Справа № 761/20939/24
Провадження № 2-з/761/411/2024
06 червня 2024 року суддя Шевченківський районний суд міста Києва Осаулов А.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Даниліва М.М. про забезпечення позову до пред'явлення позову до ТОВ «Рейтарське» про зобов'язання вчинити дії,
У червні 2023 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Даниліва М.М. про забезпечення позову до пред'явлення позову до ТОВ «Рейтарське» про зобов'язання вчинити дії, в якій просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейтарське" (ідентифікаційний код юридичної особи 35575000) виконувати (здійснювати, проводити) будь-які роботи, які передбачають пошкодження, руйнування (як повністю, так і частково) чи знищення майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2361551780000.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 як носій української національної пам'яті та мешканець територіальної громади міста Києва має намір звернутися до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтарське", про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення та відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення, а саме - Будинку Київського повітового земства, в якому з 1917 по 1918 рр. проживав і працював відомий український громадсько-політичний державний діяч і письменник ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.), по АДРЕСА_1 , вид об'єкта культурної спадщини: пам'ятка історії.
Звертає увагу, що наказом № 416/0/16-11 від 06.06.2011 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку історії було протиправно занесено лише частину Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А, тоді як, зокрема, літ. А' Будинку Київського повітового земства визнано такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. З 2011 р. літ. А' Будинку Київського повітового земства була позбавлена державної охорони як пам'ятка історії. У травні 2023 р. ТОВ "Рейтарське" розпочало роботи з демонтажу (фактично - з наміром знищення) частини Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А' по АДРЕСА_1 . Вказаний наказ № 416/0/16-11 від 06.06.2011, на думку заявника, є нікчемним з моменту його видачі, на підставі якого літ. А' Будинку Київського повітового земства була позбавлена державної охорони як пам'ятка історії, а ТОВ "Рейтарське" в свою чергу здійснювало та продовжує здійснювати будівельні роботи по знищенню цієї Пам'ятки.
Заявник вважає, що дії ТОВ "Рейтарське" необхідно характеризувати як пошкодження об'єкта культурної спадщини - пам'ятки місцевого значення Будинку Київського повітового земства, якій, у свою чергу, наразі загрожує небезпека руйнування чи знищення. Заявник вважає, що лише відновлення частини Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А' згідно з новим проектом реставрації, який враховуватиме наявність у Будинку Київського повітового земства статусу пам'ятки історії згідно з Рішенням № 1102 від 04.08.1980, дозволить відновити право Заявника на збереження національної, культурної самобутності, права брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом. Вважає, що за відсутності вжитих заходів забезпечення позову, ТОВ "Рейтарське" може безперешкодно продовжувати виконувати (здійснювати, проводити) роботи щодо літ. А' Будинку Київського повітового земства, що призведуть до вилучення Будинку Київського повітового земства з Державного реєстру нерухомих пам'яток України у зв'язку із його руйнуванням та втратою ним предмету охорони, та неможливості занесення Будинку Київського повітового земства до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та визнання його пам'яткою історії. Заявник зазначає, що за відсутності заходу забезпечення позову, про вжиття якого просить Заявник у цій заяві про забезпечення, у ТОВ "Рейтарське" будуть наявні всі реальні можливості демонтувати, а по факту - знищити (зруйнувати) літ. А' Будинку Київського повітового земства, що унеможливить захист права Заявника на збереження національної, культурної самобутності, права брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, навіть у разі задоволення позову.
Вказане стало підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Згідно з ст. 153 ч.1, 3, 4 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Суд вважає можливим розглянути заяву без повідомлення учасників справи, оскільки виняткових випадків для її розгляду з викликом сторін не вбачається.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч.3 ЦПК України).
За змістом ст.ст. 149,150 ЦПК України, вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він планує звернутись до суду.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подання заяви про забезпечення позову зумовлене необхідністю ефективного захисту права заявника, як носія української національної пам'яті та мешканця територіальної громади міста Києва, на збереження національної, культурної самобутності, права брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом.
Між тим, до заяви про забезпечення позову не надано доказів проживання заявника на території м. Києва, тобто не доведено порушення права саме заявника проведенням робіт за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, у відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Суд приймає до уваги, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейтарське".
Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17)
Між тим, обставин можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення заявником не доведено.
Крім того, за умовами ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Із матеріалів заяви вбачається, що позивач просить шляхом забезпечення позову про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення та відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення, а саме - Будинку Київського повітового земства, в якому з 1917 по 1918 рр. проживав і працював відомий український громадсько-політичний державний діяч і письменник ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.), по АДРЕСА_1 фактично ухвалити рішення шляхом заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейтарське" (ідентифікаційний код юридичної особи 35575000) виконувати (здійснювати, проводити) будь-які роботи, які передбачають пошкодження, руйнування (як повністю, так і частково) чи знищення майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2361551780000.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Даниліва М.М. про забезпечення позову до пред'явлення позову до ТОВ «Рейтарське» про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: А.А.Осаулов