Справа № 761/17045/24
Провадження № 1-кс/761/11233/2024
03 червня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю представника власника майна, адвоката - ОСОБА_2 ,
власника майна - ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про часткове скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року, справа № 761/34429/23, провадження №1-кс/761/22340/2023 в рамках кримінального провадження № 12023100000001067 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
На розгляд слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження - заборон накладених в рамках кримінального провадження, № 12023100000001067 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року, справа № 761/34429/23, провадження №1-кс/761/22340/2023, а саме: автомобіль марки «BMW X5», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині заборон розпоряджатись та користуватись вказаним автомобілем.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що станом на дату проведення розгляду клопотання потреба у подальшому збереженні вказаного заходу забезпечення відпала, оскільки органом досудового розслідування проведено усі необхідні слідчі дії. Подальше обмеження права користування власником його майна унеможливлює останнього використовувати автомобіль для особистих потреб.
Представник власника майна та власник майна у судовому засіданні клопотання підтримали з наведених у ньому підстав та просили про його задоволення.
Уповноважена особа органу досудового розслідування, прокурор у кримінальному провадженні, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання не з'явились. Разом з тим, до суду надійшов лист начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ОСОБА_5 про розгляд клопотання за відсутності органу досудового розслідування. Враховуючи позицію викладену у заяві слідчий суддя вважає за можливе розглядати клопотання адвоката про скасування арешту майна без їх участі.
Заслухавши клопотання адвоката, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, накладення арешту на об'єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності суттєвого обмеження власника можливості реалізації ним усієї повноти, тобто усіх складових права власності.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).
Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.
Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
Встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні№12023100000001067 від 15 вересня 2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії серії НОМЕР_2 автомобіль марки «BMW X5», р.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
15.09.2023 автомобіль марки «BMW X5», р.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, про що була винесена відповідна постанова.
При цьому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2023 в межах досудового розслідування кримінального провадження, № 12023100000001067 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2023 року, накладено арешт на вищезгаданий автомобіль із забороною відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним автомобілем., з метою його збереження у якості речового доказу.
У той же час в межах кримінального провадження було проведено усі слідчі дії, зокрема із використанням вказаного транспортного засобу, що було підтверджено листом ОСОБА_6 , що свідчить про часткове усунення обставин, які слугували підставою для накладення арешту та заборон на вказаний транспортний засіб.
Таким чином, враховуючи, що у судовому засіданні власником арештованого майна було доведено відсутність підстав для подальшого застосування накладених заборон на транспортний засіб, що також було підтверджено органом досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність потреби у подальшому обмеженні власника ОСОБА_3 розпоряджатися та користуватися своїм майном, а саме автомобілем марки «BMW X5», р.н. НОМЕР_1 .
Враховуючи наведене, клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_2 про часткове скасування арешту майна у вигляді скасування окремих заборон - слід задовольни.
Керуючись ст. 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий судя,-
Клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про часткове скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року, справа № 761/34429/23, провадження №1-кс/761/22340/2023 в рамках кримінального провадження № 12023100000001067 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, в частині заборон на розпорядження та користування автомобілем марки «BMW X5», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладених ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року, справа № 761/34429/23, провадження №1-кс/761/22340/2023 в рамках кримінального провадження № 12023100000001067 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, однак проти неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1