06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 336/3804/16
провадження № 51- 2907 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від
14 березня 2024 року стосовно виправданого ОСОБА_4 ,
встановив:
Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення стосовно ОСОБА_4 .
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Так, обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що
є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, прокурор, вказуючи про порушення апеляційним судом, зокрема, вимог ч. 3 ст. 404 КПК щодо повторного дослідження доказів, не послався на жодні обставини, які б зумовлювали необхідність застосування цих вимог апеляційним судом, з огляду на межі апеляційного перегляду, передбачені вказаною статтею, та правила і порядок апеляційного розгляду, визначені ст. 405 цього Кодексу. Зокрема, прокурор не конкретизував, яким чином суд першої інстанції не повністю або з порушеннями дослідив докази, з огляду на зміст ст. 94 КПК та з урахуванням визначеного у ст. 26 КПК принципу диспозитивності.
Отже, прокурор не навів обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду, допущення ним таких порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове її скасування на згаданій підставі, з огляду на положення статей 370, 412, 419 й точний зміст ст. 404 КПК у їх взаємозв'язку.
Вищенаведене перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху і надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.
Колегія суддів звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від
14 березня 2024 року стосовно виправданого ОСОБА_4 , залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - десять днів із дня її отримання.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3