Ухвала
04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 183/774/17
провадження № 61-2499ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_8 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_3 , приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталії Володимирівни, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення Піщанської сільської ради, скасування Державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, визнання права власності,
ОСОБА_1 19 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року (повне судове рішення складено 25 січня 2024 року).
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від03 травня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги. Зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 03 травня 2024 року було указано, що особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно конкретизувати прохальну частину касаційної скарги (зазначити, у якій частині слід скасувати постанову апеляційного суду (в частині вирішення первісного та/чи зустрічного позовів) та в якій частині слід залишити в силі рішення суду першої інстанції) та викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України. У разі оскарження ОСОБА_1 судового рішення і в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_6 , особі, яка подала касаційну скаргу, слід вказати підстави касаційного оскарження судового рішення у цій частині та сплатити судовий збір за зустрічними вимогами.
У травні 2024 року судді-доповідачу передано матеріали на усунення недоліків, направлені до Верховного Суду на виконання ухвали Верховного Суду від 06 березня 2024 року, а саме: уточнену касаційну скаргу, у прохальній частині якої ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 рокуповністюта залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
В уточненій касаційній скарзі від 15 травня 2024 року ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на постанову Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 183/7939/14. Однак аналіз змісту уточненої касаційної скарги свідчить, що її аргументи викладені в частині задоволення позовних вимог первісного позову ОСОБА_2 про витребування на його користь спірної земельної ділянки.
ОСОБА_1 зазначає, що оскаржує постанову апеляційного суду, яка прийнята за наслідками перегляду обох позовів, у повному обсязі, однак не указує підстави касаційного оскарження в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_6 .
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, слід указати підстави касаційного оскарження в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_6 .
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у повному обсязі.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред'явлення як первісного позову ОСОБА_2 - 2017 рік, так і на день пред'явлення ОСОБА_6 зустрічного позову - 2021 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах (частина шоста статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
На підставі наведеного, розмір судового збору за подання у 2017 році первісного позову майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 640,00 грн та не більше 8 000,00 грн. За подання позову немайнового характеру судовий збір становив 640,00 грн за кожну вимогу немайнового характеру.
На підставі вищенаведеного, розмір судового збору за подання у 2021 році зустрічного позову майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 908,00 грн та не більше 11 350,00 грн. За подання позову немайнового характеру судовий збір становив 908,00 грн за кожну вимогу немайнового характеру.
У підпункті 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Оскарженою постановою апеляційного суду, яка оскаржується ОСОБА_1 у повному обсязі, скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання недійсними двох державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права власності та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, кадастровий номер 1223285500:03:016:2552, площею 0,1218 га, та визнання на неї права власності) та ухвалено нове рішення, яким задоволено первісний позов ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, площею 0,1218 га з кадастровим номером 1223285500:03:016:1552) та про скасування чотирьох рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Так, ураховуючи зазначену загальну вартість спірної земельної ділянки - 186 038,00 грн (вартість земельної ділянки становить по 93 019,00 грн) та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги розмір судового збору становить:
за первісним позовом ОСОБА_2 : за вимогами немайнового характеру - 5 120,00 грн (640,00 грн * 200% * 4 вимоги немайнового характеру); майнового характеру - 1 860,38 грн (93 019,00 грн * 1 % * 200%);
за зустрічним позовом ОСОБА_6 : за вимогами немайнового характеру - 9 080,00 грн (908,00 грн * 200% * 5 вимог немайнового характеру); майнового характеру - 1 860,38 грн (93 019,00 грн * 1 % * 200%), -
а всього - 17 920,76 грн.
ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 10 240,00 грн (квитанція від 19 лютого 2024 року).
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно доплатити судовий збір у розмірі 7 680,76 грн (17 920,76 грн - 10 240,00 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат