06 червня 2024 року
м. Рівне
Справа № 565/1132/22
Провадження № 22-ц/4815/446/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
заявник (боржник): ОСОБА_1 ,
стягувач: ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Волощук П.С. на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року, постановлену в складі судді Бренчук Г.В ., повний текст судового рішення виготовлено 07 лютого 2024 року у справі № 565/1132/22
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання
Заява мотивована тим, що за рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2022 року у справі №565/1132/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 23 вересня 2022 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 річного віку. 15 березня 2023 року старшим державним виконавцем Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №565/1132/22, виданого 09 березня 2023 року.
З 10 травня 2023 року до 01 лютого 2024 року ОСОБА_3 надано академічну відпустку у зв'язку з сімейними обставинами, однак стягувач продовжує отримувати аліменти.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 в період з 10 травня 2023 року до 01 лютого 2024 року не навчається, навчальну програму не виконує, освіту не здобуває, заявник вважає, що відпали підстави для стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дитини за рішенням суду у справі №565/1132/22 від 25 жовтня 2022 року, а виконавчий лист виданий на примусове виконання вказаного судового рішення є таким, що не підлягає виконанню в період з 10 травня 2023 року до 01 лютого 2024 року.
Просив суд визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року заяву боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову, якою його заяву задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував положення ч.2 стаття 199 СК України, оскільки повнолітній син припинив навчання у зв'язку із академічною відпусткою з власної волі та не бере безпосередню участь у навчальному процесі. Покликається на правові висновки Верховного суду з аналогічних правовідносин.
У відзиві на апеляційну скаргу стягувач вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає указаним нормам чинного законодавства.
Встановлено, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2022 року у справі №565/1132/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 23 вересня 2022 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 річного віку.
На виконання зазначеного рішення Кузнецовський міський суд Рівненської області 09 березня 2023 року видав виконавчий лист №565/1132/22.
15 березня 2023 року старшим державним виконавцем Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №565/1132/22, виданого 09 березня 2023 року.
Згідно з довідкою Національного університету «Львівська політехніка» від №468 від 16 січня 2024 року ОСОБА_3 є студентом другого курсу денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Інституту енергетики та систем керування Національного університету «Львівська політехніка» четвертого рівня акредитації і закінчує навчання у червні 2026 року.
Наказом №1674-4-08 від 10 травня 2023 року проректора Національного університету «Львівська політехніка» Тригубі А.А. з 10 травня 2023 року до 01 лютого 2024 року надано академічну відпустку у зв'язку з сімейними обставинами.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України 2004 року однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, під іншими причинами, про які йдеться в частині другій статті 432 ЦПК України, належить розуміти не припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а наприклад, коли в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Наведені в ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №2-3558/2010 дійшов висновку про те, що на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Частиною 2 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку.
Відповідно до положення «Про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки» затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №134 від 07.02.2024 року - переривання навчання здобувачів вищої освіти здійснюється шляхом надання їм академічної відпустки. Такі особи не відраховуються з числа здобувачів вищої освіти.
Убачається, що заявник, як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню посилається на те, що ОСОБА_3 в період з 10 травня 2023 року до 01 лютого 2024 року не навчається, навчальну програму не виконує, освіту не здобуває, а тому у нього відсутній обов'язок сплачувати аліменти.
За змістом ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Таким чином, правило частини другої статті 199 СК України виключно охоплює випадки припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання. Крім того, законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі.
Отже, переривання навчання на певний період не може вказувати на його припинення у розумінні частини другої статті 199 СК України та не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України.
Боржник не довів, що настали обставини, з якими суд пов'язував припинення стягнення з боржника на користь стягувача аліментних платежів, зокрема припинення (завершення) навчання повнолітнім сином, що свідчило б про втрату права сина на утримання батьком та відповідало б змісту частини другої статті 199 СК України.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що передбачені положенням ч. 2 ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - відсутні.
Суд першої інстанції належно оцінив наявні в матеріалах справи докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін, оскільки постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Волощук П.С. залишити без задоволення.
Ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 06 червня 2024 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.