Провадження № 11-кп/821/156/24 Справа № 693/80/19 Категорія: ч. 1 ст. 366 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 травня 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, інваліда ІІ групи, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
На підставі ч.5 ст.74 КК, п.2 ч.1 ст.49 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання за ч.1 ст.366 КК в зв'язку з закінченням строків давності.
Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення комплексної судово-технічної експертизи, судово-почеркознавчої експертизи в сумі 5952 грн. та за проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи в сумі 8008 грн. стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями залишено без задоволення.
Вироком суду ОСОБА_7 , визнано винним в тому, що він, працюючи на посаді інспектора Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, будучи службовою особою, маючи спеціальне звання майора поліції, використовуючи владу всупереч інтересах служби, з метою притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності, в інтересах ОСОБА_10 05.07.2016 у невстановленому у ході слідства місці, о 13.00 год. склав протокол серії АП1 №217834 про вчинення ОСОБА_9 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та у невстановлений в ході слідства час, пояснення від його імені, в які вніс завідомо неправдиві відомості. Зокрема, в графах «Підпис особи, ознайомленої з місцем, часом розгляду справи ті якій роз'яснено її права та обов'язки», «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», а також в поясненні ОСОБА_9 від 05.07.2016 в графі «ст. 63 Конституції України мені роз'яснено і зрозуміло» та після рукописного тексту «З моїх слів записано вірно», ОСОБА_7 кульковою ручкою власноручно виконав підписи від імені ОСОБА_9 . Крім того, в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» та в поясненні ОСОБА_9 від 05.07.2016 кульковою ручкою власноручно від імені ОСОБА_9 виконав написи «Згоден» та «З моїх слів записано вірно», відповідно.
Продовжуючи свій злочинним умисел, спрямований на службове підроблення, ОСОБА_7 кульковою ручкою власноручно виконав свій підпис, у протоколі серіїАП1 №217834 про вчинення ОСОБА_9 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У подальшому Жашківський районний суд Черкаської області визнав ОСОБА_9 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, беручи до уваги саме протокол серії АП1 №217834 про вчинення ОСОБА_9 адміністративного правопорушення та пояснення останнього, до яких і було внесено неправдиві відомості та застосував до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, про що зазначено в постанові від 03.08.2016.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вищевказаний вирок, постановити новий вирок, яким виправдати його за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення.
Посилаючись на об'єктивну та суб'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України у справі 759/7094/17, вказав на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Щодо цього відзначає, що у кримінальному проваджені не встановлено мети та мотиву вчинення кримінального правопорушення, що йому інкримінується. Стверджує, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Посилається на відсутність у його діянні прямого умислу на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зазначив, що будь-яких доказів про те, як це було встановлено судом першої інстанції, що він усвідомлював та завідомо знав про неправдивий характер тих відомостей, які вніс 05.07.2016 до адміністративних матеріалів, суду надано не було.
Окрім того, вказує на порушення права обвинуваченого на захист. Зокрема зазначив, що 11.12.2018 його було допитано, як підозрюваного, де по суті поставлених запитань обвинувачений відмовився давати покази відповідно ст. 63 Конституції України та просив залучити адвоката по даній справі. Наголошує, що від дачі показань не відмовлявся, а відмовлявся надавати їх саме без захисника. Незважаючи на це йому було повідомлено про підозру та вручену пам'ятку про права та обов'язки підозрюваного, чим прямо порушено право на належний захист.
В апеляційній скарзі потерпілий просить скасувати вирок в частині залишення цивільного позову без задоволення, задовольнити його позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 250 000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 27053 грн. Вирішити питання щодо залучення належного відповідача у справі - Державну казначейську службу України.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при розгляді даної справи було грубо порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення у даному спорі, які суд визнав встановленими, а також допущено невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що в результаті незаконних дій інспектора Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, внаслідок задоволення позовних вимог власника автомобіля Опель Вектра д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 про стягнення матеріальної шкоди було видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження та, як наслідок винесено постанови про накладення арештів на рахунки та все рухоме та нерухоме майно. В рамках вказаного виконавчого провадження потерпілий вимушений щомісяця з 16.11.2017 виплачувати ОСОБА_11 кошти на відшкодування завданих збитків.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на обставини заявленого цивільного позову від 29.08.2019 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області Код ЄДРПОУ 37930566, третя особа Головне управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на його користь шкоди на загальну суму 290 709,60грн.
У той же час, в порушення вимог ч.7 ст.178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд не встановив строк подачі відзиву відповідачем внаслідок чого, відповідач подав відзив 30.10.2023, тобто в ході розгляду справи по суті, що фактично позбавило апелянта у визначені законом строки подати відповідь на відзив, або заявити клопотання про заміну неналежного відповідача.
12.12.2019 потерпілий подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача та просив суд замінити первісного відповідач,а яким було Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, належним відповідачем - Державною казначейською службою України. Однак судом вказане клопотання не було розглянуто.
07.03.2023 у зв'язку з додатковими матеріальними затратами скаржник подав до суду уточнену позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями. Просив стягнути з Державної Казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на його користь відшкодування за завдану майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 21355,60 грн. Вказану заяву також не було розглянуто судом і не зазначено у вироку.
Приводить доводи, що безпідставне звинувачення суттєво вплинуло на його спосіб життя, принизило його честь та людську гідність. Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у моральних та фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, яку він оцінив в розмірі 250 000грн. При цьому до позовної заяви долучено докази, які доводять вказаний розмір моральної шкоди.
Також потерпілий вказав на безпідставність залишення судом без задоволення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 27053 грн.
У судове засідання потерпілий та його представник, явка яких у судове засідання не є обов'язковою, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду (повернуто рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки), не з'явилися, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК не перешкоджає проведенню розгляду.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційних скарг, були заслухані:
- обвинувачений та його захисник, які підтримали вимоги апеляційної скарги обвинуваченого, пославшись на доводи, що в ній викладені, заперечили проти задоволення апеляційної скарги потерпілого;
- прокурор, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; вимоги щодо апеляційної скарги потерпілого віднесла на розсуд суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дотримано цих вимог закону.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, а також кваліфікація його дій за ч. 1 ст.366 КК є правильними.
Ці висновки зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Доводи обвинуваченого, наведені ним у апеляційній скарзі про відсутність у його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними з огляду на таке.
Виходячи з положень ч.1 ст.366 КПК суб'єктивна сторона злочину, передбаченого цими нормами кримінального закону, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб'єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи, бажає так чинити.
Об'єктивна сторона службового підроблення полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК подія кримінального правопорушення розуміється як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувся у певному часі, місці та певним способом. Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа.
За змістом обвинувачення неправдивими відомостями у протоколі серії АП1 №217834 відносно ОСОБА_9 є підписи та написи, зроблені ОСОБА_7 від імені ОСОБА_9 у вказаному протоколі про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вносячи ці недостовірні дані до офіційного документу, винувата особа повинна була завідомо усвідомлювати їх неправдивість, тобто, заздалегідь, до моменту складання документу, бути безсумнівно обізнаною щодо цього.
У суді першої інстанції обвинувачений свою вину у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення не визнав. Пояснив, що працював на посаді інспектора Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області. 03.07.2016 перебуваючи на чергуванні отримав повідомлення про ДТП, виїхав на місце ДТП разом із слідчим. З пояснень одного із учасників ДТП - водія автомобіля Opel ОСОБА_10 , було з'ясовано обставини події. Встановлено, що інший учасник ДТП покинув місце ДТП і ймовірно отримав тілесні ушкодження, мотоцикл також з місця ДТП забрали. На місці ДТП було складено план схему місця ДТП, відібрано пояснення від ОСОБА_10 та попередньо зроблено висновки про винуватість у ДТП водія мотоцикла. Після чого, почав шукати особу, яка на його думку стала винуватцем ДТП. Дізнався, що вказана особа є ОСОБА_9 та перебуває в лікарні. В ніч з 3 на 4 липня 2016 року він в лікарні з'ясував, що ОСОБА_9 звернувся до лікарні, проте пояснив, що тілесні ушкодження отримав внаслідок стрибку зі скали коли купався, а не внаслідок ДТП. ОСОБА_9 відмовився спілкуватися, зазначив, що не є учасником ДТП. 05.07.2016 року він повторно прийшов до лікарні разом з ОСОБА_10 для встановлення чи спростування інформації стосовно того, чи дійсно ОСОБА_9 є іншим учасником ДТП. ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_9 є іншим учасником ДТП, після чого останній зізнався, що дійсно був учасником події та не заперечував проти складання щодо нього адміністративних матеріалі. Текст пояснень від імені ОСОБА_9 та текст протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 писав він власноручно, який підписував ОСОБА_9 лівою рукою, оскільки права рука була перебинтована. Після складання адміністративних матеріалів він покинув приміщення лікарні, після чого з учасниками ДТП не зустрічався. Яким чином опинилися його підписи в протоколі та поясненнях ОСОБА_9 пояснити не зміг.
