Справа №:755/3691/24
Провадження №: 2-з/755/206/24
"06" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Катющенко В.П.
при секретарі: Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Шевченко Інна Леонтіївна, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Шевченко Інна Леонтіївна, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про забезпечення доказів до подання позовної заяви, яка передана у провадження судді Катющенко В.П.
У заяві заявник просить суд: забезпечити докази шляхом витребування у ТОВ «SHERIFF» договору надання охоронних послуг у квартирі АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ТОВ «SHERIFF». Центральний офіс даної організації знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сосницька, 1/44; електронна адреса: pr@sheriff.com.ua ; office@sheriff.com.ua; гаряча лінія: 0 (800) 209-168.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що восени 2022 відповідач 1 ( ОСОБА_3 ) уклав з охоронною фірмою ТОВ «SHERIFF» договір про надання охоронних послуг і квартира АДРЕСА_1 була поставлена на охоронну сигналізацію. Його дочка ОСОБА_2 та її матір ОСОБА_5 не були внесені до цього договору, аби вони жодним чином не змогли потрапити у свою квартиру. ОСОБА_5 звернулася до представників ТОВ «SHERIFF», які підтвердили факт наявності даного договору. Вона надіслала до центрального офісу компанії клопотання про надання копії вищезгаданого договору, але копію договору їй не надали з підстав того, що вона з дитиною не є довіреними особами ОСОБА_3 28.04.2023 він також направив на електронну адресу ТОВ «SHERIFF» клопотання про надання інформації стосовно договору про надання охоронних послуг, але відповіді не отримав. Отже, за даних обставин, отримання даного доказу для нього є неможливим. Вважає копію договору про надання охоронних послуг у квартирі за адресою АДРЕСА_1 важливим доказом порушення прав його дитини (дитина та її матір не внесені в договір як користувачі, і отже, не можуть безперешкодно потрапити до своєї квартири). Посилається на те, що доказ може бути втрачений (наприклад, знищений співробітниками ТОВ «SHERIFF»), і подання його стане неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду. Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином. Від заявника надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.
Отже, метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або утрудненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати. Також, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Частиною першою статті 117 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі за № 901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
За змістом ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).
Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об'єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Частиною 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що питання щодо забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним, або якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. У той же час, заявником у поданій заяві не наведено жодної обґрунтованої підстави про наявність ризику втрати доказів, про забезпечення яких останній просить суд, також заявником не наведено підстав, які дають можливість припускати, що збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, або те, що такі докази не можуть бути подані до суду у майбутньому. Як на ризики неможливості самостійного отримання та подання доказів до суду останній вказував про можливість знищення співробітниками ТОВ «SHERIFF» такого доказу, що на думку суду не є обґрунтованим доводом для витребування доказів в порядку їх забезпечення.
Ба більше, заявник жодним чином не обґрунтовує у заяві у межах якого майбутнього позову таке забезпечення доказів слід вжити, його майбутній зміст, предмет, що дає суду підстави вважати, що докази які просить витребувати заявник у якості забезпечення майбутнього позову, не стосуються його.
Крім того, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті 116-118 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України).
Крім того, ненадання запитуваної інформації та документів не може бути підставою припускати, що такі докази можуть бути знищенні або у майбутньому будуть перешкоди у їх отриманні, шляхом витребування, зокрема, на стадії розгляду справи.
На підставі наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення доказів до подання позовної заяви, задоволенню не підлягає.
За вимог ч. 5 ст. 118 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116 - 118, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Шевченко Інна Леонтіївна, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: