Справа № 148/938/24
Провадження № 33/801/499/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.
Доповідач: Голота Л. О.
05 червня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л. О.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Когутницького Вячеслава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 1.05.2024 по справі № 148/938/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, за частиною першою статті 130 КУпАП, -
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 1.05.2024 по справі № 148/938/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Вилучене посвідчені водія серії НОМЕР_1 видане 18.01.2013 на ім'я ОСОБА_1 направлено до відповідного сервісного центру.
Як зазначено в постанові суду, 14.04.2024 близько 23:30 години в с. Зарічне по вул. Набережна, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volkswagen New Beetle державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з різким запахом алкоголю з порожнини рота та нечіткою мовою. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Не погоджуючись з постановою суду, захисником Когутницьким В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано 11.05.2024 апеляційну скаргу (вх. № 4758), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що факт керування ОСОБА_1 автомобілем є недоведеним працівниками поліції.
Судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що працівники поліції виїхали на анонімне повідомлення, чим порушили вимоги статті 8 Закону України «Про звернення громадян».
Відеозапис, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення, не засвідчений належним чином, це свідчить про порушення пункту 13 розділу ІІ «Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення від 9.12.2020 № 4248/5 та недопустимість такого доказу.
Суд не надав оцінки тій обставині, що протокол про адміністративне правопорушення складено о 23:47 год, тоді як акт огляду складено 23:57 год, тобто Хоменка працівник поліції оглянув після складання протоколу.
ОСОБА_1 не було повідомлено до якого лікувального закладу має бути наплавлення на огляд водія транспортного засобу від 14.04.2024, не отримано працівниками поліції його відмови від проходження огляду в Тульчинській ЦРЛ. Направлення було запропоновано після складання протоколу про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 не отримував жодної повістки до суду, він знайомився з матеріалами справи, розписався за повістку без дати, але її не отримував.
Також захисником Когутницьким В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, оскільки копію постанови ОСОБА_1 отримав 8.05.2024, а апеляційну скаргу подав 11.05.2024, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні адвокат Когутницький В. М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Щодо клопотання про поновлення строку на оскарження.
Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Норми КУпАП не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
З матеріалів справи вбачається, що :
-постанова місцевого суду винесена 1.05.2024 без участі ОСОБА_1 ,
-копію постанови ОСОБА_1 отримав 8.05.2024, а апеляційну скаргу подав захисник 11.05.2024, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.
З огляду на зазначене, наведені в клопотанні про поновлення строку причини пропуску ОСОБА_1 строку на оскарження постанови суду суд апеляційної інстанції вважає поважними та доходить висновку про поновлення строку на оскарження постанови суду, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження.
Щодо розгляду справи по суті.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП апеляційний суд вважає обґрунтованим та таким, що підтверджується наступними зібраними у справі доказами :
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 290593 від 14.04.2024 /а. с. 2/. Від підпису в протоколі, отримання його копії ОСОБА_1 відмовився;
-рапортом працівника поліції від 14.04.2024, згідно якого 14.04.2024 о 23:04 до ЧЧ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло анонімне повідомлення зі служби 102 з моб. телефону про те, що в с. Зарічне водій Фольксваген сірого кольору д. н. з. НОМЕР_2 в стані сп'яніння їздить по селі. Під час реагування на дане повідомлення було вставнолено даний транспортний засіб та зупинено для перевірки в с. Зарічне по вул. Набережна водієм транспортного засобу виявився ОСОБА_1 .. Від освідування відмовився водій з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чіткий запах алкоголю з порожнини рота. На водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, авто відправлено на арешт майданчик в м. Вінниця /а. с. 4/;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів /а.с. 5/;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Тульчинська ЦРЛ /а. с. 6/ ;
-відеозаписом з місця події, на якому зафіксовано як працівники поліції під'їхали до автомобіля Фольксваген сірого кольору д. н. з. НОМЕР_2 , в якому світились задні стопи, в автомобілі водій ОСОБА_1 пересів з переднього водійського крісла на заднє пасажирське. Під час спілкування у ОСОБА_1 було виявлено працівниками поліції ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився. /а. с. 8/.
Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Відповідно до пункту 1.3, 1.9, 2.5 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Невизнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суд розцінює, як специфічний, обраний особою, спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, за яке передбачене суворе стягнення у виді значного штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що факт керування ОСОБА_1 автомобілем є недоведеним працівниками поліції, апеляційний суд відхиляє, оскільки сукупність зібраних у справі доказів (рапорт працівника поліції від 14.04.2024, відеозапис з місця події, інші матеріали справи) свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
З відеозапису вбачається, що подія мала місце у темну пору доби 23:30 год. Запис поліцейським здійснювався технічним приладом, що має функцію відеозапису. З відео вбачається рух (метушня/пересідання) осіб у салоні автомобіля Фольксваген. Персональне звернення працівника поліції до особи, яка сиділа на задньому сидінні, (в машині були присутні ще два чоловіка) «Водій, виходь. Не встиг ти пересісти», яким у подальшому і виявився ОСОБА_1 - власник даного транспортного засобу, дає підстави для висновку, що працівниками поліції було встановлено особу, яка керувала транспортним засобом.
Лише те, що ОСОБА_1 заперечується факт керування ним транспортним засобом, при цьому, на вимогу поліцейського, вказати особу, яка за його твердженням керувала транспортним засобом (сам факт руху транспортного засобу не заперечувався) ОСОБА_1 , як власник автомобіля відмовився, на думку апеляційного суду не є достатнім для спростуванням висновків суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що працівники поліції виїхали на анонімне повідомлення, чим порушили вимоги статті 8 Закону України «Про звернення громадян», апеляційний суд відхиляє, оскільки предметом розгляду у даній справі є протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП.
У свою чергу, суд звертає увагу, що право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40 Конституції України) належать до переліку абсолютних прав, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного стану (ст. 64 Конституції України).
А тому, посилання апелянта в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення на недотримання працівниками поліції положень ст. ст. 5, 8 Закону України «Про звернення громадян» та наказу МВС України 15.11.2017 року № 930, відповідно до яких не підлягають розгляду анонімні звернення відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не є доказом про допущення працівниками поліції порушень прав та законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, у розумінні ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» анонімним визнається письмове звернення особи, тоді як повідомлення про те, що водій авто Фольксваген сірого кольору д.н.з. НОМЕР_2 в стані сп'яніння їздить по селу надійшло з телефону зі служби 102. / а.с. 4/
Аргументи апеляційної скарги про те, що відеозапис, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення, не засвідчений належним чином, тому це свідчить про порушення пункту 13 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення № 4248/5 від 9.12.2020 та недопустимість такого доказу, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення міститься посилання на зазначений відеозапис з місця події. Цей відеозапис міститься, як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відеозапис містить інформацію щодо предмету доказування, а отже даний доказ є належним та допустимим.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав оцінки тій обставині, що протокол про адміністративне правопорушення складено о 23:47 год, тоді як акт огляду складено 23:57 год, тобто Хоменка працівник поліції оглянув після складання протоколу, йому не було повідомлено до якого лікувального закладу має бути наплавлення на огляд водія транспортного засобу, не отримано працівниками поліції його відмови від проходження огляду в Тульчинській ЦРЛ, апеляційний суд не вважає такими, що свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, оскільки перебіг події зафіксовано на відеозаписі з місця події, з якого вбачається, що працівниками поліції були дотримані вимоги статті 266 КУпАП, ОСОБА_1 було роз'яснено право пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився з тих підстав, що 14.04.2024 близько 23:30 години в с. Зарічне по вул. Набережна він не керував автомобілем.
Твердження в апеляційній скарзі про недоведеність працівниками поліції факту відмови ОСОБА_1 пройти саме медичний огляд, тобто в медичному закладі, апеляційний суд оцінює критично та відхиляє, оскільки із відеозапису вбачається, що водій категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та не наполягав на його проходженні в медичному закладі.
Крім того, в Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/ 27858, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння та оформлення результатів, не міститься поняття «медичного огляду», а встановлено, що такий огляд може проводитись поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та лікарем закладу охорони здоров'я. Таким чином, і в одному і в іншому випадку огляд проводиться за допомогою спеціальних технічних/лабораторних засобів.
Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував жодної повістки до суду, він знайомився з матеріалами справи, розписався за повістку без дати, але її не отримував, апеляційний суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи у Тульчинському районному суді Вінницької області (знав про справу /а. с. 12/, у справі наявна розписка про те, що ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи в місцевому суді 1.05.2024 о 8:30 год /а. с. 11/).
При вирішенні справи суддею дотримано вимоги статей 245, 280 КУпАП, адміністративне стягнення накладене відповідно до правил, передбачених статтею 33 КУпАП, з урахування даних про особу правопорушника, ступеня його вини, інших обставин справи.
Керуючись статтею 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Когутницького Вячеслава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 1.05.2024 по справі № 148/938/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. О. Голота