06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 405/7250/17
провадження № 61-7938ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Петренко Ксенією Олександрівною, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «Укргазбанк», про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ,
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим будинком.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 в частині вимог про визнання особи такою, що втратила право користування жилим будинком залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом Акціонерне товариство «Укргазбанк» (далі - АТ «Укргазбанк»).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2023 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 48 кв. м, житловою площею 32,2 кв. м, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та поділено його між ними в рівних ідеальних частках по 1/2 частці кожному.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Петренко К. О., на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Касаційна скарга містить платіжну інструкцію про часткову сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9 280 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 768 грн.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір за позовні вимоги про поділ майна подружжя, визначається з урахуванням вартості спірного майна.
Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення неможливо встановити ціну позову (вартість 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ), заявник зобов'язана самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів.
Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимоги майнового характеру.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Петренко Ксенією Олександрівною, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець