ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2024Справа № 910/878/23
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., за участю секретаря судового засідання Кота О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Керівника Житомирської окружної прокуратури про зупинення провадження у справі
за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, Житомирської обласної ради, Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради, м.Житомир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач", м.Київ
про застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод до договорів постачання природнього газу та стягнення 267 706,48 грн, -
Представники сторін:
прокурор: Синюк І.А.
від позивача 1: не з'явився
від позивача 2: не з'явився
від позивача 3: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, Житомирської обласної ради, Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" про застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод до договорів постачання природнього газу та стягнення 267 706,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що внаслідок укладення Житомирським базовим фармацевтичним фаховим коледжем Житомирської обласної ради додаткової угоди №1 від 12.02.2018 до договору №37-2018г від 30.01.2018 з порушенням вимог ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", за відсутності обґрунтованого та документального підтвердження коливання ціни на природний газ з дати укладення договору №37-2018г від 30.01.2018 до дати укладення додаткової угоди №1 від 12.02.2018 та додаткових угод №4 від 08.10.2018, №5 від 10.10.2018, №6 від 17.10.2018 до договору №37-2018г з дотриманням вимог ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", коледжем здійснено закупівлю природного газу за завищеними цінами, що за період з лютого 2018 по січень 2019 становить 228 539,46 грн з урахуванням податку на додану вартість.
Ухвалою від 23.01.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.02.2023.
14.02.2023 до суду надійшли письмові пояснення Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області.
17.02.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вказане клопотання було задоволено судом.
21.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Керівника Житомирської окружної прокуратури про зупинення провадження у справі до перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою від 22.02.2023 зупинено провадження у справі № 910/878/23 за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, Житомирської обласної ради, Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" про застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод до договорів постачання природнього газу та стягнення 267 706,48 грн до перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Великою Палатою Верховного Суду завершено розгляд справи № 905/1907/21.
06.05.2024 на адресу Господарського суду міста Києва від Житомирської окружної прокуратури надійшла уточнена позовна заява, клопотання про поновлення провадження у справі, залишення без розгляду позову Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради, залучення останнього до участі у розгляді справи в якості співвідповідача (у разі відмови, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору).
Ухвалою від 07.05.2024 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05.06.2024.
У судовому засіданні 05.06.2024 судом було розглянуто та задоволено клопотання прокурора про залишення без розгляду позову Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради. При цьому, суд зазначає таке.
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі № 905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Позов у у розглядуваній справі прокурор подав в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, Житомирської обласної ради, Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.
Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради, прокурор у позовній заяві стверджував, що у спірних правовідносинах вона наділена владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів обласного бюджету та стороною договору.
Наразі, з матеріалів справи вбачається, що Житомирський базовий фармацевтичний фаховий коледж Житомирської обласної ради є самостійною юридичною особою, яке створене Житомирською обласною радою.
За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.
Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 18 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України ).
Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що Житомирський базовий фармацевтичний фаховий коледж Житомирської обласної ради б у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за договором №37-2018г від 30.01.2018, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (Агналогічні висновки, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19 Верховного Суду).
Водночас слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач"є суб'єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором Житомирський базовий фармацевтичний фаховий коледж Житомирської обласної ради, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради та вважає необхідним залишити без розгляду позовну заяву Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо вимог прокурора про залучення Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної до участі у розгляді справи в якості співвідповідача.
Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 3 ст.45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частинами 1, 4 ст.48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Наразі, судом враховано, що предметом спору у справі фактично є вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод до договорів постачання природнього газу, укладених між Житомирським базовим фармацевтичним фаховим коледжем Житомирської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач".
Отже, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав задоволення клопотання прокурора та залучення Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної до участі у розгляді справи в якості співвідповідача.
Щодо поданої прокурором уточненої позовної заяви, в якій фактично Житомирською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, Житомирської обласної ради заявлено вимоги до Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" на рахунок Житомирської обласної ради 267 706,48 грн, сплачених за непоставлений товар за договорами постачання природного газу №36-2017 від 14.02.2017 та №37-2018 від 13.01.2018, суд зазначає таке.
За приписами ч.ч.2, 3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Наразі, суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань), виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, слід розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Суд зауважує, що від предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Одночасно, слід наголосити, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
За висновками суду, подана прокурором уточнена позовна заява є за своєю правовою природою заявою про зміну предмету позову, яка приймається судом як така, що узгоджується із ст.46 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись 45, 46, п. 2 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Залишити без розгляду позов Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу Житомирської обласної ради.
2. Залучити до участі у справі в якості відповідача 2 Житомирський базовий фармацевтичний фаховий коледж Житомирської обласної ради.
3. Прийняти уточнену позовну заяву Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, Житомирської обласної ради.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.06.2024
Суддя В. В. Князьков