04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 753/6409/21
провадження № 61-7457св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Полтаваобленерго»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - АТ «Полтаваобленерго») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 16 травня 2023 року із використанням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цих судових рішень визначив те, що:
- (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18, відповідно до яких під незаконним звільненням потрібно розуміти звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом;
- (2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 205/6983/16-ц, щодо наслідків неознайомлення працівника з наказом про звільнення.
У касаційній скарзі заявник також вказує, що суди у порушення частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не взяли до уваги установлені постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 554/604/20 обставини щодо того, що «на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року у справі № 553/4211/15-ц, яким визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення позивача з роботи, відповідач продовжив із позивачем трудовий договір, допустив його до роботи, повідомив про це центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, надавав йому щорічну основну відпустку та творчу відпустку, а також відпустку без збереження заробітної плати, тобто вчиняв дії, які свідчать про те, що між ОСОБА_1 та відповідачем відповідно до частини першої статті 9, статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 21, 24, 235 КЗпП України з моменту видання наказу про поновлення на роботі на підставі судового рішення між позивачем і відповідачем виникли трудові відносини, оформлені належним чином».
Видавши наказ про допуск ОСОБА_1 до роботи на посаді директора з правової роботи і виконавши цей наказ, роботодавець за приписом статті 24 КЗпП України уклав із працівником трудовий договір, розпочав із ним трудові відносини. Принциповим у цьому спорі є вирішення питання перебування позивача в трудових відносинах із відповідачем у період з 17 листопада 2017 року до 13 грудня 2019 року, проте суди не встановили, в якому порядку і на підставі яких рішень ці трудові відносини припинилися 13 грудня 2019 року. Апеляційний суд мав при розгляді цієї справи спочатку проаналізувати відносини, у яких перебували АТ «Полтаваобленерго» і позивач до 29 жовтня 2015 року, і встановити, що вони припинилися за наказом від 29 жовтня 2015 року № 342-к у зв'язку з ретроактивною дією постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 553/4211/15-ц. І окремо необхідно було дослідити відносини, що склалися між АТ «Полтаваобленерго» і позивачем у період з 17 листопада 2017 року до 13 грудня 2019 року. Суди неправильно зосередилися виключно на аналізі законності наказу від 25 травня 2020 року № 567-к, який не оскаржувався позивачем. Також апеляційний суд зосередився на аналізі наказу АТ «Полтаваобленерго» від 05 листопада 2019 року № 825-к, який теж не є предметом оскарження. Неправильним є твердження, що наказ від 25 травня 2020 року № 567-к (виконання якого якраз і є предметом розгляду) змінює наказ № 825-к лише в частині дати скасування наказу № 775-к - з 05 листопада 2019 року на 13 грудня 2019 року, які відрізняються як за темпоральними вимірами, так і за обсягом. Наказ від 25 травня 2020 року № 567-к є наказом про звільнення, який є законним та позивач не оскаржує, водночас роботодавець не вручив його заявнику, записів до трудової книжки не вніс. Звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, установленого законом. У судових засіданнях відповідач, наполягаючи на тому, що звільнення ОСОБА_1 правомірно було здійснено без ознайомлення його під розпис із відповідним наказом і навіть без будь-якого повідомлення, в той же час підтвердив, що він ніколи не надавав наказ № 567-к на ознайомлення працівникові та не пропонував йому його підписати. Звільнення працівника не можна вважати законним, а процедуру - завершеною, якщо звільненому працівнику не вручена під розпис копія наказу від 25 травня 2020 року № 567-к.
У серпні 2023 року до Верховного Суду від АТ «Полтаваобленерго» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суддів - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2023 року цивільну справу № 753/6409/21 (провадження № 61-7457ск23) призначено судді-доповідачеві Олійник А. С.
Ухвалою від 01 червня 2023 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху та надав заявнику строк для усунення її недоліків.
Заявник 23 червня 2023 року із використанням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної разом із доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою від 29 червня 2023 року Верховний Суд визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Олійник А. С., передав заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Олійник А. С. на вирішення іншому судді.
Ухвалою від ЗО червня 2023 року Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Олійник А. С.
Ухвалою від 05 липня 2023 року Верховний Суд задовольнив заяву про самовідвід судді Верховного Суду Олійник А. С., відведено суддю Верховного Суду Олійник А. С. від участі у розгляді справи № 753/6409/21, передано матеріали касаційного провадження № 61-7457ск23 для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 липня 2023 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі суддів Верховного Суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак 0. В., Яремка В. В.
Верховний Суд за результатами перегляду касаційної скарги та заяви про усунення недоліків встановив, що ОСОБА_1 частково усунув недоліки, визначені ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року.
Ухвалою від 20 липня 2023 року Верховний Суд продовжив заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою від 27 липня 2023 року Верховний Суд визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ступак О. В. та Яремка В. В., заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ступак О. В. та Яремка В. В. передав для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвалою від 31 липня 2023 року Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ступак 0. В. та Яремка В. В.
Ухвалою від 01 серпня 2023 року Верховний Суд продовжив заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Заявник 14 серпня 2023 року із використанням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 17 серпня 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, відкрив касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України), витребував матеріали справи № 753/6409/21 із Дарницького районного суду м. Києва та встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 753/6409/21.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року № 49/0/226-24 у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. 0. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 січня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 19 червня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник