06 червня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/5071/24
Провадження № 22-ц/4815/595/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кисельової Мирослави Ігорівни на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, поданою представником позивача адвокатом Кисельовою М.І., в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , а саме: продавати, перереєстровувати, дарувати, надавати у заставу та поруку, вносити на баланс ТОВ, підприємств, установ інших форм власності.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення покликається на те, що в провадженні суду перебуватиме судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про скасування договору купівлі-продажу домоволодіння у складі житлового будинку, літньої кухні та прибудинкових споруд, встановлення порядку користування останнім. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2021 року у справі № 569/7529/20 зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у проживанні в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . 12 вересня 2023 року ОСОБА_3 продав (відчужив) спірний об'єкт нерухомості ОСОБА_2 , чим порушив законні права та інтереси ОСОБА_1 , яка має право законно проживати у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Після набуття права власності на спірний об'єкт нерухомості ОСОБА_2 неодноразово звертався до ОСОБА_1 із вимогою звільнити спірний житловий будинок та сплатити на його користь недоотримані доходи. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заборона вчиняти певні дії є тимчасовим заходом, який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. Відтак, саме такий спосіб забезпечення позову не порушує права власності нинішнього власника спірного майна, тобто відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кисельова М.І., посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви щодо забезпечення позову.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відзивах на апеляційну скаргу заперечують щодо задоволення апеляційної скарги, вважають ухвалу суду законною та обґрунтованою, просять залишити її без змін.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи заяву про забезпечення позову відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту та заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна. За змістом заяви, власник спірного нерухомого майна вчиняє дії щодо виселення заявниці з житлового будинку, а не щодо відчуження ним об'єкта нерухомості, а позов, з яким заявниця має намір звернутися до суду, не містить вимог майнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Статтею 151 ЦПК України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову, відповідно до якої заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (частина 6 статті 151 ЦПК України).
Частиною 10 статті 153 ЦПК України встановлено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З аналізу вищенаведених норм убачається що заява про забезпечення позову може бути повернута лише на підставі її невідповідності вимогам щодо форми і змісту, які викладені у ч. 1 ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A № 253-В).
Із змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона містить достатню інформацію щодо предмета забезпечення позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову відповідно вимог до змісту і форми передбачених ст. 151 ЦПК України.
При цьому слід також виходити з того, що відповідно до частин 3, 4 статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Таким чином, достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування не можуть бути предметом перевірки суду на стадії прийняття заяви про забезпечення доказів і підлягають дослідженню під час вирішення її по суті.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підстави для ухвалення апеляційним судом нового судового рішення відсутні, адже заява про забезпечення позову по суті судом першої інстанції не розглядалась.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 379 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кисельової Мирослави Ігорівни задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий: Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.