Справа №:755/9376/24
Провадження №: 1-кс/755/1996/24
"05" червня 2024 р. м.Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання старшого слідчого 2 відділу ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22023011000000254 та додані до нього матеріали, -
03.06.2024 року старший слідчий 2 відділу ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22023011000000254, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023011000000254, відомості про яке 13.11.2023 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
У період 19-22 лютого 2014 року, РФ, використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, в порушення міжнародно-правових норм, у тому числі Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та РФ (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 та Федеральним Законом РФ №42-ФЗ від 02.03.1999), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, здійснила організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Таким чином, з 20.02.2014 РФ як держава-агресор, здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу РФ, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом РФ було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи, органи влади та місцевого самоврядування Республіки Крим.
Так, 24.02.2022, у зв'язку з відкритим військовим вторгненням РФ в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про введення військового стану в Україні» №2002-ІХ від 24.02.2022, яким введено на території України військовий стан з 24.02.2022, строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.
Так, подальшим досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2005 по 2014 роки працювала у Джанкойському міськрайонному управлінні юстиції Автономної Республіки Крим ( АДРЕСА_1 ), на різних посадах, які, відповідно до ст.25 Закону України «Про державну службу» 16 грудня 1993 року №3723-XII (діючого станом на 20.02.2014), відносились до посад державної служби.
Відповідно до «Положення про Міністерство юстиції України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №395/2011 (діючого станом на 20.02.2014 року), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінюст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності
У свою чергу Джанкойське міськрайонне управління юстиції Автономної Республіки Крим, згідно з «Положенням про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5 (в редакції станом на 20.02.2014), є територіальним органом Міністерства юстиції України, підпорядковувалось Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, і забезпечувало реалізацію державної правової політики, а також забезпечення реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) тощо на території м.Джанкой та Джанкойського району Автономної Республіки Крим.
На момент окупації Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 обіймала посаду начальника відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим, на яку була призначена наказом Голови Державної виконавчої служби від 01.08.2012 №376/к із збереженням 11 рангу державного службовця, яка, відповідно до ст.25 Закону України «Про державну службу» 16 грудня 1993 року №3723-XII (діючого станом на 20.02.2014) та додатку №24 до Постанови Кабінету Міністрів від 14.08.2013 №703 (діючої станом на 20.02.2014), відносилась до шостої категорії класифікації посад державної служби.
Працюючи на державних посадах, у відповідності до ст.17 Закону України «Про державну службу» 16 грудня 1993 року №3723-XII (діючого станом на 20.02.2014), ОСОБА_5 особисто склала присягу державного службовця на вірність народові України, зобов'язалась суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки, а також, згідно зі ст.10 вказаного Закону, зобов'язалась додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України.
Під час окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, громадянка України ОСОБА_5 , будучи проросійсько налаштованою, маючи стійкий, виниклий за невстановлених досудовим розслідуванням обставин умисел, направлений на вчинення державної зради, обіймаючи посаду державного службовця у державному органі виконавчої влади України, володіючи достатнім рівнем освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів наявного міжнародного збройного конфлікту, окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, а також активної підривної діяльності РФ проти України, з власної ініціативи добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту, а також вирішила надати допомогу РФ в проведенні такої діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, тобто вчинити державну зраду.
З вказаною метою, діючий представник органу виконавчої влади України ОСОБА_5 особисто взяла участь в утворенні та функціонуванні на території АР Крим системи незаконних органів окупаційної виконавчої влади РФ.
Зокрема, реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради, ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно в інтересах РФ на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, у період часу з 20 лютого 2014 року по 29.04.2014 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, перебуваючи в приміщенні Джанкойського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим, по АДРЕСА_2 , використовуючи матеріально-технічну базу відділу державної виконавчої служби вказаного управління, власні теоретичні знання і практичні навички, почала здійснювати функції представника окупаційних органів з вироблення та реалізації державної політики РФ на окупованій території, а після створення 29.04.2014 року та початку діяльності на окупованій території України органу виконавчої влади РФ з питань примусового виконання судових рішень - т.зв. «відділу судових приставів по м.Джанкою та Джанкойському району Управління Федеральної служби судових приставів по Республіці Крим», обійняла посаду т.зв. «начальника відділу - старшого судового пристава», чим підтвердила особисту згоду про перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, а також виконувати в подальшому функції представника виконавчої влади країни, яка окупувала та анексувала АР Крим як частину території суверенної України, з метою мати можливість надавати допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України у вигляді примусового виконання на тимчасово окупованій території України судових органів окупаційних органів влади, а також забезпечити подальшу окупацію території АР Крим.
На зазначеній посаді ОСОБА_5 перебуває з моменту призначення по сьогоднішній день, при цьому свідомо продовжує свою підривну діяльність на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України - державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
26.10.2023 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Оскільки підозрювана перебуває на ТОТ АР Крим 27.10.2023 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістки про її виклик на 07.11.2023, 08.11.2023, 09.11.2023 опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуск № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, ОСОБА_5 на виклики не з'явилася та не повідомила про причини свого неприбуття, при цьому жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надала.
Крім того, під час проведення досудового розслідування отримані дані, що ОСОБА_5 дотепер знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим, а також відповідно до відомостей ДПС України щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, у період з 01.01.2018 по 29.09.2023 року відомостей стосовно ОСОБА_5 в базі даних не виявлено.
17.11.2023 року ОСОБА_5 оголошено у розшук. Здійснення розшукових заходів доручено співробітникам 2 відділу УЗНД Головного управління СБУ в АР Крим.
Санкція ч.1 ст.111 КК України передбачає конфіскацію майна як вид додаткового покарання.
У зв'язку з викладеним виникла необхідність у накладенні арешту на майно, що на праві власності належить громадянці України ОСОБА_5 .
Документами, які підтверджують право власності на майно, що арештовується, є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Згідно даних реєстрів громадянці України ОСОБА_5 на праві власності належить:
- квартира АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 29429132.
Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно, унеможливить його подальше приховання, відчуження, та забезпечити конфіскацію майна як виду додаткового покарання.
Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочинів.
Таким чином, з метою запобігання можливості приховування та відчуження цього майна, слідчий просить слідчого суддю накласти арешт на вказане майно із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Крім того, з метою забезпечення арешту майна, запобігання зникненню, втрати або пошкодження арештованого майна та забезпечення його схоронності, слідчий просить розглядати дане клопотання без повідомлення власника даного майна.
В судове засідання прокурор та слідчий не з'явилися, про дату, час та місце розгляду клопотання були належним чином повідомлені, слідчий надіслав на адресу суду заяву, в якій клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, з підстав викладених у ньому.
Розгляд клопотання відбувався за відсутності власника майна відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що 13.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (кримінальне провадження №22023011000000254).
Клопотання подано старшим слідчим 2 відділу ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 . У ньому зазначено підстави, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт майна та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучені документи, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно положеннями ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Так, 26.10.2023 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
У зв'язку з перебуванням ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України, повідомлення про підозру їй вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Санкцією ч.1 ст.111 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи вище викладені обставини, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.98, 167, 170-175, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого 2 відділу ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22023011000000254 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить на праві власності громадянці України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 29429132, шляхом заборони державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії.
Копію ухвали направити слідчому та прокурору для виконання та публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора для відома власнику майна.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1