування постанови про накладення штрафу
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паламарчуком В.В. від 05.07.2023 №67476891 про накладення штрафу. Вищезазначена постанова прийнята у зв'язку з невиконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/8070/21-а.
Зокрема, представник позивача зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/8070/21-а проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2021 № 11/4830 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, статті 9 Закону від 20.12.1991 №2011-XII та з положень Постанови № 704, з врахуванням раніше виплачених сум із 01.04.2019. За наслідком проведеного перерахунку позивачу донараховано кошти в сумі 93474,18 грн. Виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.04.2019 по 30.09.2021 буде забезпечено після надходження коштів із бюджету. Адже не виконується судове зобов'язання в частині виплати пенсії через брак коштів на її виплату, що не може бути причиною для накладення штрафу.
За таких обставин, ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає, що ним виконано рішення суду у відповідності до вимог чинного законодавства, про що письмово повідомлено відповідача, однак, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.
Ухвалою від 21.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 02.08.2023 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №120/9558/23.
27.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказує на необґрунтованість позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.
Мотивуючи свою позицію відповідач зазначає, що боржником не виконано рішення суду у справі №120/8070/21-а, оскільки на момент розгляду справи по суті та ухвалення рішення суду права стягувача були порушені, а тому, на переконання відповідача, боржник мав здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019. Однак в період з 28.10.2021 по 05.07.2023 (прийняття оскаржуваної постанови), тобто протягом більше півтора роки жодних дій щодо виконання рішення суду чи повідомлення відповідача про причини його невиконання позивач не вчинив , докази такого в матеріалах справи відсутні. Інших доказів, які вживалися ГУ ПФУ у Вінницькій області з метою виконання рішення суду у справі №120/8070/21-а позивачем не надано.
Ухвалою суду від 04.06.2024 провадження у справі поновлено.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №120/8070/21-а, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2021 № 11/4830 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII та з положень Постанови № 704, з врахуванням раніше виплачених сум із 01.04.2019.
28.10. 2021 судом по даній справі видано виконавчий лист.
04.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання судового рішення по справі №120/8070/21-а.
11.11.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчуком В.В. відкрито виконавче провадження №67476891 за виконавчим листом №120/8070/21-а, виданим Вінницьким окружним адміністративним судом 28.10.2021. Боржнику надано 10 робочих днів для виконання рішення суду.
22.11.2021 листом за вих. № 0200-0802-5/75647 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило виконавця, що боржником до відкриття виконавчого провадження виконано рішення суду, шляхом проведення розрахунку пенсії та донараховано кошти в сумі 93 474,18 грн за період з 01.04.2019 по 30.09.2021, що підтверджується розрахунком на доплату. Дана сума заборгованості буде виплачена після виділення фінансування з Державного бюджету України.
З огляду на вказані обставини, боржник просив закінчити виконавче провадження №67476891 згідно із пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
30.12.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчуком В.В. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
30.12.2021 державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/1132/22-а від 10.02.2022 вказану постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №67476891 від 30.12.2021 про повернення виконавчого документу стягувану визнано протиправною та скасовано.
02.06.2023 державним виконавцем на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 120/1132/22-а від 10.02.2022 прийнято постанову від 02.06.2023 про відновлення виконавчого провадження № 67476891.
У відповідь на постанову про відновлення виконавчого провадження, боржником надано лист № 0200-0902-5/58230 від 09.06.2023 та копії розрахунку на доплату пенсії і розрахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до яких Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено розрахунок розміру пенсії стягувана, який станом на 01.04.2019 склав 7098,12 грн. та донараховано стягувану кошти в сумі 93474,18 грн. за період з 01.04.2022 по 30.09.2021, що підтверджується розрахунком на доплату.
Згідно даного листа, донараховані кошти в сумі 93474,18 грн. включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Вказана заборгованість буде виплачена боржником після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, статтею 73 даного Закону закріплений вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі передбачені цим законом. Крім того, боржником сформовано потребу у бюджетних коштах; оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
12.06.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області надіслана вимога державного виконавця стосовно надання доказів щодо надання доказів виплати нарахованої заборгованості в сумі 93474,18 грн.
Позивач листом від 18.06.2023 повідомив, що на час формування відповідного листа бюджет Пенсійного фонду на 2023 рік не прийнятий, в зв'язку з чим кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів не виділені. При цьому, ГУ ПФУ у Вінницькій області зазначило, що ним вжито всіх заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судового рішення на користь стягувача.
20.06.2023 відповідачем прийнято постанову про накладення на ГУ ПФУ у Вінницькій області штрафу в межах виконавчого провадження № 67476891 в сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.
Враховуючи невиконання рішення суду в наданий державним виконавцем строк Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паламарчуком В.В. від 05.07.2023 в рамках виконавчого застосовано до позивача штраф у розмірі 10200 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин і зобов'язано боржника протягом десяти робочих днів виконати таке рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-19) передбачено , що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статі 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України .
Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-19 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-19, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Із вище процитованих норм слідує, що підставою для застосування штрафу є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Так, судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 05.07.2023 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №120/8070/21-а управлінням проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого донараховано кошти в сумі 93474,18 грн. за період з 01.04.2019 по 30.09.2021. При цьому, рішення суду в частині виплати донарахованої пенсії за період з 01.04.2019 по 30.09.2021 не виконано у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення №28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду .
Відповідно до підпунктів 4, 7 пункту 4 Положення №28-2 основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат, здійснення призначення (перерахунок) та виплати пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
При цьому, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст. 8 Закону України “ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб “) .
Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України, передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, як видно фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Так, позивач повідомив листом відділ про неможливість виконання рішення суду в частині виплати донарахованої пенсії з 01.04.2019 по 30.09.2021 через відсутність коштів у Державному бюджеті та про здійснення виплати після їх виділення.
Оцінюючи відповідні доводи боржника щодо виплати заборгованості після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету, суд вказує, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
При цьому, суд вказує, що статтею 52 Закону №2262 передбачено, що особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим суд вказує, що оскільки пенсія відповідно до Закону №2262 позивачу перерахована на виконання рішення суду, то вказана сума заборгованості має виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як випливає із статті 72 Закону №1058 власні кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. При цьому статтею 73 цього ж Закону встановлено вичерпний перелік використання котів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом.
Водночас, в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17 та інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Щодо до посилань відповідача на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 по справі №120/1132/22-а, суд такі оцінює критично, адже вказаним рішенням надавалась оцінка правомірності прийняття Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в межах виконавчого провадження №67476891 постанови від 30.12.2021 про повернення виконавчого документу стягувачу, водночас в межах даної адміністративної справи надається оцінка поважності причин часткового невиконання рішення суду та, як наслідок, наявність підстав для застосування штрафних санкцій за таке невиконання.
Окремо суд звертає увагу, що вимоги викладені в судовому рішенні про виплату пенсії не вказують на зобов'язання здійснення одноразового платежу, при цьому пенсія - щомісячна пенсійна виплата, яку отримує особа.
Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом, необмежена в часі. Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що виконання Головним управлінням рішення суду від 30.08.2021 у справі №120/8070/21-а в частині виплати перерахованих сум за вказаний період (з 01.04.2019 по 30.09.2021) не звужує обсягу існуючих прав особи на отримання пенсії, так само як і не відбувається скасування чи звуження обсягу досягнутих прав стягувача за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.
Тобто, виконання відповідачем судового рішення без проведення одночасної виплати перерахованої особі пенсії не ставить під сумнів сутність змісту його права на соціальний захист, оскільки не відбулось зменшення розміру отримуваної ним пенсії та не ставиться під сумнів право отримати перераховану пенсію після виділення коштів з Державного бюджету.
Відтак, суд доходить висновку, що виконання судового рішення мало місце, а часткове його невиконання в частині виплати донарахованих сум заборгованості відбулось з незалежних від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області причин, обумовлених об'єктивними обставинами - відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі.
Додатково суд зважає на те, що накладення штрафу у даному випадку жодним чином не вплине на виконання судового рішення та, відповідно, не захищатиме право позивача на отримання бюджетних коштів, позаяк виплати таких є залежною від можливостей держави виконати взяті на себе зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 червня та 3 листопада 2015 року, 2 лютого 2016 року (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно) та постанові ВС від 13 червня 2018 р. у справі №757/29541/14-а.
Разом із тим, обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2021 № 11/4830 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII та з положень Постанови № 704, з врахуванням раніше виплачених сум із 01.04.2019, свідчить про те, що належну до нарахування та виплати суму пенсії повинен визначити сам відповідач в процесі виконання рішення суду після набрання ним законної сили.
Враховуючи вище викладене, суд доходить до висновку, що рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період х 01.04.2019 по 30.09.2021 не виконано з поважних причин. Відтак, підстава для застосування штрафу визначена частиною першою статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” - відсутня.
Окремо щодо посилань сторони відповідача на рішення ЄСПЛ у справі “Кечко проти України”, то таке до спірних правовідносин не застосовується, оскільки стосується правовідносин, які склались між особою та суб'єктом владних повноважень щодо проведення певних виплат, тоді як у даному спорі предметом оскарження є рішення суб'єкта владних повноважень про застосування штрафу.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб'єктом владних повноважень або судові витрати СВП, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що позивачем є суб'єкт владних повноважень і відсутність його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, - відсутні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 р. у справі №120/1110/23 .
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паламарчука В.В. про накладення штрафу за не виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 67476891 від 05.07.2023 в сумі 10200 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43315602)
Суддя Комар Павло Анатолійович