79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.05.2024 Справа № 914/125/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», м. Київ,
про:визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За участю представників сторін:
позивач:не з'явився,
відповідач:не з'явився.
Судові процедури.
1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
2. Ухвалою суду від 31.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.02.2024 та встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.
3. Ухвалою суду від 27.02.2024 витребувано в ТзОВ «ФК «Позика» копію Кредитного договору № 11263585000 від 05.12.2007, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леополіс - Логістик Плюс»; розрахунок заборгованості за зазначеним Кредитним договором, що покладений в основу виконавчого напису № 645 від 20.11.2023, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В.; встановлено строк для подання відповідних доказів до 18.03.2024; зобов'язано у випадку неможливості подання таких доказів, надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення про причини, що унеможливлюють їх подання та відкладено підготовче засідання на 19.03.2024 о 09:30 год.
4. Ухвалою суду від 19.03.2024 повторно витребувано в ТзОВ «ФК «Позика» вищевказані докази; встановлено строк для їх подання до 27.03.2024; зобов'язано у випадку неможливості подання таких доказів, надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення про причини, що унеможливлюють їх подання та відкладено підготовче засідання на 28.03.2024.
5. Ухвалою суду від 28.03.2024 застосовано до відповідача захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 3028,00 грн, втретє витребувано в відповідача вищезазначені докази, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.04.2024.
6. 03 квітня 2024 року відповідачем подано суду копію Кредитного договору № 11263585000 від 05.12.2007 та копію Довідки про ненадходження платежів за таким Кредитним договором від 06.11.2023, у якій відповідач повідомляє, що станом на 06.11.2023 сума заборгованості за кредитом є непогашеною та становить 1328012,90 грн, з яких: 446639,28 грн - борг по тілу кредиту та 881373,62 грн - борг по відсотках (вх. № 9196/24).
7. Підготовче засідання 11.04.2024 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді ОСОБА_2 по догляду за дитиною. Ухвалою суду від 12.04.2024 підготовче засідання призначено на 22.04.2024.
8. Ухвалою суду від 22.04.2024 вчетверте витребувано розрахунок заборгованості за зазначеним Кредитним договором, що покладений в основу виконавчого напису № 645 від 20.11.2023, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В.; встановлено строк для подання доказу до 07.05.2024; зобов'язано у випадку неможливості подання такого доказу, надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення про причини, що унеможливлюють їх подання та відкладено підготовче засідання на 09.05.2024.
9. 03 травня 2024 року відповідач подав до суду розрахунок заборгованості від 15.11.2023, що покладений в основу виконавчого напису № 645 від 20.11.2023, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В. (вх. № 12060/24).
10. 09 травня 2024 року позивачем подано заяву про розгляд справи без участі його представника (вх. № 12501/24).
11. Ухвалою суду від 09.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2024.
12. 14 травня 2024 року адвокатом позивача подано заяву ро стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 12915/24).
13. 20 травня 2024 року адвокатом позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. № 13487/24).
14. У судовому засіданні 23.05.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи сторін.
15. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 645 від 20.11.2023, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем.
На думку позивача, даний виконавчий напис вчинений з порушенням Закону України «Про нотаріат», оскільки нотаріус вчинив його більш, ніж через 3 роки після виникнення права вимоги за Кредитним договором № 11263585000 від 05.12.2007 та за Договором іпотеки від 05.12.2007.
Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
16. Відповідач відзив на позовну заяву не подав та будь-яким іншим чином не заперечив проти задоволення позовних вимог.
Обставини справи.
17. 05 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним Інноваційним банком «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леополіс-Логістик» укладено Кредитний договір № 1163585000 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 27000,00 доларів США, а позичальник забов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 05 грудня 2012 року згідно з графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) та сплатити за користування кредитом проценти річних.
18. Відповідно до додатку № 1 до Кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.
19. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.5. Кредитного договору відбувається по 10 число (виключно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.
20. Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 05.12.2007 (далі - Договір іпотеки), за умовами якого ОСОБА_3 , як Іпотекодавець передав в іпотеку майно, а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
21. У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до Шевченківського районного суду м. Львова із позовом до ТзОВ «Леополіс-Логістик Плюс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , у якому, зокрема, заявив вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.12.2007 та про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
22. 12 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Львова прийнято рішення у справі № 466/1747/13-ц, яким позов задоволено повністю та зокрема:
- стягнуто солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ТзОВ «Леополіс Логістик» та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 11263585000 від 05.12.2007 ,що станом на 18.02.2015 становить 37477,74 доларів США, та пеню у сумі 135815,39 грн;
- звернуто стягнення на предмет іпотеки,а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ,яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з метою задоволення вимог позивача, що виникли на підставі Кредитного договору № 11263585000 від 05.12.2007 становить 37477,74 доларів США, та пеня у сумі 135815,39 грн, встановивши спосіб реалізації нерухомого майна, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, проведеною відповідно до законодавства.
23. Як зазначено позивачем та не заперечено відповідачем, 06.07.2017 на підставі Договору факторингу № 81/1 правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» за Кредитним договором та Договором іпотеки стало ТзОВ «Фінансова компанія «Позика».
24. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12.05.2015 та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01.02.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
25. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.11.2017 позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» до ТзОВ «Леополіс-Логістик Плюс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , зокрема, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.12.2007 та про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишено без розгляду.
26. Згідно з Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
27. З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71441080 від 10.02.2023 вбачається, що 10.02.2023 заведено спадкову справу № 70251377 щодо спадкодавця ОСОБА_3 .
28. 16 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Осадчука І. М. з заявою № 2 про прийняття спадщини за законом, у якій зазначила, що ОСОБА_3 помер, на день його смерті залишилось таке спадкове майно, як квартира АДРЕСА_2 . Також зазначено, що спадщину заявниця приймає та крім неї інших спадкоємців немає.
29. 15 листопада 2023 року ТзОВ «ФК «Позика» здійснено розрахунок заборгованості за Кредитним договором та Договором іпотеки, з якого вбачається, що сума загально заборгованості за Кредитним договором становить 1328012,90 грн та складається з:
- заборгованості за тілом кредиту - 446639 (чотириста сорок шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 28 коп.;
- заборгованості за відсотками - 881373 (вісімсот вісімдесят одна тисяча триста сімдесят три) грн 62 коп.
30. 20 листопада 2023 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу на підставі статті 262 Цивільного кодексу України, статей 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис № 645.
Нотаріусом запропоновано звернути стягнення на: 1/2 (одну другу) квартири АДРЕСА_2 (сто чотири), складається з двох житлових кімнат та кухні, комори в підвалі 3,1 (три цілих та одна десята) кв.м. Житлова площа квартири - 36,9 (тридцять шість цілих та дев?ять десятих) кв.м., загальна площа - 66,6 (шістдесят шість цілих та шість десятих) кв.м., згідно з технічним паспортом, що є невід?ємною частиною правовстановлюючого документу та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 16663006 від 15.11.2007, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної рали «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».
Стягнення здійснюється на підставі Кредитного договору та Договору іпотеки за період з 06.07.2017 по 15.11.2023.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації «Предмету іпотеки», запропоновано задовольнити вимоги стягувача - ТзОВ «ФК «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634). Сума заборгованості складається з:
заборгованості за тілом кредиту- 446639 (чотириста сорок шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 28 коп.;
заборгованості за відсотками - 881373 (вісімсот вісімдесят одна тисяча триста сімдесят три) грн 62 коп.
Загальна сума заборгованості, яку необхідно перерахувати ТзОВ «ФК «Позика» становить 1328012 (один мільйон триста двадцять вісім тисяч дванадцять) грн 90 коп.
Позиція суду.
31. Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
32. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в України, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону), зокрема Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5 (з подальшими змінами, далі - Порядок).
33. Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
34. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом міністрів України.
35. Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
36. Отже, нотаріус вчиняє виконавчі написи за наявності таких двох умов одночасно:
1) за умови, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
37. Відповідно до норм пунктів 3.2, 3.5 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (зі змінами). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у згаданому Переліку документів.
38. За результатами аналізу наведених норм Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц зробила висновок про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (зі змінами). Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з цим Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
39. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
40. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із зазначеним вище Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
41. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, аналізуючи згаданий Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 та внесені до цього Переліку зміни, звернула також увагу на те, що названий Перелік було доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно з яким кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, було віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
42. Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 названу вище постанову Кабінету Міністрів України визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема доповнення згаданого вище Переліку розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 залишена без змін.
43. Суд зазначає, що 20.11.2023 при вчинені оспорюваного виконавчого напису нотаріус
Керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, який на момент вчинення відповідного напису був нечинний.
