79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.06.2024 Справа № 914/953/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс”, м. Червоноград
до відповідача: Приватного підприємства “Коаліція”, с. Сусідовичі Львівська область,
про стягнення 11 418, 03 грн
Суддя Манюк П.Т.
за участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники сторін:
від позивача: Олександра Сапіга - представник.
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс” звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Коаліція” про стягнення 11 418, 03 грн заборгованості за договором поставки від 08.05.2023 № ЄК-Р114.
Ухвалою суду від 16.04.2024 відкрито провадження у справі № 914/953/24 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 13.05.2024.
Ухвалою суду від 13.05.2024 судове засідання відкладено на 03.06.2024.
У судове засідання 03.06.2024 представник позивача з'явився, просив задоволити позовні вимоги.
У судове засідання 03.06.2024 представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, поштові конверти з ухвалами суду, скеровані на адресу відповідача повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 03.06.2024 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс” (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Коаліція” (надалі відповідач, покупець) про стягнення 11 418, 03 грн заборгованості за договором поставки від 08.05.2023 № ЄК-Р114 (надалі договір), а саме про стягнення пені, штрафу та інфляційних втрат.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 08.05.2023 між сторонами був укладений договір поставки, відповідно до якого позивач поставив товар на суму 69 314, 90 грн, а відповідач зобов'язувався його оплатити.
06.02.2024 Господарським судом Львівської області за заявою позивача було видано судовий наказ про стягнення з відповідача 47 759, 30 грн заборгованості. 14.03.2024 відповідачем було частково оплачено суму заборгованості, залишок заборгованості становить 24 819, 20 грн.
Оскільки відповідачем не виконано зобов'язання у повному обсязі, позивачем було здійснено нарахування пені та штрафу на підставі пунктів 6.2., 6.3. договору та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, де просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 875, 98 грн пені, 2 372, 96 грн штрафу та інфляційні втрати в розмірі 1 169, 09 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів та інших правочинів.
Як встановлено судом, 08.05.2023 року між ТзОВ “Євро-Комерс” та ПП “Коаліція” було укладено договір поставки № ЄК-Р114.
Відповідно до вимог ст. 655 ЦК Украі?ни та згідно з умовами зазначеними у договорі, постачальник зобов'язувався передати (продати) у власність продукцію, а покупець прии?няти та оплатити продукцію за ціною, вказаною у рахунку виставленому для оплати (п. 1.1. договору).
Згідно з пунктом 2.4. договору, доставка товару на склад покупця здійснювалась транспортом постачальника, про що стверджують долучені до позовної заяви товаро-транспортні накладні. Про отримання товару покупцем також свідчать видаткові накладні та зареєстровані у встановленому порядку податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100 % перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.
На виконання умов договору позивач поставив товар 03.10.2023 на суму 24 819, 20 грн, 05.10.2023 на суму 22 940, 10 грн, та 06.10.2023 на суму 21 555, 60 грн, всього на загальну суму 69 314, 90 грн.
29.12.2023 відповідач частково оплатив товар на суму 21 555, 60 грн. Заборгованість станом на 01.02.2024 року становила суму 47 759, 30 грн.
Зважаючи на несплату заборгованості відповідачем, позивач звернувся в Господарський суд Львівської області у наказному провадженні про стягнення боргу. 06.02.2024 Господарським судом Львівської області було видано судовий наказ у справі № 914/312/24 про стягнення з відповідача суми в розмірі 47 759, 30 грн. Даний наказ набув законної сили та скерований на виконання.
Видача судового наказу у справі № 914/312/24 підтверджує існування між сторонами у даній справі договірних відносин, які виникли на підставі договору поставки від 08.05.2023 № ЄК-Р114, а тому суд визнає вказану обставину встановленою.
Боржник частково виконав судовий наказ від 06.02.2024 шляхом сплати 14.03.2024 суми у розмірі 22 940, 10 грн, відтак залишок боргу становить 24 819, 20 грн.
Сума боргу підтверджується також карткою рахунку № 361 та оборотно сальдовою відомістю по рахунку № 361 за 2023 рік з контрагентом ПП “Коаліція”.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 6.2. договору, за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочки від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних обов'язків та сплати штрафу за прострочення оплати продукції відповідно до п. 6.3. даного договору.
Відповідно до п. 6.3 договору у разі прострочення оплати продукції, переданої покупцеві, більше ніж на один день чи безпідставної відмови від прийняття продукції, останній сплачує штраф у розмірі 5 % відсотків від вартості продукції від якої покупець відмовився або ухилився від оплати та компенсує суми інших штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналіз вищевказаних норм закону свідчить, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, а також Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18.
Стягнення грошових коштів за судовим наказом у безспірному порядку, аналогічно як і вирішення судом спору та стягнення грошових коштів за рішенням суду, не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення боргу у відповідача. Виходячи зі змісту приписів ГПК України, судовий наказ є видом судових рішень і кінцевим документом, який ухвалює суд в наказному провадженні. А тому, як і у випадку з позовним провадженням, стягнення боргу в наказному провадженні є результатом реалізації судом своїх повноважень щодо здійснення правосуддя та направлене на захист порушених прав особи, яка звернулася до суду.
Судовий наказ від 06.02.2024 у справі № 914/312/24 не скасований, що свідчить про визнання відповідачем сум заборгованості за договором поставки від 08.05.2023 № ЄК-Р114. Іншим доказом такого визнання є те, що відповідач 14.03.2024 частково сплатив заборгованість.
Наявність судового наказу про стягнення суми боргу за договором поставки, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору та статтею 625 ЦК України,
Суд, перевіривши розрахунок пені в розмірі 7 875, 98 грн, штрафу 2 372, 96 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 169, 09 грн вважає його вірним.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Коаліція” (82053, с. Сусідовичі (з) Старосамбірського району Львівської області, вул. Нова, буд. 5в, код ЄДРПОУ 32562088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс” (80100, м. Червоноград Львівської області, вул. Львівська, 19, код ЄДРПОУ 37059699) суму в розмірі 13 840, 43 грн, з яких:
- 7 875, 98 грн - пені;
- 2 372, 96 грн - штрафу;
- 1 169, 09 грн - інфляційних втрат;
- 2 422, 40 грн - судового збору;
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 06 червня 2024 року.
Суддя Манюк П.Т.