Ухвала
4 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 759/21494/20
провадження № 61-3742ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни, заінтересовані особи: Приватне підприємство «Консалт-Сервіс», ОСОБА_2 ,
14 березня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, повний текст якої складено 16 лютого 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначилавідповідних відомостей щодо Приватного підприємства «Консалт-Сервіс».
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (пункт 5 частини другої
статті 392 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для відмови у задоволенні скарги, відсутні.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник також визначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи при цьому перелік постанов Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не враховані в оскаржуваних судових рішеннях.
Крім того, підставою касаційного оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 13, частини четвертої статті 42, частини восьмої статті 48, частин першої та четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником у касаційній скарзі не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідних норм права.
Касаційна скарга заявника в частині визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не відповідає зазначеним вимогам закону.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (частини п'ята-сьома статті 43 ЦПК України).
Касаційна скарга сформована ОСОБА_1 у підсистемі «Електронний суд», проте доказів надсилання до електронного кабінету або листом з описом вкладення Приватному підприємству «Консалт-Сервіс» та ОСОБА_2 копій цієї касаційної скарги заявником не надано.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати докази надсилання цієї скарги іншим учасникам справи.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2024 року становить 3 028 грн.
За таких обставин за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 484,48 грн (605,60(3 028*0,2)*0,8) або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали в частині визначення підстав касаційного оскарження, касаційний суд як підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження не врахує.
У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко