79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.05.2024 Справа № 914/65/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Марти Пришляк, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА",
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз",
про стягнення заборгованості,
представники сторін
від позивача: Булат Н.О.;
відповідач: не з'явився;
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 25.03.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті відкладено на 28.05.2024.
В судове засідання 28.05.2024 з'явився представник позивача, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення судом 28.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням договору про надання послуг №38S790-155-20 від 09.09.2019 у зв'язку з чим заборгованість з врахуванням пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних становить 1 566 234,00 грн.
В ході розгляду справи відповідач погасив заборгованість в розмірі 783 117,00 грн, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог необхідно закрити провадження. В решті позовних вимог позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що договір припинено з 22.08.2023, отже стягнення заборгованості за вересень 2023 є безпідставним. В даному контексті відповідач заперечує стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за актом наданих послуг від 30.09.2023.
09 вересня 2019 року між АТ «Львівгаз» (Замовник) та ТОВ «РГК Контакт-центр» (Виконавець) (нове найменування - ТОВ “104.ЮА”) укладено договір про надання послуг №38S790-155-20 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги інформаційного телефонного центру (Call-центру), а Замовник зобов'язується приймати надані послуги та оплатити їх (додаток 1).
На підтвердження наданих послуг позивач надав Акт надання послуг №РКЦ 73000615 від 31 серпня 2023 (підписаний відповідачем) та №РКЦ 73000666 від 30 вересня 2023 року (не підписаний відповідачем), доставлений Замовнику через систему “M.E.Doc”, використання якої врегульоване Додатковою угодою №1 від 06.12.2019 до Договору.
Так, в п. 2.7 Додаткової угоди №1 вказано, що у разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого Договором строку Виконавець не отримав від Замовника підписаних ЕП Е-документів (Актів наданих послуг), які були підписані ЕП Виконавцем та надіслані Замовнику, та якщо Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів не надіслав Виконавцю мотивованої відмови від підписання таких Е-документів, такі Е-документи (Акти наданих послуг) вважаються підписаними обома Сторонами і набирають чинності.
Відповідно до п. 2.6 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 31.05.2022), Замовник щомісячно, до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, сплачує вартість послуг шляхом перерахування на банківський рахунок Виконавця суми в розмірі, визначеному п. 2.1 Договору (783 117,00 грн).
Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі прострочення оплати за надані послуги, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості послуг, визначеної п. 2.1 Договору, за кожний день прострочення.
На підтвердження надання послуг у вересні 2023 до матеріалів справи долучено Реєстр прийнятих звернень у Львівській області за вересень 2023 року.
АТ «Львівгаз» долучено до матеріалів справи лист від 24.07.2023 щодо припинення договору №38S790-155-20 від 09.09.2019. У вказаному листі міститься посилання на додаткову угоду №4, два оригінали якої додаються з підписами АТ «Львівгаз». В описі вкладення від 26.07.2023 зазначається назва договору на використання знаків для товарів і послуг. Додаткової угоди №4 матеріали справи не містять, однак відповідач долучив додаткову угоду №5 до договору №38S790-155-20 від 09.09.2019. Якість копії вказаної додаткової угоди не дає можливості встановити її суть, однак видно, що така стосується договору №38S790-155-20 від 09.09.2019, однак не містить підписів та печаток сторін. Крім того відповідач долучив лист від 01.09.2023 з пропозицію укладення додаткової угоди та згадкою в тексті листа про проект додаткової угоди №4. В описі вкладення до вказаного листа зазначено лист №38S790-155-20 від 09.09.2019
Позивач долучив до матеріалів справи нотаріально посвідчені пояснення свідка головного бухгалтера Олени Городецької в яких остання зазначає, що 02.08.2024 отримала конверт в якому був опис вкладення в цінний лист щодо припинення договору на використання знаків для товарів і послуг №38S790-155-20, лист №79001-СЛ-14950-0723 від 24.07.2023 щодо припинення договору на використання знаків для товарів та послуг №38S790-36327-21 від 01.10.2021 та два примірники додаткової угоди до цього договору. Позивачем надано акт від 02.08.2023 №1 про те, що під час розкриття конверта, надісланого АТ «Львівгаз» не виявлено таких вкладень: лист вих. №790001-0Сл-14951-0723 від 24.07.2023 та два примірники додаткової угоди №4 до договору №38S790-155-20 підписані зі сторони АТ «Львівгаз».
