справа № 294/1079/24
06 червня 2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання т.в.о. заступника начальника ВП - начальник СВ відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гвіздярня Романівського району Житомирської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, -
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області із указаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що 25 травня 2024 року близько 1 години 00 хвилин, ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки "ВАЗ" модель "2106" реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким перевозив пасажира ОСОБА_6 , вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, рухаючись вказаним транспортним засобом по автодорозі сполученням с. Ясногород - смт. Романів Житомирського району Житомирської області в напрямку смт. Романів, в порушення Правил дорожнього руху, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував дорожню обстановку та не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, а в разі потреби не зупинився, внаслідок чого на заокругленій ділянці дороги втратив безпечне керування транспортним засобом, що спричинило виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя з подальшим зіткненням вищевказаного транспортного засобу із стовбуром дерева.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримав численні тілесні ушкодження від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Окрім цього, одразу після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_5 діючи умисно, з метою приховання факту такої події та обставин її скоєння, в порушення Правил безпеки дорожнього руху, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_6 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, таким чином залишивши потерпілого у вказаному транспортному засобі без медичної допомоги з місця пригоди зник, при цьому маючи реальну можливість надати допомогу потерпілому.
Своїми умисними діями, які виразились у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебувала у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через інший безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного злочину підтверджується: протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 25 травня 2024 року проведеного на місці дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого виявлено автомобіль з механічними пошкодженнями та труп ОСОБА_6 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 25 травня 2024 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 25 травня 2024 року; протоколом огляду місця події від 25 травня 2024 року в ході якого вилучено одяг ОСОБА_5 на якому виявлено сліди речовини бурого кольору схожої на кров.
З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, у цьому ж кримінальному провадженні, тобто ризикам, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та вагомість здобутих слідством доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, котре відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, а також недостатність обрання більш м'яких запобіжних заходів для запобігання указаним вище ризикам, слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2024 року матеріали зазначеного клопотання передані на розгляд до Житомирського районного суду Житомирської області.
29 травня 2024 року до суду надійшло зазначене клопотання та того ж дня протоколом автоматичного визначення слідчого судді слідчим суддею для його розгляду визначено суддю Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_19 .
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Натомість захисник проти задоволення клопотання заперечував з огляду на перебування підозрюваного в закладі охорони здоров'я на стаціонарному лікуванні через отримання останнім тяжких тілесних ушкоджень. Зокрема, на переконання адвоката ОСОБА_20 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є доцільним через стан здоров'я ОСОБА_5 .
Підозрюваний в ході судового розгляду клопотання пояснив, що він не пам'ятає обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Нормами процесуального законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Окрім цього, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
За змістом ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, "у п-п. "с" п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру".
У справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" (1994) суд визначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".
На переконання слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Проте, на думку слідчого судді, наведені у клопотанні та зазначені в судовому засіданні доводи не свідчать про те, що на даний час існують ризики, на які посилалась сторона обвинувачення та які є підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, мова йде про ризики переховування від органів досудового розслідування та впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та потерпілу ОСОБА_7 , з метою зміни останніми показів на досудовому розслідуванні або їх зміни під час судового розгляду.
Відтак, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , наявність доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік та стан здоров'я після ДТП, а також проведення оперативного втручання, міцність соціальних зв'язків в місці фактичного постійного проживання підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, оскільки стороною слідства належним чином не доведено ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які б зумовлювали необхідність для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176-178, 179, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,--
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати за кожним викликом до слідчого/прокурора, уповноважених здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024060470000159;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися за межі місця проходження лікування, а саме смт Романів Житомирський (Романівський) район Житомирського області та за межі місця проживання с. Гвіздярня Житомирський (Романівський) район Житомирського області без дозволу слідчого, прокурора або суду в залежності від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчих, які здійснюють досудове розслідування даного кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Встановити строк дії ухвали до 6 серпня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали проголошений 6 червня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1