Суд першої інстанції ретельно перевірив невизнання вини обвинуваченим, правильно встановив про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК, що підтверджується дослідженими та перевіреними такими доказами.
У суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 пояснив про обставини ДТП, внаслідок яких він отримав тілесні ушкодження. На місці ДТП, до моменту коли його забрали в лікарню, працівників поліції не бачив. Вказав, що перебував в лікарні 10 днів. За цей час ОСОБА_7 до нього не приходив, документів в лікарні він ніяких не підписував. Коли вийшов з лікарні отримав повідомлення про виклик до суд для розгляду справи. В суді вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав частково. Про підробку документів дізнався після отримання матеріалів про відшкодування шкоди.
Окрім того винуватість ОСОБА_7 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 , який в суді першої інстанції пояснив, що про обставини та механізм ДТП він дізнався зі слів ОСОБА_10 , який є його колегою по роботі. Він знаходився на місці ДТП, коли ОСОБА_9 вже був відсутній. По приїзду працівники поліції, одним з яких був ОСОБА_7 , склали план - схему місця ДТП, де він та ще один понятий, а саме ОСОБА_13 розписалися. Працівник поліції відібрав пояснення у ОСОБА_10 . Також працівником поліції складався протокол про адміністративне правопорушення наче на ОСОБА_9 , але точно не пам'ятає. Чи вручалися якісь документи ОСОБА_9 йому не відомо. Після складання документів працівники поліції поїхали. З його сторони зауважень щодо складання матеріалів ДТП не було.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 надав збіжні показання зі свідком ОСОБА_12 . Також зазначив, що після виклику поліції приїхав ОСОБА_7 з напарником, які робили заміри, складали план схему, яку він підписував. Крім план схеми місця ДТП складався протокол про адміністративне правопорушення, хто саме його складав не пам'ятає. ОСОБА_9 при складанні документів не було.
Свідок ОСОБА_14 у суді першої інстанції пояснила, що ОСОБА_9 є її братом. Після ДТП на протязі всього часу перебування в лікарні потерпілого, вона приходила до того. ОСОБА_7 не бачила. Про складання протоколу про адміністративне правопорушення їй нічого не відомо.
Будь-яких даних, які б спростовували показання потерпілого, зазначених свідків, та вказували, що вони обумовлюють обвинуваченого, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Також судом першої інстанції досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку, які суд першої інстанції взяв до уваги.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 05.07.2016 вбачається, що його було складеного інспектором Жашківського ДПП м-р поліції ОСОБА_7 .
Згідно з постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 03.08.2016, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Поясненнями ОСОБА_9 по суті ДТП від 05.07.2016, на яких є його особистий підпис.
Згідно з інформацією Жашківської ЦРЛ від 10.03.2017 № 01-01-11/324 ОСОБА_9 , лікувався в Жашківській ЦРЛ у відділенні загальної хірургії з 03.07.2016 по 13.07.2016 з діагнозом: множинні забійно-осадненні рани правої верхньої та правої нижньої кінцівок. Забій м'яких тканин правої стопи.
Відповідно до історією хвороби ОСОБА_9 за № 3506 в період з 03.07.2016 по 13.07.2016 перебував на лікуванні.
Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 394/1163-1165//17-23 від 12.10.2017: підписи від імені ОСОБА_9 в графі «Підпис особи, ознайомленої з місцем, часом розгляду справи та якій роз'яснено її права і обов'язки»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» та «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 217834 від 05.07.2016 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів.