44. Відповідно до розділу 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (чинного на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису) для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
45. Як зазначено позивачем та не заперечено відповідачем, вчинення оспорюваного виконавчого напису здійснено на підставі Договору іпотеки від 05.12.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. за реєстровим номером 7586.
46. Разом з тим, щодо документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису, суд зазначає таке.
47. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
48. Під час розгляду справи судом витребувано у відповідача розрахунок заборгованості за Кредитним договором, що покладений в основу оспорюваного виконавчого напису.
49. Відповідачем на виконання вимог суду подано розрахунок заборгованості за Кредитним договором та Договором іпотеки, з якого вбачається, що сума загальної заборгованості за становить 1328012,90 грн та складається з:
- заборгованості за тілом кредиту - 446639 (чотириста сорок шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 28 коп.;
- заборгованості за відсотками - 881373 (вісімсот вісімдесят одна тисяча триста сімдесят три) грн 62 коп.
Також, у розрахунку зазначено, що станом на 15.11.2023 ТзОВ «ФК «Позика» не отримувало жодних платежів щодо погашення заборгованості.
50. Суд зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року.
51. Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
52. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
53. В той же час розрахунок заборгованості, зокрема і той, на підставі якого здійснено оспорюваний виконавчий напис не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
54. Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
55. Отже, суд констатує, що нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, використовуючи при цьому, наданий ТзОВ «ФК «Позика» розрахунок заборгованості, не міг встановити безспірність заборгованості боржника та встановити прострочення виконання зобов'язання.
56. Крім того, приписами статті 88 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1.3 Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено щодо обов'язковості наявності двох умов вчинення нотаріусом виконавчого напису, однією з яких є умова, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала стосовно застосування цих законодавчих присів, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 названого Закону, безпосередньо пов'язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17).
58. За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
59. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
60. Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 09.10.2019 у справі № 401/3136/16-ц, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
61. Отже, беручи до уваги наведене та враховуючи визначений в п. 1.2.2. Кредитного договору кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05.12.2012, враховуючи, що оспорюваний виконавчий напис вчинено 20.11.2023, суд дійшов висновку про те, що строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису щодо зазначеної заборгованості сплив, а відтак вчинення приватним нотаріусом Личуком Т. В. виконавчого напису № 645 від 20.11.2023, тобто через більш як одинадцять років після спливу зазначеного строку, суперечить вимогам статті 88 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.3 Порядку вчинення нотаріальних дій.
62. Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Судові витрати.
63. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
64. Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
65. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
66. Положеннями статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 1 січня 2024 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3028,00 гривень.
67. Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
68. Судом встановлено, що позовна заява подана в електронній формі, відтак, до даного випадку, застосовується вищезазначена норма Закону України, з урахуванням якої судовий збір становить 2422,40 грн.
69. Згідно з квитанцією про сплату судового збору № 3573-8621-2570-3507 від 11.01.2024 позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, замість необхідних 2422,40 грн.
70. Відтак, суд керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладає сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн на відповідача, а також роз'яснює позивачу його право на подання клопотання про повернення з Державного бюджету надмірно сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.
71. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
72. У позовній заяві позивачем, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, зазначено, що у зв'язку із розглядом даної справи у суді позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмір 30000,00 грн. У п. 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
73. До прийняття рішення у справі адвокатом позивача подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами понесення витрат на суму 30000,00 грн, з яких вбачається таке.