ТОВ “104. ЮА” надіслано на адресу АТ “Львівгаз” лист №360-СЛ-69-0823 від 28.08.2023 щодо сплати заборгованості за договорами, зокрема і заборгованості по Договору №38S790-155-20 за серпень 2023 року та щодо сплати авансового платежу за вересень 2023 року. В листі повідомлялось, що при наявності заборгованості станом на 30.09.2023, вказаний договір буде вважатись розірваним починаючи з 01.10.2023.
За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обовязки на підставі договору №38S790-155-20 від 09.09.2019.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Суд зазначає, що двосторонній характер договору про надання послуг зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору одна сторона бере на себе обов'язок надати послугу належної якості і водночас набуває права вимагати її оплати, а друга сторона зі свого боку набуває права вимагати від виконавця надання послуги та зобов'язана здійснити оплату. Аналогічну за змістом правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2023 позивачем надані послуги відповідачу на загальну суму 783 117,00 грн, які до подання позовної заяви оплачені не були. Оплата за вказані послуги проведена в ході розгляду справи без врахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо відшкодування заборгованості у вересні 2023 суд повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Позивачем надсилався відповідачу акт наданих послуг №РКЦ73000666 від 30.09.2023, доставлений через систему «M.E.Doc». Вказаний акт не був відхилений Замовником, а тому в порядку п. 2.7 Додаткової угоди №1 до Договору такий акт вважається підписаним сторонами. З нотаріально посвідчених пояснення вбачається, що позивач не отримав лист щодо припинення договору №38S790-155-20 від 09.09.2019. Одночасно суд звертає увагу на ряд неточностей в поясненнях відповідача та долчених доказах:
- лист від 24.07.2023 називається про припинення договору на використання продуктів 104.ЮА, проте предметом договору №38S790-155-20 від 09.09.2019 є надання послуг інформаційного телефонного центру (Call - центру);
- в самому листі відповідач зазначає, що враховуючи, пункти 7.2 і 7.3 Договору, АТ “Львівгаз” бажає припинити договірні відносини з 22.08.2023 та надає для підписання два примірники додаткової угоди №4 до договору №38S790-155-20 від 09.09.2019. В даному контексті суд звертає увагу, що матеріали справи не містять додаткової угоди №4, а відповідач до відзиву долучив додаткову угоду № 5;
- матеріали справи містять лист від 01.09.2023 з пропозицією розглянути лист від 24.07.2023 та укладення додаткової угоди. Надіслання вказаного листа є додатковим свідченням того, що Договір не був розірваним з 22.08.2023
- як доказ надсилання листа №79001-СЛ-17399-0923 від 01.09.2023 надано опис вкладення у цінний лист, де вказано що направляється лист №38S790-155-20 від 09.09.2019 відмінний від наданого.
Додатковим фактом на підтвердження вимог позивача є надання послуг у вересні 2023.
Аналізуючи твердження та подані позивачем на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності відповідають критеріям належності та вірогідності, аргументи відповідача є взаємосуперечливим та не точними, тому суд вважає доведеним факт надання послуг у вересні, а позовні вимоги вважаються обґрунтованими та документально підтвердженими.
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем своєчасно не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо оплати за надані послуги, чим було порушено право позивача на одержання коштів.
В процесі розгляду справи, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 783 117,00 грн за серпень 2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією. Дана обставина сторонами не заперечувалась.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене та наявні докази, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 783 117,00 грн за серпень 2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання зобов'язань щодо сплати за отримані послуги, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 17 056,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 356,98 грн, у відповідності до розрахунку позовних вимог, доданого до позовної заяви.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що такий проведено вірно.
Крім того, на підставі п.4.2 договору позивачем нараховано відповідачу 207 526,01 пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько - правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Так, сторони у договорі встановили пеню в розмірі 0,1 % від загальної вартості послуг за кожен день прострочення .
Відповідач, уклавши договір погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов'язань.
Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що такий проведено вірно.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 783 117,00 грн основної заборгованості, 28 356,98 грн інфляційних втрат, 17 056,93 грн 3 % річних, 207 526,01 пені.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині стягнення 783 117,00 грн закрити провадження.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “ЛЬВІВГАЗ” (код ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “104.ЮА” (код ЄДРПОУ 39142689) грошові кошти в сумі 1 036 056,92 грн, з яких:
- 783 117,00 грн - основна заборгованість;
- 28 356,98 грн - інфляційні втрати;
- 17 056,93 - 3% річних;
- 207 526,01 - пені.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “ЛЬВІВГАЗ” (код ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “104.ЮА” (код ЄДРПОУ 39142689) 15 540,85 грн судового збору.
4. Призначити на 10.06.2024 о 15:15 год розгляд питання відшкодування витрат на правову допомогу позивача.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.