Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2927/23 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.
Категорія 68 Доповідач Павицька Т. М.
05 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №274/2927/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання шлюбу недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. в м. Бердичеві,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом у якому просила визнати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 07.12.2018 Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №417 недійсним. Позов обґрунтовано тим, що з травня 2020 вона спільно проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 у м. Новоград-Волинський Житомирської області (після перейменування - м. Звягель). 08 лютого 2023 року Звягельським районним ТЦК у сповіщенні сім'ї за № 11 її було повідомлено про те, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Донецької області в ході проходження військової служби, захищаючи волю та незалежність України. Вона здійснила поховання ОСОБА_4 14.02.2023 на кладовищі на території Бистрицького старостинського округу Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області. У травні 2023 звернулась до військової частини НОМЕР_1 з приводу виплати грошового забезпечення загиблого та виплат пов'язаних із проведенням поховань, однак отримала відмову від 05.05.2023 за № 5603 у зв'язку з тим, що до військової частини звернулась інша особа, яка вважає себе дружиною загиблого - ОСОБА_2 . Вказувала, що ОСОБА_4 мав за життя зареєстрований шлюб з ОСОБА_2 , однак він був укладений у зв'язку з потребою у зміні прізвища та без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. ОСОБА_4 у 2018 році мав потребу у зміні прізвища (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) у зв'язку з чим, звернувся до ОСОБА_2 , яка на той час ніде не працювала, зловживала спиртними напоями. Зареєструвавши шлюб з відповідачем, з 2018 року ОСОБА_4 жодного дня не проживав спільно з ОСОБА_2 , постійно проживав в м. Звягель до введення воєнного стану в лютому 2022 року, відносин з ОСОБА_2 не підтримував, спільного побуту чи інших прав та обов'язків характерних для подружжя не мав. Сукупність зазначених обставин свідчить про обґрунтованість висновків про те, що у ОСОБА_4 не було реального наміру створити сім'ю з ОСОБА_2 , проживати з нею разом, набути права та обов'язки подружжя, дбати про добробут, здоров'я та моральний стан один одного, а тому шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є фіктивним.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування доводі апеляційної скарги зазначає, що судове рішення не є законним та обґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, судом першої інстанції не враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. ОСОБА_4 , провівши реєстрацію шлюбу з відповідачем, жодного дня не проживав спільно з ОСОБА_2 , постійно проживав в м. Звягель з 2020 року і до введення воєнного стану в Україні в лютому 2022 року. ОСОБА_4 з ОСОБА_2 не мали намір створювати сім'ю при укладенні шлюбу, подружніх відносин не мали, що було підтверджено показами свідків та документами з приводу фактичного місця проживання ОСОБА_4 . Сам ОСОБА_4 при мобілізації до лав ЗСУ вказав саме позивача своєю дружиною, оскільки не вважав шлюбом ті відносини, які були між ним і відповідачкою. Позивач надав суду переконливі докази відсутності мети укладення шлюбу з ОСОБА_2 у загиблого ОСОБА_4 . Саме відповідач маючи можливість і знаючи про судові засідання, усвідомлюючи відсутність шлюбних відносин з ОСОБА_4 та відсутність в останнього мети укласти з нею шлюб, жодного разу не з'явилась в судові засідання та не надала жодних пояснень з приводу наведених у позові обставин. Тобто, послідовна недобросовісна поведінка відповідача переконливо свідчить про фіктивність оскаржуваного шлюбу. З даного приводу, суду були подані докази дійсного характеру відносин між відповідачкою та ОСОБА_4 , допитано свідків, які підтвердили дані обставини. Судом першої інстанції залишено поза увагою процесуальну поведінку відповідача, який не навів жодних пояснень з приводу заявленого позову, та наданих позивачем доказів не спростував.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 уклали шлюб 07.12.2018, який було зареєстровано Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 417, згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Згідно довідки № 1204 від 11.04.2023, виданої Бистицьким старостинським округом Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_4 захоронений на місцевому кладовищі вул. Ватутіна с.Бистрик 14.02.2023. ОСОБА_1 - цивільна дружина покійного ОСОБА_4 була присутня на похованні та приймала участь у похованні полеглого воїна.
Згідно довідки № 11 від 09.03.2021, виданої Семенівською сільською радою Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72293639, після смерті ОСОБА_4 . Бердичівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №70583677 (номер справи у нотаріуса 129/2023).
Відповідно до копії сповіщення № 11, виданої 08.02.2023 за № 629 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_1 , останню повідомлено про смерть її чоловіка, штаб-сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу н.п. Червона Гора Донецької області. Сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги, пільг) в установленому законом порядку.
Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов № 193 від 18.04.2023, складеного представником Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград - Волинської міської ради, ОСОБА_1 , сімейний стан: вдова, зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживав зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_1 та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 . Про цей факт свідчать сусіди: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
З копії повідомлення № 5603 від 05.05.2023, виданого т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_1 , на звернення щодо виплати грошового забезпечення за час військової служби у в/ч НОМЕР_1 , яке належить загиблому штаб-сержанту ОСОБА_4 та виплат, пов'язаних із проведенням поховань, вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви, оскільки не надано підтверджуючих документів, які встановлюють факт, що вона є дружиною загиблого. Також повідомлено, що до військової частини звернулась інша особа, яка вважає себе дружиною загиблого.
В обґрунтування позовних вимог про визнання шлюбу недійсним, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_2 у зв'язку з потребою у зміні прізвища та без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Провівши реєстраціє шлюбу з відповідачем, з 2018 року ОСОБА_4 жодного дня не проживав з ОСОБА_2 , не підтримував з нею відносин, спільного побуту чи інших прав та обов'язків характерних для подружжя не мав.
Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За статтею 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Згідно статті 38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року у пункті 13 постанови № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).
У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 41 СК України).
Статтею 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.
Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації (ст. 44 СК України). Недійсний шлюб (ст. 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України (ч. 1 ст. 45 СК України).
Матеріали справи свідчать, що після смерті ОСОБА_4 законність його шлюбу, що був зареєстрований між ним та ОСОБА_2 оспорює ОСОБА_1 , яка посилається на те, що вона проживала з ним в фактичних шлюбних відносинах.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , без їх реального наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Посилання позивача на тривале не проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу та поховання ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за власний рахунок не вказує на фіктивність укладеного між ОСОБА_4 з ОСОБА_2 шлюбу.
Процесуальна поведінка ОСОБА_11 , а саме те, що вона не з'явилася в судові засідання до суду першої інстанції та не надала жодних пояснень з приводу наведених у позові обставин також не вказує на фіктивність укладеного шлюбу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, тому колегією суддів відхилені.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 06 червня 2024 року.
Головуючий
Судді