Справа № 296/4800/24
2-н/296/575/24
про відмову у видачі судового наказу
06 червня 2024 року м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира через підсистему "Електронний суд" із заявою про видачу судового наказу, відповідно до змісту якої просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 978,52 грн за період з 01.09.2023 по 30.04.2024, та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 302,80 грн.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи на відповідність вимогам ст.ст.161 - 165 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, виходячи з наступних підстав.
Згідно положень ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ч.5 ст.165 ЦПК України визначено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Судом на виконання вимог ч.5 ст.165 ЦПК України було здійснено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
Як встановлено зі змісту відповіді на запит суду, яка надійшла з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області 05 червня 2024 року, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, місцем проживання боржника ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 , та заборгованість нарахована саме за вказаною вище адресою.
Разом з тим, в матеріалах заяви відсутні докази, щодо того, що боржник ОСОБА_1 є власником (співвласником) вказаного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , як і відсутні докази щодо наявності в будинку за вищевказаною адресою квартири з №1, а також докази, які б свідчили про обов'язок боржника утримувати вказане заявником житло, що позбавляє суд можливості прийти до висновку про наявність підстав для безспірного стягнення заборгованості за надані послуги за вказаною заявником в поданій заяві адресою.
Таким чином, отримана судом інформація, а також додані до заяви документи не дають можливості встановити виникнення або порушення права грошової вимоги.
Згідно п.8. ч.1 ст.165 ЦПК України, у разі якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" слід відмовити.
Керуючись статтями 160-167, 259-261, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу - відмовити.
Відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 06 червня 2024 року.
Суддя М. В. Петровська