74. 04 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Романа Посікіри укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 04/12-23, за умовами якого:
- за цим Договором Бюро зобов?язується надати Клієнту професійну правничу допомогу, визначену ним Договором, а Клієнт зобов?язується оплатити гонорар, в порядку та на умовах, вказаних у Договорі, а також здійснювати повне сприяння Бюро у виконанні покладених на нього обов?язків (п. 1.1.);
- предметом цього Договору є правова допомога, що надається Бюро Клієнту. Укладаючи цей Договір, Клієнт доручає Бюро виконання послуг (виконання доручення Клієнта) в його інтересах. Адвокатську правову допомогу на підставі нього Договору від імені Бюро надає адвокат Посікіра Роман Романович або інший адвокат, обраний Бюро, якому було виписано ордер на підставі цього Договору. Адвокатська правова допомога (юридичні послуги) полягає у наданні Клієнту послуг у справі за позовом Клієнта до ТОВ «ФК «Позика» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (п. 2.1.-2.2.);
- послугами, що надаються за цим договором с увесь комплекс необхідних дій та видів адвокатської діяльності, зокрема але не виключно: надання правової інформадії до справі та регуляторних актах, судовій практиці що стосуються правовідносин, вказаних у п.п.2.2. Договору, надання консультацій на усіх стадіях судових спорів та роз?яснень із правових питань по справі, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, в т,ч. проекти документів чи готові їх примірники, в т.ч. позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги на рішення, ухвали та постанови судів, складення та подання позовних заяв, зустрічних позовних заяв, відзивів, відповідей та заперечень, різного роду клопотань та заперечень. окрім тих, складення і подання яких обмежено договором, а також представництво інтересів Клієнта в суді чи перед будь-якими третіми особами незалежно від форми власності та підпорядкування з питань, що стосуються відносин, вказаних у п.п.2.2. Договору, без обмеження кількості та тривалості таких дій, д т.4. у переговорах, візитах, судових засіданнях з усіма процесуальними правами, що надані законом Клієнту за винятком встановлених у договорі обмежень, отримувати та подавати виконавчі документи до стягнення та брати участь у всіх виконавчих діях, отримувати належне Клієнтові майно та грошові суми, представництво інтересів Клієнта на стаді виконавчого провадження, збирання доказів та інформації по справі, у т. ч. шляхом подання адвокатських запитів, збирання документів, отримання показань свідків тощо (п. 2.3.);
- Винагорода адвоката за надання послуг згідно цього Договору визначена сторонами згідно ст.30 Закону України «Про вдвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме шляхом встановлення фіксованої суми гонорару у розмірі 55000,00 грн. Розмір гонорару включає в себе надання усіх послуг, що визначені п. 2.2. Договору без обмеження їх кількості та тривалості, попри те розподіляється таким чином: 1) 30000,00 грн за усі послуги з представництва Клієнта в суді першої інстанції та пов?язані із такими; 2) 15000,00 за усі послуги з представництва Клієнта в суді апеляційної інстанції та пов?язані із такими; 3) 10000,00 за усі послуги з представництва Клієнта в суді касаційної інстанції та пов?язані із такими (п. 6.1.);
- факт надання правової допомоги (послуг) Бюро Клієнту підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг на вимогу Клієнта, що підписується Сторонами. Обов?язок складання акту покладається на Бюро негайно із пред?явленням відповідної вимоги Клієнта. Клієнт протягом п?яти робочих див після отримання акту підписує його та передає (надсилає) Бюро або передає (надає) Бюро повідовлення із запереченнями чи пропозиціями щодо змісту акту. Якщо протягом вказаного строку Клієнтом не буде висловлено заперечень або пропозицій послуги вважаються наданими належним чином (п. 6.5.).
75. 13 травня 2024 року між ОСОБА_1 та АБ Романа Посікіри підписано Акт № 1 прийому передачі наданих послуг до Договору про надання професійної правничої допомоги № 04/12-23 від 04.12.2023, відповідно до якого виконавцем були надані, а замовником прийняті послуги:
- консультація Клієнта та надання інформації правового характеру,
- пошук, вибірка та аналіз правових позицій Верховного суду,
- написання позовної заяви, підготовка до подання (перевірка, копіювання та оформлення додатків) та подання у справі № 914/125/24,
- участь у судових засіданнях у справі № 914/125/24.
76. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
77. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
78. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
79. Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
80. Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
81. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
82. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
83. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
84. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
85. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
86. Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
87. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
88. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
89. Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
90. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
91. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
92. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
93. Також із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір (фіксований розмір гонорару) з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
94. Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, у яких був присутній адвокат позивача, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що включення до акту прийому-передачі наданих послуг таких послуг як «..підготовка до подання (перевірка, копіювання та оформлення додатків) та їх подання» не є обґрунтованим, оскільки такі не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних послуг не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 901/264/19.
95. Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
96. Надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом позивача, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх частковою необґрунтованістю, що, в свою чергу, зумовлює часткове задоволення заяви позивача та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 15000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 645 від 20.11.2023, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем.
3. Заяву адвоката позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 12915/24 від 14.05.2024) - задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (03056, м. Київ, вул. Польова, 24; ідентифікаційний код 39493634) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 15000,00 грн - відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.
5. У задоволенні решти заяви відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 03.06.2024.
Суддя Трускавецький В.П.