Справа № 751/4808/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/249/24
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
06 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
слідчого ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2024 року,
Цією ухвалою підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, не працюючому, в силу ст. 89 КК України не судимому, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 липня 2024 року, з визначенням розміру застави в сумі 7 570 000 (сім мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч) гривень.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, відсутністю у нього міцних соціальних зв'язків, обставин вчинення кримінального правопорушення, складністю провадження та початкової стадії досудового розслідування дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Як альтернативний вид запобіжного заходу слідчий суддя визначив розмір застави, вказавши на те, що саме така сума в разі її внесення, буде здатна забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, відмовити у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Мотивує тим, що додані до клопотання про обрання запобіжного заходу матеріали не містять прямих доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зв'язок цих доказів з подією кримінального правопорушення та особою підозрюваного побудований на припущеннях. Натомість, слідчий суддя обмежився лише констатацією факту, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання, відкинувши доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри без жодного обґрунтування таких висновків.
Щодо встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник з ними не погоджується та вказує, що ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, на його утриманні перебувають неповнолітня донька, матір пенсійного віку, яка є інвалідом ІІІ групи, його підзахисний має постійне місце проживання. Зважаючи на те, що, по суті, наявність всіх вказаних ризиків ґрунтується виключно на припущеннях, слідчий суддя формально підійшов до визначення їх наявності та обґрунтованості.
Так, розгляд Ленінським судом м. Запоріжжя обвинувального акту стосовно підозрюваного за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, які відносяться до особливо тяжких кримінальних правопорушень, не спонукав ОСОБА_6 до переховування від органів досудового слідства, здійснення інших дій, які б співвідносились з ризиками у кримінальному провадженні, при тому, що запобіжний захід у відповідному кримінальному провадженні, не застосовувався.
Слідчим суддею не були дотримані вимоги імперативної норми щодо доведеності прокурором не можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, адже в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя не обґрунтував свою позицію щодо того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Захисник переконаний, що з огляду на всі обставини є підстави для відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та для обрання більш м'якого запобіжного заходу, який повною мірою убезпечить проведення досудового розслідування від ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При визначені розміру застави слідчий суддя керувався нормами ч. 5 ст. 182 КПК України та дійшов висновку про визначення застави в розмірі майже в десять разів більшу за максимально визначений розмір законодавцем, при цьому, не зазначив, що застава у визначеному законодавцем максимальному розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, покладених на неї обов'язків та не обґрунтував таке своє рішення. Визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, вказав про необґрунтованість пред'явленої підозри та відсутність заявлених у клопотанні ризиків, а тому просив застосувати інший більш м'який запобіжний захід, який цілком забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, переглянути рішення суду в частині визначення розміру застави, яка завідомо є непомірною для підозрюваного, прокурора та слідчого, які заперечували проти доводів сторони захисту, звернули увагу на тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, зауважили, що слідчим суддею визначена розумна та справедлива сума застави, з урахуванням корисливої мети в діях підозрюваного, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з клопотання слідчого та матеріалів провадження ОСОБА_6 підозрюється в тому, що діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з метою реалізації спільного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, шляхом підкопу тунелю проникли до сховища банку, де знаходились грошові кошти та майно громадян, де у подальшому, на виконання єдиного плану злочинних дій, переслідуючи мету умисного знищення та пошкодження чужого майна, здійснили підпал приміщення банку.
За даним фактом слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області 06 травня 2024 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024270340001441, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
27 травня 2024 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 615 КПК України.
У цей же день, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення. На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Долучені до клопотання матеріали кримінального провадження свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що на даній стадії досудового розслідування є підставою для розгляду клопотання про вирішення питання щодо обрання підозрюваній особі запобіжного заходу, а не для визнання підозрюваного винним, як безпідставно вважає захисник.
Отже, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Незгода сторони захисту з пред'явленою підозрою не спростовує наданих стороною обвинувачення матеріалів, які доводять, що ОСОБА_6 може бути причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Слідчим були надані матеріали щодо руху транспортних засобів обох підозрюваних у період вчинення злочинів, підготовки до них, безпосередньо після їх вчинення, у місці вчинення та за маршрутом руху, дані протоколу допиту свідка, який за фотознімками упізнав серед пред'явлених осіб, в тому числі й ОСОБА_6 , якого бачив неподалік будинку АДРЕСА_2 , щодо телефонних з'єднань, абонентських номерів, які належать підозрюваним, а також висновки судової молекулярно-генетичної експертизи, якою встановлено, що негласно відібраніув ОСОБА_6 клітини з ядрами за генетичними ознаками збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених на зовнішніх поверхнях ручки пластикової каністри сірого кольору, вилученої під час огляду місця події 06 травня 2024 року, а також інші матеріали, що в сукупності свідчить про необхідність вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Порядок відкриття матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій може бути предметом розгляду на наступній стадії - стадії судового розгляду, перевірка дотримання такого порядку не входить до компетенції слідчого судді під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу, як помилково вважає захисник. З цих жде підстав слідчий суддя не надає оцінку належності та допустимості наданих слідчим чи прокурором доказів на підтвердження обґрунтованості пред'явленої підозри.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, а інше - особливо тяжким, за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, отже, розуміючи невідворотність та тяжкість можливого покарання підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, ухилитися від явки до слідчого та суду з метою уникнути відповідальності за скоєне.
