06 червня 2024 року
м. Рівне
Справа № 564/3147/19
Провадження № 22-ц/4815/411/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, про скасування запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та визнання права власності на житловий будинок, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна за законом,
В листопаді 2019 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 13 травня 2019 року приватним нотаріусом Скоропад В.В., за спадковою справою №150/2018, зареєстроване в реєстрі №1274, що видане на спадкове майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , скасувати відповідний запис про право власності № 31522899 на житловий будинок з надвірними будівлями, державна реєстрація якого проведена 13 травня 2019 року та визнати право власності на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 на належних спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їхній батько ОСОБА_4 , який на день смерті був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 , на момент смерті ОСОБА_4 був єдиним власником вказаного житлового будинку. На момент смерті в спадкодавця було двоє дітей: неповнолітній 16-річний ОСОБА_2 , та мололітній 13-річний ОСОБА_2 (позивачі по справі). 12 листопада 2019 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Скоропад В.В. для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, однак 21.11.2019 року позивачі отримали відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що право на спадщину вже оформлено на іншу особу. Зокрема видано свідоцтво про право на спадщину за законом №1274 для ОСОБА_1 (відповідачка по справі), рідної сестри спадкодавця. Право власності згідно свідоцтва було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом № 31522899. Відповідачка ОСОБА_1 не повідомила або приховала при зверненні до нотаріуса факт наявності у спадкодавця на час відкриття спадщини дітей, один з яких був неповнолітнім, а другий малолітнім.
В грудні 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 право на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути із відповідачів понесені судові витрати по справі.
В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 був збудований її батьками і належав їм на праві власності. У погосподарській книзі власником значився її батько ОСОБА_5 , якого вона доглядала до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), поховала і фактично вступила в управління та користування спадковим майном, до складу якого входить і спірне будинковолодіння. Батько позивачки - ОСОБА_5 проживав у вказаному будинку сам, хоча брат позивачки - ОСОБА_4 , і був прописаний (зареєстрований) за вказаною адресою. Починаючи з 2006 року ОСОБА_5 захворів на рак, у зв'язку з чим потребував постійної сторонньої допомоги. Увесь цей час саме позивачка доглядала за батьком, придбавала ліки, продукти харчування, готувала їсти, прибирала по будинку та виконували інші хатні роботи, а також виконувала роботу на присадибній ділянці та по домогосподарству в цілому. В цей час брат позивачки - ОСОБА_4 , проживав із своєю співмешканкою ОСОБА_6 у м. Костопіль в її квартирі. А тому він фактично був лише прописаний (зареєстрований) за вказаною адресою разом із батьком, тоді як фактично проживав в іншому місці. Після смерті батька позивачка як спадкоємиця першої черги фактично спадщину прийняла, оскільки вступила у володіння (управління) зазначеним спадковим майном (будинковолодінням), а саме: всі документи по будинку та ключі знаходилися в неї; ремонт, прибирання та утримання будинку і прибудинкової території проводилися також позивачкою; нею оплачувалися комунальні послуги. Пізніше, приблизно через рік після смерті батька, брат позивачки - ОСОБА_4 , переїхав проживати разом із своєю співмешканкою ОСОБА_7 з ОСОБА_8 до будинку батька в с. Борщівка, в якому вони проживали до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому, на час відкриття спадщини позивачка постійно проживала разом зі спадкодавцем, але у визначений законом строк не звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину. У відповідності із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 змінила прізвище на ОСОБА_10 . Тому позивачка є спадкоємцем першої черги по закону разом з братом ОСОБА_4 . Рішенням Костопільського районного суду від 05.03.2019 року по справі №564/234/19 за позовом ОСОБА_1 до Малолюбашнської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини судом встановлено, що позивач помилково вважала, що оскільки здійснює догляд за зазначеним житловим будинком та надвірними будівлями і відкрито користується цими будівлями та присадибною земельною ділянкою, є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька і брата, то зможе у будь-який час оформити на себе спадкове майно. Тому просить суд, зустрічну позовну заяву задовольнити.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, про скасування запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та визнання права власності на житловий будинок - задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 13 травня 2019 року приватним нотаріусом Скоропад Валентиною Володимирівною за спадковою справою №150/2018, зареєстроване в реєстрі №1274, що видане ОСОБА_1 на спадкове майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 31522899 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , державна реєстрація якого проведена 13 травня 2019 року.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_2 право власності на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , 1536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Відмовлено в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна за законом.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та у частині задоволення первісного позову щодо визнання за позивачами права власності на 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення в оскарженій частині та постановити нове, яким задовольнити зустрічний позов.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після смерті батька ОСОБА_5 27.11.2007 року, брат ОСОБА_4 з ним разом не проживав, хоча був зареєстрований, за батьком не доглядав, хоча батько потребував постійного догляду через хворобу. Саме ОСОБА_1 доглядала за батьком та за будинковолодінням.
Після смерті батька саме ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги фактично прийняла спадщину, оскільки вступила у володіння (управління) спадковим майном (житловим будинком з надвірними будівлями), а саме: всі документи по будинку та ключі знаходилися в неї, нею оплачувалися комунальні послуги; здійснювався ремонт прибирання та утримання будинку та присадибної ділянки.
Судом не взято до уваги, що після смерті батька ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину, оскільки проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Крім того, не надано оцінки рішенню Костопільського районного суду від 05.03.2019 року у справі №564/234/19 за позовом ОСОБА_1 до Малолюбашанської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у якому встановлено, що "… позивач помилково вважала, що оскільки здійснює догляд за зазначеним житловим будинком та надвірними будівлями і відкрито користується цими будівлями та присадибною земельною ділянкою, є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька і брата, то зможе у будь-який час оформити на себе спадкове майно."