Підписи від імені ОСОБА_9 в графі «ст. 63 Конституції України мені роз'яснено і зрозуміло» та після рукописного тексту «З моїх слів записано вірно» пояснення від 05.07.2016 та чи не виконані дані підписи з будь-якою попередньою підготовкою, або за допомогою технічних засобів?» виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів.
Відповісти на питання: «Чи виконаний підпис в графі «ст. 63 Конституції України мені роз'яснено і зрозуміло» в поясненні від імені ОСОБА_9 від 05.07.2016 ОСОБА_9 .?», «Чи виконаний підпис біля тексту «З моїх слів записано вірно» в пояснені від імені ОСОБА_9 від 05.07.2016 ОСОБА_9 .?» «Чи виконаний підпис в графі «Підпис особи, ознайомленої з місцем, часом розгляду справи та якій роз'яснено її права та обов'язки», «Чи виконаний підпис в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», Чи виконаний підпис в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», «Чи виконаний напис «Згоден» в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП1 № 217834 від 05.07.2016 не видалося можливим.
Рукописний текст напис «З моїх слів записано вірно» в поясненні від імені ОСОБА_9 від 05.07.2016 виконаний не ОСОБА_9 .
Згідно з висновком експерта за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 42/657/658/18-23 від 03.07.2018: підпис від імені ОСОБА_9 в протоколі про адміністративне правопорушення АП1 № 217834 від 05.07.2016, в графі «Підпис особи, ознайомленої з місцем, часом розгляду справи ті якій роз'яснено її права та обов'язки», а також в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», Запис «Згоден» в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», підпис в поясненні від імені ОСОБА_9 від 05.07.2016 в графі «ст. 63 Конституції України мені роз'яснено і зрозуміло», підпис в поясненні від імені ОСОБА_9 від 05.07.2016 після рукописного тексту «З моїх слів записано вірно», напис «З моїх слів записано вірно» в поясненні від імені ОСОБА_9 від 05.07.2016 виконаний ОСОБА_7 .
Цією ж експертизою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Підпис посадової особи, яка склала протокол» протоколу про адміністративне правопорушення АП1 № 217834 від 05.07.2016 виконаний кульковою ручкою без будь-якої попередньої підготовки, або за допомогою технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_7 в протоколі про адміністративне правопорушення АП1 № 217834 від 05.07.2016, в графі «Підпис посадової особи, яка склала протокол» виконаний ОСОБА_7 Рукописний текст в протоколі про адміністративне правопорушення АП1 № 217834 від 05.07.2016, рукописний текст в поясненні від імені ОСОБА_9 від 05.07.2016 виконаний ОСОБА_7 .
Колегія суддів вважає, що висновки зазначених експертиз відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованими та досвідченими експертами, на підставі наданих їм матеріалів.
Апеляційним судом не встановлено підстав вважати висновки експертів необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в їх правильності.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки з показань потерпілого, наведених свідків, що ОСОБА_9 не підписував відповідний протокол про адміністративне правопорушення та жодних записів в ньому не робив.
Водночас, у суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 , пояснив, що 03.07.2016 був учасником ДТП. Внаслідок ДТП мотоцикл ОСОБА_9 та його автомобіль отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_9 отримав тілесні пошкодження після чого його забрали у лікарню. Працівниками поліції на місці були складені адміністративні документи: план схема місця ДТП, протокол огляду автомобіля, відібрано від нього пояснення. Після ДТП, на другий день він разом з ОСОБА_7 поїхали в лікарню, де в коридорі складався протокол. ОСОБА_9 розписувався в протоколі особисто. У ОСОБА_9 була побита та перев'язана права рука. Під час підпису ОСОБА_9 у документах були присутні ОСОБА_7 , його мати та сестра ОСОБА_9 . До лікарні він прийшов для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_9 . Під час розгляду в суді адміністративних матеріалів мова про достовірність підписів не йшла.
Оцінуючи ці показання, апеляцій суд враховую мету та мотив вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, котра, попри позицію сторони захисту, була встановлена обвинуваченням: з метою притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності, в інтересах ОСОБА_10 .