Наявність фактичного місця проживання в місті Запоріжжя, яке знаходиться на значній відстані від місця досудового розслідування, відсутність доказів про те, що підозрюваний має дохід і утримував неповнолітню дитину та матір похилого віку, не гарантують належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не вказують на міцність його соціальних зв'язків, з урахуванням того, що ОСОБА_6 є особою працездатного віку, однак офіційно не працює, при цьому має життєво важливі потреби для задоволення яких потребує стабільного надходження грошових коштів, а доказів того, що він отримує стабільний дохід від незареєстрованої діяльності, стороною захисту не надано, що додатково підвищує ризик можливості продовження злочинної діяльності та переховування від органів досудового слідства.
Колегія суддів також приймає до уваги, що відносно ОСОБА_6 у районному суді міста Запоріжжя на розгляді вже перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні умисного, корисливого особливо тяжкого кримінального правопорушення, що беззаперечно підвищує ризик вчинення підозрюваним інших злочинів.
Вказівка захисника, що в кримінальному провадженні, яке вже перебуває на розгляді в суді м. Запоріжжя ОСОБА_6 не був обраний запобіжний захід, отже це не може свідчити про недотримання ним процесуальної поведінки та не свідчить про наявність ризиків можливого його ухилення від слідства та/або суду, а також не вказує на можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень, не приймається до уваги.
Наявність на розгляді в суді обвинувального акту, в якому ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого, умисного та корисливого кримінального правопорушення, з огляду на те, що в даному провадженні він також підозрюється у вчиненні корисливих, умисних злочинів, в тому числі й у вчиненні особливо тяжкого злочину, беззаперечно підтверджує ризик його можливої неналежної поведінки в разі обрання більш м'якого виду запобіжного заходу, адже не обрання йому міри запобіжного заходу в кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді в м. Запоріжжя призвело до того, що до нього застосувались примусові приводи, а в подальшому він взагалі виїхав з міста та приїхав в м. Чернігів, де знімав житло з метою вчинення кримінального правопорушення.
Наявність відкритого кримінального провадження не стала підставою для того, щоб підозрюваний намагався довести свою корисність для суспільства та країни, став прикладом для своєї дитини. Він не влаштувався на роботу, не став на захист Держави, не займається будь-якою корисною працею, тощо, навпаки, він обрав шлях заволодіння чужим майном, що підвищує ризик його суспільної небезпеки, а не обрання запобіжного заходу який би міг забезпечити його належну процесуальну поведінку призведе до почуття безкарності в підозрюваного, сприятиме продовженню вчиненню кримінальних правопорушень.
Стороною захисту не наведено тих об'єктивних підстав, які б давали можливість розглянути питання про обрання більш м'якого виду запобіжного заходу, як про це йдеться в апеляційній скарзі, тим більше, що досудове розслідування тільки розпочате, розмір заподіяної шкоди від вчинених кримінальних правопорушень є значним.
На даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що встановлені обставини дійсно не дають підстав стверджувати, що ОСОБА_6 дотримуватиметься належної процесуальної поведінки, оскільки вказані вище підстави свідчать про реальність ризиків, про які вказали як слідчий у своєму клопотанні, так і прокурор у судовому засіданні, з чим погодився слідчий суддя та погоджується колегія суддів.
Як слідчим у поданні, так і слідчим суддею в ухвалі, правильно встановлені та враховані наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності усі обставини, на підставі яких був обраний запобіжний захід, особливо з врахуванням особи підозрюваного та його процесуальної поведінки, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
Більше того, судом прийнято рішення про визначення суми застави, що свідчить про дослідження слідчим суддею питанням про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу, який з урахуванням усіх обставин провадження гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_6 процесуальних обов'язків та дотримання ним належної процесуальної поведінки.
Колегія суддів не може погодитись з доводами сторони захисту про те, що визначаючи розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, слідчий суддя прийшов до невірного висновку про визначення її розміру, який перевищує максимально визначений розмір, визначений в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, через їх безпідставність та необґрунтованість.
Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України, передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках якщо слідчий суддя, суд, встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).
При цьому, 13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Отже, на даному етапі досудового розслідування, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про те, що розмір застави в розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде співмірним та пропорційним щодо конкретної особи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження.
Визначення ОСОБА_6 застави в запропонованому захисником розмірі, не буде дієвим та не зможе утримати підозрюваного від не процесуальної поведінки, не забезпечить дотримання ним покладених на нього обов'язків у разі звільнення, оскільки втрата цієї суми не буде суттєвою для нього.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13