ОСОБА_1 як і її покійний брат ОСОБА_4 протягом встановленого 6-місячного строку після смерті батька ОСОБА_5 не зверталися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини чи відмови у прийнятті спадщини. Таку спадкову справу №65275373 після смерті ОСОБА_5 було заведено за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Скоропад В.В., що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №58836625 від 20.12.2019 року.
Відтак вважає, що факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_5 підтверджується документально, тому вона має право на 1/2 частки спірного будинковолодіння, а іншу 1/2 частку належить розділити між позивачами.
ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, заперечують викладені апелянтом доводи, просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення місцевого суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
На момент смерті в спадкодавця було двоє неповнолітніх дітей (позивачі по справі) 16-річний ОСОБА_2 , 13-річний ОСОБА_2 , які є за законом спадкоємцями першої черги.
12 листопада 2019 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса з заявою про прийняття та видачі свідоцтва на спадщину після померлого батька ОСОБА_4 .
З постанови приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 15.11.2019 року, вбачається, що позивачам не може бути видано свідоцтво про право на спадщину позивачам після смерті їх батька ОСОБА_4 , так як відповідно до поданих документів та заяви від 13.05.2019 року на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Слід зауважити, що ОСОБА_1 до успадкованого нею майна після смерті її брата ОСОБА_4 є спадкоємцем другої черги.
Крім того, з даної постанови вбачається, що на день відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 - діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не досягли 18-ти річного віку, а отже відповідно до ст. 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину.
З рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05.03.2019 року вбачається, відповідачці ОСОБА_1 , визначено додатковий строк тривалістю один місяць для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З свідоцтва про право на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Скоропад В.В. від 13.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належав батьку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі на житлове приміщення, житловий будинок, інші споруди, є набуття самим спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Частиною другою статті 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем визначені у частинах третій, четвертій статті 1268 України, де зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Звертаючись із зустрічним позовом ОСОБА_1 вказувала, що фактично спадщину прийняла оскільки вступила у володіння (управління) спірним будинковолодінням.
Місцевий суд правильно врахував, що згідно листа Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” передбачено, що при вирішенні спорів про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини судам слід звертати увагу на час відкриття спадщини та дію актів цивільного законодавства відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Судам необхідно розмежовувати пропуск строку для прийняття спадщини, прийняття спадщини особами, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (ст. 549 ЦК УРСР). Якщо спадщина відкрилась після 01 січня 2004 року, суди не повинні задовольняти вимоги про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном або задовольняти позови про визнання права власності на спадкове майно із зазначених підстав.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, про застосування ЦК України, який не передбачає прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном.
Крім того, у частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з довідки виконкому Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 25.09.2018 року №1423/01 ОСОБА_5 на до моменту смерті проживав та перебував на реєстраційному обліку разом із сином - ОСОБА_4 (т.1 а.с. 58).
В матеріалах спадкової справи №150/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 долучена довідка про склад спадкоємців №337/02-14 від 22.04.2019 року адресована ОСОБА_1 згідно якої спадщину після смерті батька ОСОБА_12 .. спадщину прийняв його син ОСОБА_4 , який є єдиним спадкоємцем (аркуш спадкової справи 27)
У рішенні Костопільського районного суду Рівненської області по справі №564/234/19, на яку посилається апелянт, також зазначено, що позивач ( ОСОБА_1 ) після смерті батька спадщину не прийняла, так як вважала, що оскільки її брат постійно проживав з батьком на день його смерті, то відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України він вважався таким, що прийняв спадщину (т.1 а.с. 66 зворот).
Отже, матеріалами справи спростовується твердження апелянта, що вона прийняла спадщину, оскільки доглядала за батьком ОСОБА_5 і його будинковолодінням, а факт її проживання, навпаки, доказового підтвердження не знайшов.
Крім того, слід зауважити, що звертаючись з заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_4 та з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 уникнула згадувань про наявність інших спадкоємців, зокрема першої черги, які наразі є позивачами за первісним позовом та не заперечувала щодо факту спадкування ОСОБА_4 майна їх батька ОСОБА_5 , а така поведінка є суперечливою та недобросовісною.
Посилання апелянта ОСОБА_1 , що її покійний брат ОСОБА_4 хоч і був зареєстрований з батьком на час його смерті, однак за ним не доглядав та не проживав, а це робила вона, є безпідставним. На час відкриття спадщини після смерті їх батька спадкодавця ОСОБА_5 , та за життя брата ОСОБА_4 вона до суду з вимогами про усунення брата від спадкування спірного домоволодіння з зазначених підстав не зверталась, а натомість, як слідує з матеріалів справи визнавала його спадкоємцем. Відповідно спадкоємцями ОСОБА_4 на час його смерті в обов'язковому порядку були його неповнолітні діти, тобто позивачі в справі, а не ОСОБА_1 ..
Таким чином встановивши, що ОСОБА_2 , ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті їхнього батька ОСОБА_4 в силу вимог частини 4 статті 1268 ЦК України, оскільки не були повнолітніми, а ОСОБА_1 не мала права на спадкування вищевказаного майна, яке залишилося після смерті її брата ОСОБА_4 , оскільки вона відповідно до ч.2 ст. 1262 ЦК України відноситься до другої черги спадкоємців, прийшов до правильного висновку про повне задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного.
У зв'язку з викладеним колегія судді дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення місцевого суду без змін, як законного та обґрунтованого.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 06 червня 2024 року.
Головуючий: Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.