З наведеного випливає, що ОСОБА_10 , котрий підтвердив, що ОСОБА_9 особисто підписував вказаний протокол про адміністративне правопорушення, може бути заінтересований в результатах розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , котрий, внісши до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, діяв в інтересах вказаного свідка.
Колегія суддів переконана, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримано стандарт доведення поза розумним сумнівом, оскільки сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений ОСОБА_7 є винним у його вчиненні. Отже немає обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, також відсутня реальна можливість іншої версії інкримінованих подій.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_7 , через те що версія сторони захисту була спростована фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
На переконання колегії суддів, є непереконливими й доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо порушення права на захист під час його допиту, як підозрюваного, як на окрему підставі для скасування вироку суду, адже це не перешкодило та не могло перешкодити суду ухвалити обґрунтований та законний вирок.
Відповідно до ст. 52 КПК в цьому кримінальному провадженні участь захисника під час вручення підозри є необов'язковою. Водночас, після призначення захисника, стороною захисту не було оскаржено вручення підозри обвинуваченому з підстав її незаконного вручення чи порушення права підозрюваного на захист.
Докази, на підставі, яких суд прийшов до переконання про доведеності винуватості обвинуваченого, були отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
У матеріалах кримінального провадженні відсутності відомості, що такі докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема, порушення права особи на захист.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого є необґрунтованою, а її доводи - надуманими.
Колегія суддів погоджується із рішенням судом першої інстанції про залишення без задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 та вважає доводи його апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Водночас, суд першої інстанції належним чином проаналізував питання щодо цивільного позову та обґрунтувавши відмову в його задоволенні вказав, що підроблення підпису ОСОБА_9 у протоколі та в поясненнях не перебуває у причинному зв'язку із настанням ДТП, визнанням його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, та в подальшому стягнення з нього завданих збитків внаслідок ДТП. Витрати, які пов'язані з відшкодуванням шкоди завданої внаслідок ДТП, ОСОБА_9 поніс внаслідок власної вини, тобто правомірно на підставі рішень суду, які набрали законної сили.
Також апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди, яку потерпілий ОСОБА_9 просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області на його користь.
Відповідно до приписів ст.ст. 23, 1167 ЦК підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з таких елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження дії ОСОБА_7 не перебувають у причинному зв'язку з матеріальною шкодою, що була завдана ОСОБА_9 внаслідок вчиненого ним адміністративного правопорушення.
За відсутності даних про незаконне притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності чи неправомірного стягнення з нього матеріальної шкоди внаслідок ДТП, посилання потерпілого на його душевні страждання через це є безпідставними.
Щодо порядку виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_9 матеріальної шкоди у зв'язку з відновлення транспортного засобу через ДТП, до якого він був причетний, а саме відкриття виконавчого провадження, накладення арешту, то це не пов'язується з діями ОСОБА_7 щодо підроблення ним протоколу про адміністративного правопорушення.
Отже, приниження, сором в ході спілкування ОСОБА_9 з представниками виконавчої служби, як це ним зазначено в позовній заяві, в ході виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, є наслідком виключно його дій, а не через вчинене обвинуваченим кримінального правопорушення.
Щодо стягнення з Державної казначейської служби України витрат потерпілого ОСОБА_9 на правничу допомогу, то суд першої інстанції обґрунтовано з посиланням на ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, вказав, що казначейська служба не є стороною кримінального провадження, а тому покладення на Державний бюджет України відшкодування судових витрат суперечить цивільному процесуальному законодавству.
Апеляційний суд додатково відзначає, що ст. 124 КПК передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Утім потерпілий просив стягнути судові витрати з іншої особи, за відсутності для цього правових підстав.
Доводи апеляційної скарги щодо не вирішення питання про заміну відповідача з ГУ Державного казначейської служби України у Черкаській області на Державну казначейську служби України не впливають на правильність висновків суду про відмову у задоволенні позову.
Вирок в частині призначення покарання та звільнення від його відбування апелянтами не оскаржувався.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 , залишити без задоволення, Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2023 року, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4