Справа № 761/8288/24
Провадження № 2/761/6025/2024
06 червня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про відшкодування шкоди, -
04 березня 2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить:
- зобов'язати відповідача визнати, що позивач не має заборгованості станом на 01.02.2024 року та повернути позивачу 1000,00 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1,00 грн.
Вимоги обгрунтовані тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 та споживає електроенергію для побутових потреб за Договором б/н від 15.05.2019 року.
Як зазначає позивач, він щомісячно сплачує за спожиту електроенергію. За показниками лічильника та не має заборгованості. 17.02.2024 року помилково перерахував 1 000,00 грн. на рахунок відповідача та попросив їх повернути вказану суму. Однак відповідач відмовив в поверненні коштів, мотивуючи наявністю боргів.
Привласненням коштів, як зазначає позивач, йому була спричинена матеріальна шкода в розмірі 1 000,00 грн.
Також позивач зазначає, що внаслідок таких дій відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив в розмірі 1 грн.
Ухвалою суду від 07.03.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
26.04.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначає представник, станом на 01.01.2019 року позивач не відмовився від постачання електричної енергії, продовжуючи її споживати, чим підтвердив факт приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальної послуги. ТОВ «Київські енергетичні послуги» проводить нарахування за спожиту електроенергію позивачем відповідно до вимог ПРРНН та ККОЕЕ з урахуванням усіх даних про обсяги спожитої електроенергії, переданих оператором системи розподілу як адміністратором комерційного обліку.
Представник звернув увагу, що на дату подачі відзиву заборгованість позивача становить 4 577,55 грн., що підтверджується довідкою. Позивач жодними доказами не доводить відсутність заборгованості. Надана позивачем таблиця не є доказом відсутності заборгованості. Кошти надійшли на рахунок відповідача з ініціативи позивача за спожиту електричну енергію, а тому в даному випадку помилки не було.
Також представник зазначив, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
Так як відповідач не порушив прав позивача, відсутні підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.
08.05.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених в позовній заяві.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Оцінивши надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Пункт 93 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначає, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Частина 5 статті 2 зазначеного Закону передбачає, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
Згідно із частиною 1 статті 4 вказаного Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частина 4 статті 63 Закону, передбачає, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Як встановлено судом, на підставі договору від 15.06.1995 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач є споживачем послуг з постачання електричної енергії, які надаються відповідачем, що визнано обома сторонами.
При зверненні до суду з позовом, позивач зазначав, що він щомісячно сплачував за отримані послуги згідно з показниками лічильника. Однак суду не надано доказів на підтвердження зазначених обставин. В той же час наданий до суду розрахунок проведених проплат не є належним доказом, враховуючи що відповідач надав довідку про спожиту та оплачену послугу електропостачання за період січень 2019-квітень 2024 року з якого вбачається наявність заборгованості за отримані послуги постачання електроенергії. Надані сторонами розрахунки не співпадають в частині обсягу спожитої електроенергії.
Платіжною інструкцією №0.0.3478854039.1 від 17.02.2024 року позивач сплатив на рахунок відповідача 1 000,00 грн.
Позивач зазначав, що вказана сума ним перерахована помилково, так як заборгованість за надані послуги була відсутня.
Позивач, відразу після здійснення платежу звертався до відповідача із проханням повернути грошові кошти.
Листом від 27.02.2024 року відповідач відмовив в поверненні грошових коштів в зв'язку з наявністю заборгованості.
Пункт 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» дає визначення: помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; надавач платіжних послуг з ініціювання платіжної операції - юридична особа, яка в установленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку отримала право на надання послуг з ініціювання платіжної операції (пункт 37).
Частина 3 статті 32 Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що надавач платіжних послуг зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.
Частини 9, 10 статті 47 Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що надавач платіжних послуг не несе відповідальності перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжної операції, якщо ініціатором допущено помилку в унікальному ідентифікаторі.
У разі виконання платіжної операції відповідно до унікального ідентифікатора, в якому допущено помилку, надавач платіжних послуг платника і надавач платіжних послуг отримувача зобов'язані співпрацювати з платником та вжити заходів до повернення платнику відповідної суми платіжної операції.
Частини 2-4 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначають, що надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
Позивач, зазначаючи в позовній заяві про помилковість платежу, не надав доказів, що він звертався до банківської установи щодо помилкового платежу.
Таким чином, позивач не надав суду доказів, що на момент сплати 1 000,00 грн. (17.02.2024 року) він не мав заборгованості за послуги постачання електричної енергії, відсутні підстави вважати, що сплачена сума помилково.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 1,00 грн.
Так як під час слухання справи судом, не було встановлено порушень прав позивача відповідачем, суду не надано доказів спричинення моральних страждань позивачу, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А тому повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76- 81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про відшкодування шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г.Притула