про залишення позовної заяви без руху
06.06.2024 р. Справа № 914/1435/24
Суддя Н.В.Мороз,
розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград», м. Житомир
до відповідача: Dexxon Enerji Sanayi Ve Ticaret A.S, м. Стамбул, Туреччина
про стягнення 2 450 000 доларів США
Встановив:
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» до Dexxon Enerji Sanayi Ve Ticaret A.S, м. Стамбул, Туреччина про стягнення 2 450 000 доларів США.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на наступне.
У відповідності до вимог п.2 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти сторін та інших учасників справи.
Проте, в порушення зазначених вимог позовна заява не містить інформацію щодо відомих номерів засобів зв'язку офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача або вказівку на те, що такі дані відсутні.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Однак, суд зазначає, що обґрунтований розрахунок позовних вимог це такий розрахунок, що містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами угоди, відображення проведених оплат тощо.
Отже, обґрунтований розрахунок позовних вимог вимагає посилання на первинні документи. Такі посилання слід пов'язувати з відповідними юридичними фактами, які мали місце і впливали на розмір суми боргу, з обов'язковим зазначенням часу їх настання.
Проте, позивачем, в порушення зазначеної норми, до матеріалів позовної заяви не долучено обґрунтованого розрахунку заборгованості.
Окрім цього, до позовної заяви заявником долучено документи на іноземній мові без перекладу на українську мову, посвідчену нотаріусом, а саме: Business activity statement від 17.10.2023, Company's assests statement від 17.10.2023, Proforma invoice (2 шт від 03.11.2023 та 17.10.2023).
Однак, дані документи не можуть бути взяті до уваги судом у якості доказів, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Приписами ст. 12 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Відповідно до ст. 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
Статтею 13 ЗУ "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно з ст. 79 ЗУ "Про нотаріат", нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Відповідно до п.7 гл.8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.
Таким чином, позивачу необхідно подати до суду прошиті та засвідчені нотаріально документи Business activity statement від 17.10.2023, Company's assests statement від 17.10.2023, Proforma invoice (2 шт) англійською мовою з офіційним перекладом на українську мову.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 847 840 грн.
Однак, всупереч зазначеному, станом на момент подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» не подано суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до 03.07.2024.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Статтею 8 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Суд зазначає, що положеннями вищенаведеної статті передбачено право, а не обов'язок суду щодо розстрочення (відстрочення) сплати судового збору. При цьому, таке право надається суду лише за наявності виключних обставин. Так, у законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яким може бути надано відстрочення та розстрочення сплати судового збору на певний строк, та підстави вчинення таких дій.
Частиною 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Отже, наведеними правовими нормами Закону України “Про судовий збір” встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк.
Зазначена норма стосується окремих категорій фізичних осіб і не розповсюджується на юридичних осіб, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград», як учасник господарської справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №911/1418/17, від 27.02.2020 у справі №922/823/19, від 05.03.2020 у справі №907/378/18, від 05.032020 у справі №909/1254/14, від 26.03.2020 у справі №922/1584/19.
Згідно з імперативними вимогами процесуального Закону, належні та допустимі докази сплати судового збору мають бути подані до суду станом на момент подання позовної заяви.
Оцінивши доводи, наведені позивачем на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд не вбачає у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 у справі “Наталія Михайленко проти України” зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб” (рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства”).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку із поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Зважаючи на вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Проте, з матеріалів позовної заяви неможливо встановити, які саме документи слід вважати копіями інвойсів відповідача, які зазначені у додатках до позовної заяви у кількості 4 шт., оскільки деякі з документів подані до суду на іноземній мові без перекладу на українську мову, посвідчену нотаріусом (2 шт.)
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху у відповідності до положень ст. 174 ГПК України та надання позивачу строку для усунення вищеперелічених недоліків.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.97р. №9-3П, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовної заяви та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 234 ГПК України, суд,
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» до Dexxon Enerji Sanayi Ve Ticaret A.S. про стягнення 2 450 000 доларів США - залишити без руху, надавши позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків.
3. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.